Небо на двох: Місце загиблого на Донбасі 20-річного десантника-сина зайняв у строю 60-річний батько

Для життєлюба Жені Корнієнка війна завжди була явищем абсолютно неприродним, тому замість традиційних дитячих «стрілялок» він обирав ігри спортивні. Та коли ворог з війною прийшов на нашу землю, без жодних вагань взяв в руки автомат і віддав за неї своє молоде життя. Після загибелі сина Анатолій Петрович оббивав поріг військкомату до тих пір, поки не призвали. Чотири роки він служить в рідний 25-й десантній бригаді Женьці.

Герої дорослішають рано

Коли не стало мами, Жені було всього вісім. З того часу намагався все робити самостійно, словами і вчинками не підводити близьких людей. Особливо цінував турботу бабусі, Раїси Максимівни Шінкляр, яка до сьомого класу його в дніпропетровську 142-ю школу проводжала. Потім разом з братом і сестрою в побудований батьком-будівельником заміський будинок перебрався. У Підгородному дев'ять класів першої школи і закінчив. Тут його другом і наставником став учитель фізкультури та курсу «Захист Вітчизни» Віктор Іванович Азаров.

Хлопець не тільки жодного тренування з баскетболу та футболу не пропускав, а ще й на додаткові зі старшокласниками просився. За мудрою порадою до вчителя і під час навчання в Дніпропетровському індустріальному коледжі звертався.

- Небо забрало кращого: життєрадісний, відповідальний, чуйний і дуже совісний хлопець - таким Женя назавжди залишиться в моїй пам'яті, - ледь стримує сльози Віктор Іванович. - Пам'ятаю, як одного разу м'яч, з яким не розлучався, у коридорі у відро з водою забив. дуже довго вибачався за те, що доставив зайвого клопоту технічці - хоча, хоча ну яка це проблема? А я неодноразово просив у нього вибачення на кладовищі за те, що в останню дорогу його не провів. Після похорону спати не міг, ледве ранку дочекався, щоб на могилу піти. Там і дав собі слово, зробити все, щоб про героя, як можна більше людей дізналися.

Останній бій

Зараз Віктор Азаров закінчує про Женю фільм, зібрав сотні його фотографій і додаткову інформацію для Національного інституту пам'яті, провів уроки мужності в усіх навчальних закладах, де хлопець навчався. А після зустрічі з товаришами по службі свого учня, практично до дрібниць відновив хронологію останнього дня його життя.

… 12 серпня 2014 року Євген Корнієнко у складі групи дев'ятої роти відбивав блокпост в Вуглегірську. Після виконання бойового завдання десантники вже готувалися повертатися в Дебальцеве, але потрапили під прицільний мінометний вогонь. Осколок потрапив Жені прямо в серце. Контужений вибухом Артем Лукашук кинувся товаришеві на допомогу, але смерть була миттєвою. Зміг допомогти тільки тяжкопораненому бойовому побратимові з роздробленим коліном. До сих пір у Артема ця жахлива картина перед очима стоїть. І в загибель друга не віриться.

А Денис Ухань з Новомосковська і зараз на кожен дзвінок по-особливому реагує. Женя все в Підгородне його в гості запрошував, домовлялися перед зустріччю зателефонувати. Ось і здається, що це він ...

Поранений і контужений в тому бою павлоградець Артем Бакала і командир взводу дніпрянин Максим Гарманов теж зі смертю «Робіна» ніяк змиритися не можуть. Такий позивний Женя отримав через особливу форму з зеленим відтінком, за мудрість не по роках, за благородну, як у Робін Гуда душу. А ще на нього, як на себе самого, завжди покластися можна було.

У мужності є прізвище і вік

Анатолію Петровичу 18 серпня виповниться шістдесят дві, на фронт пішов у п'ятдесят вісім. Оскільки в десант лише до сорока беруть, можна тільки уявити, яких чоловік доклав зусиль, щоб зайняти місце сина в десантному строю.

- По-іншому ніяк - Женя не став відсиджуватися вдома, як же я можу? – говорить мій співрозмовник. - Після строкової служби в «Десні» і військової частини в Мукачево він встиг попрацювати в будівельній компанії. А коли прийшла біда на Донбас, довго не роздумував. З дитинства був самостійним, рішення приймав швидко ... Біль того, хто втратив сина, словами передати неможливо. Але я пишаюся тим, що він виріс мужнім, відповідальним, люблячим свою країну людиною. Женя завжди говорив, що для нього світ - це ті, кого він любить, що без них не буде миру. І в свої двадцять два віддав за цей світ життя. Хочу, щоб його жертва була не марною.

Про свою службу Анатолій Петрович розповідати не любить - служу, як всі, скромно відповідає на мої запитання він. І мимоволі переходить на розмову про свого Женьку. З усіма товаришами по службі сина зв'язок підтримує, в тому числі і з командиром дев'ятої роти Андрієм Андрусиком. До речі, в зоні АТО, в 25-й десантній бригаді, до серйозного поранення служив і зять Корнієнка-старшого, чоловік дочки Тоні - Олександр Стародубцев.

Не журись, козаче, хай твій ворог плаче

На могилі Жені завжди багато квітів. І обов'язково хто-небудь баночку згущеного молока, яку він так любив, поставить.

- Не знаю, як про це люди дізнаються, але улюблені ласощі хлопця ось уже чотири роки завжди на могилі побачити можна, - розповідає Віктор Азаров. - Проходить час, а пам'ять ні. Так і повинно бути, Женя це заслужив. Як і ордена «За мужність» та «За оборону України», медаль «За відвагу». Геройський хлопець ...

Яким був наш земляк, можна уявити і по таким моментах. Любив футболку з написом: «Не журись, козаче, хай твій ворог плаче». А в своєму останньому пості 21 липня 2014 року на сторінці в соцмережах написав: «Дай Бог пройти і не зламатися. Дай Бог побачити батька і близьких. І не забути, як посміхатися. Дай Бог ще трохи протриматися ... »

Євген Корнієнко не зламався. Але побачити батька і близьких йому не судилося - не попрощавшись, пішов на небо. Кажуть, що земля нагороджує орденом, небо -- синявою ...

Підготувала для ПУ Юлія Бабенко, Дніпро.

Довідка офіційного сайту Десантно-штурмових військ ЗСУ

АНАТОЛІЙ ПЕТРОВИЧ КОРНІЄНКО. Головний сержант 25-ї окремої повітрянодесантної бригади ЗС України, старший сержант. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню. Брав участь в операціях по звільненню населенних пунктів: Мар’їнка, Авдіївка, охорони та оборони військових і цивільних об’єктів, несення служби на блокпостах. Під час виконання завдань щодо захисту державних інтересів України, показував високий рівень професіоналізму, хоробрість, самовідданість і мужність. 05.06.2015 року під час проведення операції по визволенню населеного пункту Мар’їнка під щільним вогнем противника, ришучими та сміливим діями організував евакуацію бронетранспортеру БТР-3Е з екіпажем. В польових умовах організував ремонт пошкодженої техніки, завдяки чому поставлене перед підрозділом завдання було виконано у встановлений термін.