Надбання України: Єдина у Східній Європі пасажирська вузькоколійка через вандалів може припинити своє існування

Через крадіжку кабелю зв’язку Львівська залізниця наприкінці минулого тижня припинила рух єдиною в Східній Європі пасажирською вузькоколійкою Антонівка-Зарічне у Рівненській області, зазначають Патріоти України. Видання Depo.Львів з'ясовувало, чи реально відновити її роботу і з якими ще проблемами стикається "кукушка", як її називають місцеві мешканці.

У прес-службі Львівської залізниці пояснили, що на перегоні Зарічне-Біла викрадено близько 5 км дротів повітряної лінії зв’язку. Працювати ж без зв’язку є порушенням правил техніки безпеки. Матеріали про крадіжку передані в поліцію, місцеві мешканці обходилися іншими видами транспорту. На щастя, роботу вузькоколійки вдалося відновити протягом тижня. Але чи довго вона працюватиме - невідомо, адже грошей на її функціонування нема.

Невеличкий локомотив з маленькими, як на дитячій залізниці, вагончиками курсує вже понад 100 років. Вузькоколійку збудували у 1905 році для вивезення лісу. Навіть під час обох світових воєн поїзд возив людей, худобу, ліс, зерно. Після війни ним перевозили щебінь, вугілля, ліс, людей і худобу. Згодом поїзд почав курсувати як приміський.

Його називають по-різному - "поїздок", "кукушка", "106 кілометрів Полісся" - і досі вважають єдиним транспортним засобом, який зв’язує багатьох мешканців тутешніх сіл на болотах з найближчими осередками цивілізації. Маршрут поїзда - це ті самі 106 кілометрів крізь ліси і болота північної частини Рівненської області. Деякі зупинки на маршруті – лише переїзди на лісових дорогах, куди деякі поліщуки добираються гужовим транспортом.

"Час на місці не стоїть, усе розвивається, і якщо ця вузькоколійка років 20 тому і справді була для тамтешніх мешканців так званою дорогою життя, то тепер – уже далеко не єдиною, - розповіла Depo.Львів Юлія Грабова з прес-центру Львівської залізниці. – Поки поїзд не курсував, у тамтешні села привозили хліб, інші продукти, люди добиралися, куди кому треба, іншими видами транспорту, в тому числі й на власних автомобілях".

В той же час, "кукушку" вже давно облюбували туристи, в тому числі й іноземні, для яких ця подорож – справжня атракція. Вони з інтересом спостерігають за маневрами тепловоза на кінцевій станції, роботою стрілок і семафорної системи. Під час руху деякі люблять дивитися, як провідниця орудує совком, підкидаючи вугілля в топку. За вікнами – краєвиди незайманих лісів, блакитні озера, непрохідні болота і білі піщані дюни. Поїздок проїжджає єдиним в Україні дерев’яним залізничним мостом через річку Стир. Якщо туристи-фотографи просять, машиніст дозволяє пройти міст пішки, а потім стишує хід так, щоб фотограф зміг застрибнути у вагон на ходу.

Місцева влада кілька років тому перейнялася ідеєю привабити сюди якомога більше туристів, щоб перетворити "кукушку" на туристичний об'єкт, який приносив би якийсь дохід. Володимирецька та Зарічненська районні адміністрації Рівненської області розробили і подали на Всеукраїнський конкурс проектів свій - під назвою "Поліський трамвай". І ще у 2009 році він отримав грант на 700 тисяч гривень. Для успішної його реалізації Канадська експертно-сервісна організація КЕСО надала фахову практичну допомогу місцевій громаді та виконавцям проекту для планування результатів та розробки плану дій.

А в 2013 році Берлінська група захисту прав людини ініціювала в українському кіноклубі в Німеччині демонстрацію фільму Олександра Балабана та Олександри Хребтової "2003 кілометри від Ейфелевої вежі" про життя поліського села Острівськ, мешканці якого регулярно користуються "кукушкою" як єдиним в цих місцях транспортним засобом. Стрічка викликала у німців культурний шок. Власники однієї з європейських туристичних агенцій Мартін Копечке та Петер Коллер вирішили зайнятися майбутнім "кукушки" з кількох міркувань: до її будівництва свого часу доклалися німці, поїзд курсує через розкішні озерно-лісові масиви, а також щоб зберегти для селян на півночі Зарічненського району цей поїзд як засіб пересування.

Німецькі експерти пропонували владі області, на утримання якої хоче передати вузькоколійку Львівська залізниця, налагодити контакти з партнерами в Румунії та Польщі, яким не лише вдалося врятувати подібні вузькоколійки від закриття, але й зробити їх частиною регіональної туристичної інфраструктури. Інформацію про "кукушку" внесли німецькою мовою в кілька туристичних путівників Україною. Утім, усе це, як демонструють нинішні реалії, позитивного результату не дало.

"Ми неодноразово ставили перед місцевою владою питання про те, щоб передати вузькоколійку в комунальну власність, Від її утримання залізниця щороку зазнає збитків на 8-9 мільйонів гривень", - розповіла Грабова.

За її словами, місцева влада лише декларує свої наміри залишити її в робочому стані, однак взяти на утримання відмовляється: це надто дорого для бюджету. Але й залізниці утримувати вузькоколійку дуже складно. Її технічний стан поганий, немає підприємств, які ремонтують такі вагони, локомотиви та колії. Усі ремонти – це, по суті, ручна робота.

"Поїздом користуються здебільшого пенсіонери, які мають право безкоштовного проїзду, а також школярі, котрі доїжджають до школи в інше село - теж безплатно. І навіть якби кожен пасажир, який не користується пільгою, чесно платив за проїзд, ці гроші – колійки у порівнянні з витратами на функціонування вузькоколійки", - додала Грабова.

За роки роботи вузькоколійки з мапи зникли деякі хутори і села, повз які вона в'ється. Давно померли поміщики, які колись не погодилися дати землю під спорудження залізниці, через що вона так петляє лісами-болотами. А поїздок ходить і досі…