Люди не розуміють, як жити далі. Безвихідь: У псевдореспубліках на Донбасі очікують на голод вже цього літа

На цьому тижні виповнюється три роки з того дня, коли сепаратисти почали захоплювати адміністративні будівлі в Харкові, Донецьку та Луганську. І якщо в Харкові українській владі вдалося взяти ситуацію під контроль, то в Донецьку і Луганську заколот привів до збройного конфлікту, який триває досі. Зараз на окупованих територіях панує гнітюча атмосфера. Особливо складна ситуація в Луганській області. Тут відкрито говорять про наближення голоду і гуманітарну катастрофу. Про це пише Сегодня, передають Патріоти України.

ЯК ПОЧИНАЛАСЯ ВІЙНА. Проросійські мітинги в Донецьку почалися ще 1 березня 2014 року. Саме в цей день Рада Федерації РФ дозволила президенту Росії Володимиру Путіну ввести війська на територію України, а процес незаконної анексії Криму вже йшов повним ходом. Уже в перші дні березня 2014 року сепаратисти під керівництвом Павла Губарєва намагалися захопити будівлі Донецької облради і Донецької обладміністрації (ОДА).

Новий виток загострення стався 6 квітня 2014 року, коли агресивні натовпи взяли під контроль Донецьку облраду і ОДА. Вони вимагали провести референдум про входження до складу Росії, а на наступний день проголосили так звану "Донецьку народну республіку" ( "ДНР"). Над захопленими будинками були підняті прапори Росії.

Бойовики захоплювали адміністративні будівлі також в Луганську і Харкові. Той факт, що схожі події під однаковими гаслами відбувалися одночасно в кількох місцях, дозволяє стверджувати, що саме 6 квітня 2014 стало днем початку активної фази сепаратистського заколоту на сході України, який був інспірований Росією.

І якщо в Харкові вдалося взяти ситуацію під контроль, то в Донецьку і в Луганську цього зробити не змогли. Більш того, вже 12 квітня банда терористів під керівництвом російського офіцера Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) захопила місто Слов'янськ в Донецькій області, поширивши на нього вплив "ДНР". Так почався збройний конфлікт.

ТЕРИТОРІЯ ОБМАНУ І РОЗЧАРУВАННЯ. Очевидець подій трирічної давності, житель Донецька Євген відзначає, що в захопленнях адміністративних будівель в Донецьку брали участь як місцеві, так і росіяни, які почали з'являтися в місті в лютому і березні. "З місцевих туди пішли в основному лузери, у яких були проблеми з роботою і особистим життям. Думали, що все налагодиться. Але нічого не налагодилося, а двоє з моїх знайомих, які туди пішли, вже відвоювалися", - підсумував Євген.

Ще один житель Донецька, Олексій, нагадує, що міліція здавала охоронювані об'єкти майже без опору. "Навіть коли захоплювали будівлю МВС, менти тільки для видимості поштовхалися. А так, щоб постріляти в повітря або водометами відігнати загарбників, навіть такого не було", - каже Олексій. За його словами, багато міліціонерів не особливо заперечували проти "кримського сценарію", тому що хотіли отримувати "російські зарплати".

Голова Єдиного координаційного центру "Донбас", уродженець окупованої Горлівки Олег Саакян, вважає, що ніхто б з місцевих не заперечував проти силової зачистки будівель. "Донбас не протестує, Донбас працює", - говорить Саакян. На його думку, місцеві до кінця не розуміли, що їх чекає, і ніхто не зміг їх очолити, щоб повести на штурм і зачистку будівель від сепаратистів. Також Саакян упевнений, що ідеї сепаратизму на Донбасі не були особливо популярні: згідно з опитуваннями, від 60 до 80% громадян, в залежності від віку, міцно ідентифікували себе з Україною.

Зараз, за словами Олексія, багато жителів Донецька почали розуміти, що їх "обдурили". Подібні настрої властиві й іншим жителям підконтрольних "ДНР" територій, вважає і Олег Саакян. "Такі відчуття переживають люди, незалежно від політичних настроїв. Окуповані райони стали територіями обману і розчарування. Люди знаходяться в окупації, в безправному становищі. Але вони не вийдуть на протест, тому що бояться. Але в розмові з вами жодна людина не зізнається в своїх страхах і помилках. Навпаки, буде всіляко виправдовуватися", - говорить Саакян.

НА ПЕНСІОНЕРІВ СТРАШНО ДИВИТИСЯ. У Луганській області, на територіях, підконтрольних так званій "ЛНР", ситуація, судячи з усього, ще гірша. Жителі "республіки" все більше говорять про можливий голод і гуманітарну катастрофу, які, на їхню думку, можуть вибухнути вже до літа.

"Дуже важко всім. Буквально на всьому доводиться зараз економити. Місцева "влада" "забила" на все, допомоги чекати нізвідки. Але якщо у нас є хоча б родичі в Україні або в Росії, які хоч чимось можуть допомогти в ситуації, що склалася , то на пенсіонерів, особливо самотніх, взагалі страшно дивитися. Вони буквально голодують", - розповіла мешканка Луганська Анна Г.

Багато місцевих жителів зараз прагнуть знайти роботу в Росії, бо в Україну їхати бояться, тому що впевнені, що до них будуть питання в СБУ. Як правило, ці люди виїжджають не лише в прикордонні області, але їдуть навіть у Сибір і на Далекий Схід.

Жителі так званої "ЛНР" також зазначають, що в "республіці" помітно зріс рівень злочинності, в першу чергу квартирних крадіжок і грабежів. "До частої відсутності води, світла, ліків, нормальної медицини, дорожнечі всі якось вже звикли, але останнім часом стало небезпечно залишати своє майно і квартири без нагляду, а також ходити поодинці у вечірній час по вулицях. Скоро важко буде знайти того, хто не постраждав від квартирних крадіжок", - розповіла мешканка Алчевська Наталія М.

"Гіршого часу, ніж зараз, у нас ще не було. У 2015 і 2016 роках було важко, але, принаймні, була робота на заводі і була зарплата. Зараз здається, що все повільно вмирає, а життя тут втрачає взагалі будь-який сенс", - розповів робітник Алчевського металургійного комбінату Олександр К.

Люди не розуміють, як жити далі і не вірять, що акції протесту щось вирішать. Безвихідь ...