На Закарпатті волонтер збирає 115 кг грибів за добу та передає їх воїнам АТО (фото)

«Грибоманія» з дощами знову захопила закарпатців. Селфі з білими грибами, з кошиками і з викладеним «уловом» на столі - в стрічці серед друзів ФБ ростуть, вибачте за тавтологію, як гриби. А крім того, люди адже ще діляться рецептами маринадів, мачанок, підлив ... Цікаво було виловити серед всього повідомлення одного з найзнаменитіших грибників, які практикують на Закарпатті та Франківщині, Андрія Боєчко (це той самий чоловік, чиє фото, на якому центнер біляків, які він знайшов за день в Смерековій на Березнянщині, зробило фурор в мережі в серпні).

Пан Боєчко розповідає, що він свої лісові трофеї відправляє на фронт, сім'ям поранених і загиблих бійців. І не тільки гриби - але і карпатські трави та коріння, настоянки, ягоди, мед ... Про особливості такої ось української національної грибного полювання - з гаслом «Всі нагороди на фронт!», розповів Андрій Боєчко.

- Таку практику ми з друзями завели ще в 2014 році, знайшли, так би мовити, застосування своєму вмінню шукати лісові дари: почали пакувати коробки з такими ось подарунками для наших хлопців на фронті, - розповідає Андрій.

В цьому році, каже він, працювали з друзями в Івано-Франківській області (Верховина) і на Березянщині, раніше ще заготовляли на Рахівщині.

- Збирали гриби, ягоди, трави та коріння, робили варення, настойки і чаї. Зараз пакуємо все це і посилаємо посилки тим, кому це необхідно - дітям з дитячих будинків, стареньким з будинків для літніх, хворим, сім'ям загиблих Народних Героїв України, пораненим хлопцям в госпіталі і воїнам в АТО.

Нагадую панові Андрію про популярне серпневе фото після грибного полювання в Смерековій - з 115 кг грибів в день. Після публікації цього поста в Смерекову налетів справжній смерч грибників. Хто знайшов, хто ні - але у місцевих розкупили весь насушений фонд, а також добре «понишпорили» в місцевих магазинах, за такий наплив туристів смерековци пану Андрію вельми дякували. Питаю, чи то був рекорд.

- Далеко ні, бувало приносив з походу за грибами набагато більше, - сміється грибник.

Цікавлюся, як заготовляють гриби - адже їх треба відразу почистити, замаринувати або засушити, інакше попсуються.

- Коли збираю на Закарпатті, на Березнянщині, виїжджаю в день за грибами, а потім заготовлюю все, що зібрав у родичів в Ужгороді. Якщо в Верховині, на Франківщині, то робимо це на базі готелю одного, - розповідає Боєчко.

Питаю волонтера, чи розповідають місцевим, для чого збирають в їх лісах гриби (адже часто в гірських селах гриби - означає спосіб заробітку, тому аборигени неохоче діляться грибними місцями з заїжджими), і як в такому випадку реагують люди - може, віддають свої або підказують місця.

- Рідко, дуже рідко, - каже Андрій Боєчко. - Особливо на Закарпатті: тут люди досить байдужі до волонтерства, прямо говорять, що це не їхня війна. В Івано-Франківській області дещо інша ситуація, але в цьому році теж люди мало допомагають. Часто бджоляри дають свій мед, коли чують про наші заготовки. Ось коли ми починали ці волонтерські заготовки, в 2014-му, місцеві нам допомагали набагато більше. Це й не дивно, тому що вся Франківщина була на Майдані. Але ось нещодавно один чоловік в Ужгороді обіцяв допомогти з трансфером - тепер ось чекаємо, коли на «п'яному базарі» з'являться гриби в продажу (саме сюди привозять мешканці Березнянщини), і поїдемо з ним на полювання. Але він швидше виняток, бо казав, що має родичів-військових і розуміє, що це таке.