"Ви ваабщє можетє напісать на нармальном язикє?" Це в Україні мені говорить якась шмаркачка!": Відомий кіноактор про "моральний концтабір" в Києві

Відомий кіноактор Іван Гаврилюк, якому 25 вересня виповнюється 69 років, про своє життя у Києві написав таке: "Найбільший страх у столиці України - російська мова на кожному кроці. Я мав розмови з політв’язнями, які просиділи 20–30 років. Вони казали: "Іване, до концтабору звикаєш". До цього морального концтабору я звикнути не можу…", - пише zik.ua, повідомляють Патріоти України, і продовжує:

Ці слова Івана Гаврилюка минулорічної давнини поширив у Фейсбуці журналіст Михайло Маслій, зазначивши: "Минув рік... Бодай щось змінилося?! Так, змінилося - стало ще гірше!!!".

Подаємо минулорічний допис Іван Гаврилюка допис у повному обсязі:

"Іван Гаврилюк: "Київ - моя доля. Думаю, що вона красива. Уперше приїхав сюди в 1966 році сформованим юнаком і дуже важко звикав до столиці. Тут інший ритм життя, інші взаємини між людьми, зовсім інші швидкості, набагато вищі, аніж у Галичині. Найбільший для мене страх у столиці України - російська мова на кожному кроці! Розказують байки, як утискають у нас росіян. Я ж розповім, як це роблять з українцями.

31 січня 1967 року. Я на головній пошті столиці посилаю мамі телеграму до Львова. Пишу ж, звісно, рідною мовою. Дівчина за склом кидає мені назад і каже буквально таке: "Ви ваабщє можетє напісать на нармальном язикє?" Це в Україні мені говорить якась шмаркачка!

Чим прекрасна юність - ти не оглядаєшся і не думаєш про наслідки. Я лівша, розбиваю рукою скло і спокійно виходжу. Ніхто не наздоганяв...

Весна 1997–го. Минуло тридцять років. Знову ж Київ. У аптеку на Червоноармійській, де я купував ліки для батька, зайшов полковник української армії. Російською мовою він постави декілька запитань, на що йому відповіли лагідною українською. Тоді він сказав дослівно те, що й дівчинка на пошті: "А ви ваабщє можетє разгаваривать на нормальном языке?" Я бив цього полковника, як гамана! Розтоптав його мобільний телефон і пішов. Ніхто не наздоганяв...

Ось так я виживаю. Я мав розмови з політв’язнями, які просиділи 20–30 років. Вони казали: "Іване, до концтабору звикаєш". До цього морального концтабору я звикнути не можу.

Немає такого дня, щоб я у Києві з приводу своєї західноукраїнської мови не відчув ворожого чи негативного ставлення. На кіностудії імені Довженка колись мене не затверджували на ролі через моє "антісавєтскоє ліцо".

Я себе відчуваю одним із найкращих представників української національної меншості у місті Києві. Є такий хороший старий анекдот. Іде бабця з онуком біля пам’ятника Богданові Хмельницькому. Внук запитує: "Бабушка, скажи, пажалуйста, а што ето за дядя на лошаді?" - "Панімаєш, внучєк, здєсь кагда-то жилі украінци, ето бил іх вождь". Ось так мені живеться…".

Нагадаємо, раніше екс-депутата з Дніпропетровщини образила українська мова.