Життя після дембелю продовжується: Колишні бійці АТО заснували власний бізнес (фото)

Коли перші хвилі демобілізованих бійців стали повертатися додому, багато хто боявся, що бійці не зможуть знову знайти себе, не перетравлять пережите, почнуть пиячити або ж підуть в кримінал. Так неодноразово було з воїнами після участі в військових операціях у багатьох країнах світу. Але вони українці, вони прагнуть працювати. Хтось став ресторатором, хтось варить каву, лагодить техніку, робить меблі, лікує людей… Їх так багато! Видання depo.ua зробило добірку фактів про те, які бізнеси започаткували колишні бійці АТО, зазначають Патріоти України.

Знати про них – не тільки привід пишатися співвітчизниками, а й можливість підтримати їхню справу фінансово і користуватися послугами найкращих людей країни.

ДО БІЙЦІВ НА КАВУ

VETERANO COFFEE З МІЦНИМ ХАРАКТЕРОМ

Влітку в Києві відкрилася мобільна кав'ярня під вже відомим брендом Veterano, що його заснували демобілізовані бійці АТО "Вітер" з 93 ОМБ та "Хартман" з "Айдару".

Про відкриття розповів співзасновник піцерії Veterano Леонід Остальцев

"Кав'ярню відкриває демобілізований боєць АТО Володимир Шевченко з дружньої команди ‪‎VeteranoPizza. І ось дійшла черга до ‪VeteranoCoffee на Tеремках. Перша кав'ярня Ветерано вже відкрилась на Березняках. Крім смачної та якісної кави, цей проект може похвалитися деякими властивостями. Перевага в працевлаштувані надається бійцям, що повернулися з фронту. Це дуже дієвий засіб адаптації до цивільного життя. Окрім цього, в кав'ярні буде можливість підвішувати каву для наших захисників", - повідомив він.

Ціни:

Де шукати: Київ вул. П. Тичини 18а та Глушкова 17, "Фейсбук"

ВІД "КРОЛИКІВ" - "ЖУКА" ТА "АЛІГАТОРА"

Демобілізовані бійці АТО "Жук" та "Алігатор" після повернення з війни відкрили у Броварах власну кав’ярню, і назвали її "Білим кроликом".

28-річний Олег "Алігатор" Тарасов і 26-річний Олександр Жук воювали в першій хвилі в батальоні "Київська Русь" і з того часу товаришують. Після війни не знали, куди себе подіти - ніякі справи не припадали до душі.

"Спочатку виникла ідея займатися програмуванням, – розповідає Олег сайту "Маєш право знати" , – але роботи не знайшов, тож почав із побратимом Жуком мізкувати над відкриттям спільної справи, яка б дозволила працювати на себе та була до душі обом. Зупинилися на кав’ярні, тим паче Сашко – невиправний кавоман".

На власні заощадження хлопці придбали невелике (13 м кв) приміщення під кав’ярню, а на залишки коштів закупили обладнання. Кожен сантиметр невеличкої території Сашко та Олег використовують раціонально: знайшлося місце і для бару, двох столиків, міні-бібліотеки, яка набуває статусу буккросінгу, і для саду в горщиках.

Хлопці мріють, що їхні екзотичні деревця – ананаси, банан, папая, гранат, гуава, подаровані знайомим любителем-селекціонером, не тільки радуватимуть око відвідувачам, а й згодом приноситимуть плоди.

В "Білому кролику" можна випити каву, какао з маршмелоу, чаї з чорниці, обліпихи, журавлини, імбиру чи яблука у прикуску з імбирним печивом та бутербродами. У планах – налагодити співпрацю з АТОвцем, який відкрив сімейний бізнес по виробництву солодощів.

Ціни:

Де шукати: Бровари, вул Київська 234 ( біля зупинки "Інтернат"). Але наразі хлопці шукають нове приміщення. Сторінка у "Фейсбуці".

JJ COFFEE НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ

29-річний стрілець 12 батальйону "Київ" Олександр Смолянінов також воював у першій хвилі і також після війни вирішив зробити ставку на каву.

