Несподівано: Зі справи про замах на Осмаєва й Окуєву зник "російський слід"

Коли раніше судимий росіянин із барвистим минулим намагався, як вважають, убити в Києві минулого року чеченця, якого Росія звинувачувала у плануванні замаху на її президента Володимира Путіна, міністр внутрішніх справ України побачив у цьому слід, що веде з Москви. Патріоти України пропонують вам ознайомитися із матеріалом "Радіо Свобода", із якого можна дізнатися про подробиці розслідування.

«Мотиви, суть, порядок виконання злочину, а також довжелезний ланцюжок, що веде до деяких лідерів Російської Федерації, у нас зафіксовані», – сказав Арсен Аваков журналістам у червні 2017 року.

Але майже через рік із офіційного обвинувачення в Україні виключили твердження, що до спроби вбивства Адама Осмаєва, чеченця, якого російська влада звинувачує в підготовці замаху на Путіна, причетне керівництво Росії.

Українські прокурори оприлюднили свої обвинувачення 5 червня в суді в Києві, де розглядають справу підозрюваного нападника, громадянина Росії Артура Денісултанова, теж родом із Чечні, ветерана російських бандитських воєн 1990-х років на прізвисько Дінго.

Тепер прокурори кажуть, що Денісултанов, який також користувався цілою низкою інших імен (він же Курмакаєв, він же Крінарі, він же Дакар, він же Вернер, і так далі), діяв із мотивів «особистої неприязні», коли, як стверджують, він намагався застрелити Осмаєва і його дружину Аміну Окуєву з пістолета марки «Ґлок» під час їхньої зустрічі в Києві в червні 2017 року.

В Окуєву стріляли – і вбили її – під час іншого нападу, через чотири місяці, на околицях Києва. Осмаєв, який у тому другому нападі був поранений, звинуватив у ньому Росію. Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявляв минулого тижня, що в розслідуванні вбивства Окуєвої серйозного поступу немає.

Хто такий Денісултанов?

Біографія Денісултанова і обставини злочину, в якому його звинувачують, сповнені пригод, гідних кримінального роману. На початку 1990-х років він виступив у популярній телепередачі російського ведучого Олександра Невзорова «600 секунд», в ефірі якої попередив своїх суперників, що для них «усе скінчиться дуже погано», якщо вони не повернуть викрадене авто його спільників.

А 2001 року він став співавтором книжки, героєм якої є чеченець на ім’я Артур, який стріляє з пістолета марки «Ґлок».

2009 року Денісултанов опиняється в Австрії, де просить політичного притулку, заявляючи, що підтримуваний Кремлем керівник Чечні Рамзан Кадиров має список із 300 ворогів, які «мають померти», і частина з них живе якраз в Австрії. На прохання про притулок він отримує відмову, а невдовзі поліція Відня заявляє, що його, «ймовірно, вже немає серед живих».

Але Денісултанов був дуже навіть живий. 2011 року він потрапив до в’язниці в Росії за звинуваченням у крадіжці. По тому Денісултанов сплив в Україні: 2017-го він, маючи в кишені паспорт на ім’я українського громадянина Олександра Дакара, назвався французьким журналістом Алексом Вернером, намагаючись домовитися про зустріч із Осмаєвим і Окуєвою. Ця зустріч відбулася в авті, де, за словами українських правоохоронців, Денісултанов вийняв пістолет і двічі вистрелив в Осмаєва. Окуєва тоді дістала свій пістолет і двічі вистрелила в Денісултанова, поранивши його.

«Особиста неприязнь», і ніякого «російського сліду»

Зачитуючи обвинувачення на слуханні в Подільському суді в Києві 5 червня, прокурор Дмитро Величко заявив, що напад був мотивований відвертою критикою, яку висловлювали Осмаєв і Окуєва через підтримку Росією сепаратистів на сході України.

«На сьогоднішній день, відповідно до обвинувального акту, ми вважаємо, що це особиста неприязнь вказаної особи», – сказав Величко після судового засідання. Осмаєв і Окуєва раніше заявляли, що замахи на них замовляє голова Чечні Кадиров і що це узгоджено з Кремлем.