Сьогодні виповнюється 200 років з дня народження великого сина українського народу

16 травня 1817 року народився Микола Іванович Костомаров. Видатний український історик, етнограф, прозаїк, поет-романтик, мислитель, громадський діяч. Один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства.

Ще в студентські роки Костомаров став схилятися до думки про те, що серед слов'янських народів саме українському належить особлива місія у справі визволення всіх слов'ян від імперського деспотизму і кріпосницького рабства. У віршах і поемах тих років він оспівує князівські і козацькі часи України.

Основними історіографичними працями його життя стали «Богдан Хмельницький» (перше видання — 1857 р., третє, вже в 3 томах, — 1876 р.), «Руїна» (1879–1880), про трагічні події, що настали після смерті Хмельницького, «Мазепа» і «Мазепинці» (1882–1884), а також фундаментальна праця «Російська історія в життєписах її найважливіших діячів» (1874–1876), де представлені критичні біографії основних героїв давньоруської, української та російської історії.

Ідею соборності всіх українських земель Костомаров висував і в своїй науковій діяльності, і у поетичних творах. У програмній поезії «Пісня моя», оспівуючи Україну, Микола Іванович згадує і Сян і Карпати, і Дніпро і Чорне море, і рідну для нього невеличку річку Сосну, на якій розташоване місто Острогозьке, і яка впадає, неподалік від Острогозьку, до Дону:

Од Сосни до Сяна вона протягнулася,
До хмари карпатської вона доторкнулася,
Чорноморською водою вмивається,
Лугами, як квітками, квітчається,
Дніпром стародавнім підперезана,
Річками, як стрічками, поубирана,
Городами-намистами пообвішана