За фахом Сашко технар, закінчив КПІ. Працював у сфері торгівлі. Після демобілізації пішов у Центр зайнятості. Там дізнався про програму підтримки малого та середнього бізнесу і пішов навчатися Протягом курсів розробив бізнес-план, захистив його і отримав невеличкий стартовий капітал. З нього і розпочав свою справу – кав'ярню JJ Coffee на Лівому березі.

"Бойовий товариш займається оптовими поставками кави. Саме він і порадив. Хоча були варіанти: зайнятися продажем квітів і наданням послуг у сфері 3D-друку. Дуже цікавив останній варіант. Хотів створювати якісні макети будинків з високою деталізацією. Однак мене лякала ціна і на принтери, і на витратні матеріали.

До того ж, невідомо чи були б у мене клієнти. А щодо квітів – занадто сезонний бізнес, - розповідає він "Вечірньому Києву", як започаткував власну справу. - Щоб навчитись варити ідеальне лате витратив 8 літрів молока і півкілограма кави. На день варю щонайменше 40 чашок кави. Але мені не важко, навіть цікаво. Вже є постійні відвідувачі, хоча інколи здається, що вони приходять не так на запах кавових зерен, як за спілкуванням".

Ціни:

Де шукати: Київ, вул Малишка 5, 1-й поверх, сторінка у "Фейсбуці"

СМАЧНЕНЬКЕ

КАФЕ "БЛІНДАЖ" – ПОЇЖ ЯК АТОШНИК

Черкащанин Олексій Сємьонов із позивним "Феофан" воював в батальоні "Айдар" і 43-й бригаді, а після демобілізації відкрив ресторан, що повторює блокпости на Сході. Він називається "Бліндаж"

"Бліндаж" – це польова кухня з їжею, як на передовій та таким знайомим для багатьох оформленням, - розповідає він. - Тільки асортимент зроблю ширшим і постараюся, щоб було смачніше. В ньому ми: і ветерани АТО, і нинішні захисники України, та і всі патріоти нашої Батьківщини можемо зустрічатися, спілкуватися і відпочивати".

Власник "Бліндажа" запевняє, що великі ціни не робитиме, а бійців з посвідченням УБД пригощатиме борщем чи кашею. Олексій мріє, що тут зможуть збиратися бойові товарищі

"Впевнений, що і ті, хто з різних причин не був на фронті, будуть бажаними гостями у нас. Думаю зробити тир з пневматики або пейнтбольного спорядження і стріляти по фото кремлівських і лугандонських морд. На наші свята хочу проводити концерти, фестивалі, салютувати", - ділиться планами ресторатор.

Де шукати: Черкаси, вул. 30 років Перемоги, буд. 20

PIZZA VETERANO ВІД ПІХОТИНЦЯ І НАЦГВАРДІЙЦЯ

Тепер це одне з найвідоміших кафе в Києві. Піцерію заснував колишній військовий Леонід Остальцев разом із другом Рафаїлом Агаєвим. Тут не тільки можна скуштувати італійські страви за помірними цінами, а й "підвісити" піццу, яку потім доставлять у військовий госпіталь, чи у волонтерський центр на залізничний вокзал, чи пригостять бійців-відвідувачів.

У закладі, який відкрився тиждень тому, важко знайти вільний столик, і вже з'явилися постійні відвідувачі. Леонід зізнається, що такий успіх став для нього несподіванкою, адже задумував він пробний проект для своїх.

До війни він та Рафаїл працювали разом в кількох ресторанах, потім обидва пішли воювати – Леонід у 30-ту бригаду 1-го батальйону, а Рафаїл – у Нацгвардію.

"Я був піцейолою кілька останніх років. Ця робота включає весь процес – від закупки продуктів і приготування тіста на корж до оформлення готової страви. Встигнув попрацювати у чотирьох піцеріях, а Рафаїл – певно, в десятці. Але про свій бізнес до війни серйозно не замислювався.

