Майстер давнього мистецтва: Михайло Шмадюк - останній закарпатський люлькар (фото, відео)

78-річний гуцул Михайло Шмадюк - єдиний у Закарпатському краї майстер, який зберіг давнє мистецтво - мосяжництво. Це гуцульське ремесло виготовлення прикрас, виробів та цілих творів зі спеціального сплаву металів "мосяжу", повідомляють Патріоти України з посиланням на "Закарпаття.Онлайн".

Гуцули цим ремеслом займаються ще з 15 століття. "Як навчивсє? То в мене прадід був спеціаліст від цего, та й вуйко - я з них навчився. То така родина… Нікора, що опришком ходив з Довбушем, то мій прапрадід. Він топірці їм робив. І пістолі опришківські…", - каже Михайло.

Сам він - з Івано-Франківської області, але живе у селі Лазещина (Закарпаття). Вміє і кувати, і різьбити, знається на інкрустуванні та литві. Шмадюк - зброяр, годинникар, люлькар. "У Лазещині діда знають передовсім як майстра, що до місцевої церкви виготовив оправу для Євангелія. Для Закарпаття ж загалом він – останній люлькар. Його твори (більше – топірці, адже вишукані люльки робить переважно на замовлення) – прикраса ринку сувенірів на Яблунецькому перевалі та музеїв", - пише видання.

"В Україні нема і не було такого музею, аби моїх рук не було. І держави трудно знайти такої, щоби не було – всюди є. І в Німеччині, Угорщині, на чехах, Польщі - скрізь. Закази приходили, і робив усілякі фіґлі…", - розповідає майстер.

Аби зробити топірець, йому треба не менше двох днів. З люлькою справа ще складніша. "Цей сплав металу по-гуцульськи називаємо баконт, ото люльки – баконтові. Можуть мати чубук як металевий, так і отакий – дерев’яний. Ото зробив одному дідкові просту люльку, бо ж просив – дорого платити інкрустовану, зроби, щоби курити. А ви не хочете люльку купити?", - сміється люлькар.

Шмадюк переймається: майстрів цієї справи в Україні не залишилося. "Уже люльку нема кому робити. Ще є майстер один у Косові – Роман Стринадюк, знаєте про нього?.. От. То він може таке зробити. А більше на Україні крім нього і мене - нема кому. А було таких майстрів-люлькарів…". Майстер дещо зі свого ремесла встиг передати зятеві.

На Закарпатті Михайло Шмадюк – єдиний такий майстер. Він пишається улюбленою люлькою, але каже: вона йому хіба для паради. Сам вже давно кинув курити. А от непросту свою справу волів би не лишати – гуцульські руки не можуть без роботи… "Так, хоч і бачу вже зле, але без роботи не годен, усе кортить щось зробити...", - каже Михайло.