Сьогодні - Стрітення Господнє: Історія і традиції свята

Стрітення Господнє - це одне з найдавніших свят у православних. І з цим днем пов'язано багато традицій, звичаїв і обрядів, пишуть Патріоти України з посиланням на Нескучные новости.

Слово "стрітення" можна перевести як "зустріч". У цей день, згідно з віруваннями наших предків, зима зустрічається з весною - відбувається переломний момент в річних циклах. Ну а в релігійній традиції Стрітення - це символічний день, в який людство зустрічається зі своїм Спасителем.

Історія Стрітення Господнього

Свято Стрітення Господнього був встановлений на честь зустрічі немовляти Христа з праведним старцем Симеоном та пророчицею Анною. За старозавітним звичаєм на 40-й день після народження Ісуса батьки принесли свого первістка в Єрусалимський храм, щоб присвятити його Богу. Там його, згідно з Євангелієм, зустрів 360-річний старець Симеон, якому було передвіщено, що він не помре, поки не побачить Спасителя, що з'явився на світ.

Взявши на руки Ісуса, Симеон Богоприємець заявив, що ця дитина стане Спасителем роду людського. Таким чином, Стрітення, або Принесення у храм, вважається знаковою зустріччю Старого і Нового Завіту і знайомством людства з новим Месією.

У Храмі до Марії і її сина підійшла 84-річна вдова, яку всі називали Анна-пророчиця. Глянувши на малюка, старенька так само визнала в ньому сина Божого і майбутнього Спасителя.

А ось перше згадування про це свято зустрічається ще в творах християнських святих III і IV століть, урочисте ж святкування Стрітення Господнього у всій Візантійській імперії було встановлено за царювання імператора Юстиніана в 542 році.

Це свято символізує зустріч Старого і Нового Завітів. У народному побуті Стрітення здавна сприймається як зустріч зими з весною.

Традиції Стрітення Господнього

Існує багато традицій, пов'язаних зі Стрітенням. Головна з них - освячення свічок на Стрітення.

За традицією, під час святкового богослужіння в церкві освячують свічки, а після роздають їх прихожанам. Такі свічки дуже цінувалися, обов'язково приносилися додому і зберігалися протягом року.

В Україні їх називають "громичними" свічками. Наші предки вірили, що вони здатні оберігати будинок від бурі і смерчів, посіви - від граду і буйного вітру, а людину - від удару блискавки, пристріту і хвороб.

Протягом року свічку запалювали в таких випадках:

- якщо над будинком бушувала страшна негода,

- якщо поруч починалася пожежа або інший природний катаклізм,

- якщо виникали складнощі під час пологів,

- якщо людину "накрила чорна хвороба" (епілепсія),

- якщо людина помирала (з цією свічкою, вважалося, покійний зможе спокійніше і простіше покинути світ живих).