"Мне зачастую жаль людей, которые совершили преступление": Одкровення поліцейського-переселенця з Горлівки

Патріоти України розкажуть своїм читачам про те, як 24-річному старшому лейтенанту вдається розкривати резонансні злочини та виховувати маленьку дочку.

- Лев, звідки ви родом?

- З Горлівки. У 2009 році вступив до інституту МВС, відразу був зарахований до лав міліції. Після чотирьох років навчання прийшов в органи слідства. Спочатку я працював в Калінінському райвідділі Горлівки. Коли змінилася політична обстановка на Донеччині, так звані сили "ДНР" захопили, після команди керівників ми з колегами повинні були покинути місто. Зібрали речі, документи, форму і вирушили в дорогу. Дорога була складною. Якби не ангел-хранитель за спиною, невідомо, що б сталося з нами на блокпостах. У будь-якому випадку, ми дісталися до Маріуполя. Там мене відрядили до Жовтневого райвідділу в відділ слідства. Після чого - Дзержинськ, і, нарешті, я перевівся в Бахмут. До речі, саме в Маріуполі я познайомився зі своєю дружиною.

- Вона теж носить погони?

- Так, вона жила і працювала в Горлівці, в Центральному райвідділі. І ми, уявляєте, ніколи не перетиналися. Жили в одному місті і ніколи не бачилися. Маріуполь об'єднав наші серця. Ми полюбили один одного. Тепер знімаємо житло в Бахмуті. Моя кохана народила мені донечку. Зараз їй 7 місяців і ми знову чекаємо поповнення.

- Лев, а яке звання носить дружина?

- Вона, перш за все, кохана дружина! Мати моєї доньки! А потім вже лейтенант.

- Чи складно вам було працювати в одній структурі?

- Виявилося, що складно. Вихідних практично не було. Дорожили і дорожимо кожною хвилиною, проведеною разом.

- З якими справами ви працюєте?

- У минулому це були крадіжки, розбої та грабежі. Були аліменти, невиконання рішень суду. На даний момент в Бахмуті вже другий рік розслідую тяжкі та особливо тяжкі правопорушення - вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, згвалтування. Чесно кажучи, мені часто шкода людей, які скоїли злочин. У будь-кому намагаюся бачити людину і особистість, а не злочинця. І добре, якщо людина усвідомлює помилку, бо оступитися легше, ніж потім все виправити.

- Лев, розкажіть про найрезонаншнійший випадок у вашій практиці.

- Вбивство жінки в Соледарі у 2015 році, яке викликало ажіотаж серед населення. Я тоді заступив на добу. До чергової частини зателефонували і повідомили, що знайдений труп жінки. Ми виїхали на місце злочину. По тривозі був піднятий розшук. Біля під'їзду однієї з вулиць лежала загибла з численними ножовими пораненнями. Трохи пізніше після повідомлення про тіло жінки до нас надійшла інформація, що медики надавали допомогу чоловікові з приводу порізу руки. Зіставивши час - повідомлення про виявлення тіла й звернення до медиків - прийшли до висновку, що є тут щось спільне. На допиті він розповів нам, що нібито на нього напав якийсь невідомий чоловік, якого він описати толком і не міг. При цьому підозрюваний поводився досить-таки спокійно і впевнено. До речі, всі його знайомі говорили, що його важко було вивести з себе, що він тихий і не конфліктний.

Встановити зловмисника допомогла відеокамера одного з магазинів неподалік від місця трагедії.

В ході розслідування ми встановили безліч інших доказів, які неспростовно засвідчували його причетність до вбивства. Крім цього, слідчі експерименти, експертизи, допити - все свідчить проти нього. Але він своєї провини не визнає. Справа перебуває в суді.

В ході розслідування ми також з'ясували, що в цьому тихому чоловікові жив неконтрольований "звір". Раніше він був судимий за вбивство своєї тещі - завдав їй численних ножових поранень. Суд визнав його неосудним. Судово-медична експертиза встановила, що вбивство він скоїв у стані афекту.

- Що загрожує цьому чоловікові?

- Вердикт винесе суд. Максимально - це довічне ув'язнення. Психіатрична експертиза дала висновок, що він цілком у здоровому глузді. Його дружина до останнього не вірила, що він здатний на таке.

- Робота у слідчого специфічна. Звідки ви черпаєте сили, берете натхнення?

- Найкраще - це відпочинок вдома, зі своєю сім'єю. Дивлюся на своїх дівчат і про все погане, з чим стикався на роботі, забуваю.

- Чи плануєте залишитися в Бахмуті?

- Мені подобається місто, до душі наш злагоджений колектив. Дякую колегам, які завжди приходять на допомогу. Єдине, нехай, нарешті, буде мир і спокій, а то так страшно бачити покалічені долі людей і зруйновані будинки. Я хотів би, звичайно, і далі працювати в Бахмутськой поліції.