Як і всі, казав, що хотів би відкрити власний заклад, але жодних кроків не робив, - розповів він. - Через тиждень-півтора після повернення з фронту зрозумів, що треба чимось займатися, працювати. Подумав, що я вмію класно робити піцу, тому і вирішив відкривати піцерію. Засів за бізнес-план…

Написав перший на двох аркушах паперу, але він, звісно ж, не підійшов. Потім я став на облік в Центр зайнятості, пройшов навчання з підприємницької діяльності. У знайомого був заклад в "Метрограді", він хотів запускати піцу, я рийшов до нього, показав проект. Він зразу сказав: "Круто. Давай запустимо у мене в ресторані, але в бюджетній міні-версії". Інших варіантів у мене не було, тож я погодився"

10% від продажів заклад перераховує на допомогу дітям, батьки яких загинули на війні. Ціни: піца в 20 см коштує від 22 - 39 грн, в 30 см- від 31 до 69 грн, а в 40 - від 52 до 119 грн.

Де шукати: "Pizza Veterano" знаходиться у кафе Kaizen в 13-му кварталі ТРЦ "Метроград".

ЧАЙХАНА ДЕСАНТНИКА І ПЕРЕСЕЛЕНЦЯ

41-й Олексій Кулішов до Революції був бізнесменом, але під час Майдану його магазин дитячих товарів в торговому центрі "Олімпійський" в Києві збанкрутував. На війну Олексій пішов добровольцем, потрапив в батальон "Фенікс", це 79-а аеромобільна бригада, перший добровольчий батальйон Збройних Сил України, повідомляють "Факти". Служив в десантно-штурмовій роті в секторі "М".

До мирного життя боєць Олексій Кулішов з позивним "Кул" повернувся у вересні 2015 і разом із товарищем Юрієм Цимбалом відкрив кафе східної кухні.

"Переживши на війні важкий період, можна ображатися на весь світ або чекати звідкись допомоги, а можна засукати рукава і почати діяти, - каже він. - У центр зайнятості не звертався. Не люблю просити. Вирішили обійтися своїми силами. Юра, до речі, теж постраждав від цієї війни: у свій час він працював в Донецьку, займав високу посаду в ресторанному бізнесі, а з початком бойових дій все це звалилося".

Юрій – професійний ресторатор, жив в Азії і знається на східній кухні. В кафе можна скуштувати лагман з домашньою локшиною, плов, шурпу, чебуреки, шашлик, айран, холодний узбецький суп чалоп та узбекські пельмені чучвара.

Цього літа Олексій Кулішов підписав контракт зі Збройними Силами України та знову відправився в зону АТО, на цей раз в складі 36-го батальйону морської піхоти. Ну, а Юрій Цимбал працює тепер за двох.

Де шукати: Запоріжжя, Горького 73. Сторінка у "Фейсбуці"

Ціни можна подивитися тут

КОРИСНІ ПОСЛУГИ ТА РЕЧІ

"АТОШКИ" РЕМОНТУЮТЬ ВСЕ

Колишні добровольці батальйону "Донбас" Володимир Возний та Руслан Кідалов заснували Центр побутових послуг "Атошка". Центр займатиметься соціальною реабілітацією бійців АТО.

Бізнес заснували на "демобілізаційні" гроші. У "АТОшці" послуги надаватимуть сантехніки, столяри, електрики, майстри взуття, ювеліри, майстри з косметичного ремонту.

Ідея проекту зародилася у військових ще під час служби.

"Ми демобілізувалися у квітні, вже через тиждень орендували приміщення, знайшли інструменти і почали працювати. У майбутньому плануємо займатися хімчисткою меблів. Також ми запрошуємо до співпраці дизайнерів інтер’єру, майстрів з ремонту одягу, електронних приладів", – розповів Володимир Возний.

"Атошки" запрошують до співпраці бійців які демобілізувалися з АТО та мають навички з ремонту різних видів техніки.

" В першу чергу запрошуємо майстрів з ремонту холодильників, пральних та посудомийних машин. Особисто в мене є історія, коли знайомі викликали майстра поремонтувати кран та заплатили за послугу 500 грн. Ми плануємо більш адекватні ціни на послуги, бо часи зараз важкі", - каже Кідалов.

Сім’ям загиблих військових послуги надаватимуть безкоштовно, оплатити потрібно буде тільки матеріали.

Ціни: в залежності від складності замовлення

Де шукати: Київ, вул. Гарматна 18, 4 під'їзд. "Фейсбук"

ЕКОПАЛИВО НА ЗАМІНУ ПУТИНСЬКОМУ ГАЗУ

Олександр Чалапчій з Благовещенського (колишня Ульянівка, Кропивницька область) втратив на фронті обидві ноги, але знайшов в собі сили не тільки жити далі, а й започаткувати стартап. На компенсацію за інвалідність воїн організував екобізнес - відкрив фабрику з виробництва екопалива з соломи та відходів соняшнику.

