"Отримана зараз справа допиту - це моя перемога над енкаведистом Лавренком", - 97-річна зв’язкова УПА

Працівники Служби безпеки України у Львівській області напередодні 75-річниці Української повстанської армії передали копії кримінальних справ двом зв’язковим УПА – 97-річній Ользі Ільків зі Львова і 94-річній Анастасії Закидальській-Петричкович із Борислава. Обидві жінки були арештовані НКВС і жорстоко допитані у тюрмах Львова та Дрогобича. Через понад сім десятиліть вони зможуть оглянути матеріали кримінальної справи, прочитати про своє життя, як його описали енкаведисти. Про це повідомляють Патріоти України із посиланням на Радіо Свобода.

У свої 97 років Ольга Ільків прийшла із сином Володимиром в управління СБУ за копією своєї кримінальної справи у трьох томах. У 1950 році вона була арештована НКВС і її привезли в тюрму на Лонцького.

«Передача справи – це перемога над моїм найгіршим слідчим Лавренком, таке було його прізвище. Це був кат, який знущався, доки міг. Він мене бив і перехитрив, дав мені психотропну речовину, яка не дозволена навіть у тюрмах. Можливо, тому я осліпла. Не було перерви, рано і ввечері, не було часу навіть пайок, який давали нам, поїсти. Приводили і відводили, а інший дивився в віконечко. Важливо, що я перетерпіла і не наклала на себе руки, за мене, мабуть, хтось молився на тому світі… Лавренко мені сказав, що я не знайду своїх дітей, яких у мене забрали. А як знайду, він мені сказав, то вони мені плюнуть в обличчя. Я тоді сказала, що шукатиму їх від хати до хати, від села до села», – зауважила Ольга Ільків.

І своїх дітей мама таки знайшла. У підпіллі вона, зв’язкова командира УПА Романа Шухевича, була з сином і донькою. Бо це було вигідно замаскувати. Та все ж у 1950 році була арештована, потрапила у Львові у тюрму на Лонцького. Відтоді не бачила своїх дітей, яких відправили у дитбудинок, змінивши їм прізвище на Бойко. Ольгу Ільків позбавили волі на 25 років. Жінка не зрадила жодного побратима. Лише на засланні від слідчого дізналась, куди відправили її дітей. Вийшовши на волю, почала їх шукати. Син і донька були налаштовані вороже, бо радянська пропаганда вклала їм у голови, що ОУН, УПА – це злочинці, каже жінка.

«Нас, українців, обкрадали завжди і ми мусіли терпіти. Така наша доля. Ми маємо багату землю, але оточену ворогами», – зауважила Ольга Ільків.

Біографії руками енкаведистів

Кримінальна справа Анастасії Закидальської складається з одного тому, і копію архівних матеріалів отримала її донька Наталія. У свої 94 роки жінці важко їздити. Вона була арештована у серпні 1944 році за зв’язок з УПА.У її справі написано – «член банди ОУН-УПА». Тоді молода жінка проходила у справі за участю шести осіб.

«Мама була зв’язковою, медсестрою. Вона сиділа в дрогобицькій тюрмі, конвоїри ходили на неї дивитися як на бандитку. Вона була молода дівчина, українка з косою. 25 років провела в неволі. Була на поселенні в Інті. Мама повернулась в Україну, у Борислав, у 1983 році. Одразу була активною громадською діячкою, почесний громадянин Борислава. На засланні, попри те, що скрізь була російська мова, це повністю було агресивне російськомовне оточення, батьки вивчили нас української мови, традицій, історії», – говорить Наталія Закидальська.

На запитання, чи попросить Ольга Ільків сина прочитати їй кримінальну справу, вона відповіла: «А що писали, ці падлюки, вони писали те, що хотіли, а не те, що ми казали...». Однак для дослідників історії ХХ століття, зокрема діяльності ОУН і УПА, дуже важливо, щоб колишні зв’язкові УПА змогли порівняти записи допитів. Історик Михайло Романюк вивчав архівні документи Головного управління СБУ у Львівській області. Для науковців важлива кожна архівно-кримінальна справа, це родинна історія, яка допомагає зрозуміти український національно-визвольний рух, каже він.

«Ці справи треба звіряти за спогадами, іншими документами. Намагаємось знайти три джерела – архівно-кримінальна справа, документ складений силовими структурами окупаційної влади, повстанські документи і спогади. Для родини це важливо, бо зможуть оцінити матеріали. У справі Ольга Ільків багато біографічного матеріалу, де жила, навчалась, там про її діяльність у лавах збройного підпілля», – каже історик Михайло Романюк.

60 тисяч архівних матеріалів, які стосуються діяльності тоталітарних режимів ХХ століття, налічується в архіві управління СБУ у Львівській області. Це тих людей, як Ольга Ільків та Анастасія Закидальська, які були реабілітовані у 1991 році. Але також зберігається понад 8 тисяч одиниць архівних матеріалів щодо осіб, які до сьогодні Україною не реабілітовані.

«В Україні розпочинаються реабілітаційні процеси. СБУ також буде активним учасником цього процесу перегляду справ, які стосуються воїнів УПА, які з тих чи інших причин не були включені у списки реабілітованих. Сьогодні ми символічно передали дві копії справ. Ми хочемо розвіяти ті міфи, які були сформовані радянським режимом і які формуються російським режимом для того, що українські громадяни знали правду, що відбулось в Україні. Важливо розуміти історію, щоб ті помилки і трагічні події більше ніколи не повторилися», – говорить начальник управління СБУ у Львівській області Олександр Ткачук.

У 1940-1950-х роках, коли Ольга Ільків, Анастасія Закидальська, інші зв’язкові УПА, тоді молоді і тендітні жінки були арештовані, зазнали катувань, але вони не могли навіть припустити, що через кілька десятиліть триматимуть у руках матеріали допитів. Це – історії їхнього життя, але «написані рукою ворога» і далекі від правди, додають вони. «Ми не покорились і ніколи не покоримось», – зауважила Ольга Ільків.