Взимку Олександра відправили на реабілітацію за кордон – до Австрії. Там він зустрічався з місцевою діаспорою, читав активно про різні австрійські проекти в Мережі.

"І начитався про те, що невелика країна активно себе забезпечує теплом завдяки виробництву екопалива. Це мене зацікавило і, повернувшись додому, став реалізовувати ідею в життя. На виділених мені від держави гроші – 300 тисяч гривень - купив устаткування для спресовки сировини. Машину для сушки я зробив сам і заощадив 100 тисяч. Адже я до війни розробляв котли і варив їх", - розповів Олександр порталу "Знай".

На своєму підприємстві Олександр робить брикети для спалювання у котлах і вони нічим не поступаються вугіллю.

"Лише за тонну вугілля потрібно заплатити 4 тисячі гривень, за машину дров – 4,5 тисяч, а у мене тонна брикета – лише 1 тисяча 800 гривень. Зараз в тиждень близько шести тонн екопалива робимо. З місцевою лікарнею уже уклав договір про постачання нашого палива", - говорить бізнесмен.

Олександр не сподівається на великі досягнення найближчим часом, оскільки люди просто не знають і з підозрою ставляться до екологічних пресованих брикетів.

"Процес запущений, хочу підняти країну. Ось вже дав роботу трьом людям. І це лише почток. Хочу розкрутитися, вийти на обласний рівень мінімум. Не хочу, щоб ми були залежні від Росії", - говорить він.

Олександр зізнається, що взагалі-то йому не потрібен цей бізнес. Але сподівається, що його досвід надихне воїнів, які також стали інвалідами:

"Я можу, як і раніше варити казани. Але хочу показати нашим солдатам, які також постраждали, як і я, що життя не лише продовжується після поранення, але можна стати успішним, допомогти змінити країну. У лікарні, коли лежав, дивувало, що поруч були молоді хлопці, у яких не було однієї ноги, і вони вважали, що життя їх закінчилася. Один навіть викинувся з вікна, на щастя, залишився живий. У мене ж навіть колін не залишилося, з ними було б легше пересуватися, але й у такому разі не здамся. Вперше як став на протези, пішов відразу. Не звик жалітися і не хочу, щоб опускали руки інші українці. Адже нам ще країну відбудовувати", - каже він.

Де шукати: сторінка Олександра у "Фейсбуці"

ПУФИ ВІД "ВІТРА"

До війни 24‑річний киянин Віталій Мартиненко навчався на кухаря-кондитера, перепробував кілька професій: працював кухарем, барменом. До кінця 2014 року він був волонтером, а навесні 2015‑го уклав контДо війни 24‑річний киянин Віталій Мартиненко навчався на кухаря-кондитера, перепробував кілька професій: працював кухарем, барменом.

До кінця 2014 року він був волонтером, а навесні 2015‑го уклав контракт, виїхав на шахту Бутівка, на передову. Прослужив до вересня, перевівся в іншу бригаду, а згодом за станом здоров'я повернувся до цивільного життя. Адаптація проходила важко, Віталій шукав для себе справу, готувати чи наливати напої вже не хотілося. Якось він проходив повз меблевий магазин і побачив у його вітрині безкаркасні пуфики. "Я усвідомив, що цілком зможу робити такі самі,— розповідає він "НВ".— Вирішив спробувати щастя: витратив всю зарплату (понад 7 тис. грн) на тканину — і пошив свій перший пуф.

Зробив ще кілька таких самих, згодом найняв швачку, поставив виробництво на потік. Віталій працює за попереднім замовленням. Покупців достатньо: деякі просять шити пуфи цілими партіями, по 15 штук. Розуміючи, що справа пішла, молодий бізнесмен планує відкриття цеху з пошиття м'яких меблів. "Мені хотілося показати всім бійцям, які кричать, що немає роботи: от, хлопці, є робота, вона у вас під боком,— пояснює Мартиненко.— І я довів, що солдати на громадянці можуть не тільки пиячити, але й заробляти гроші та вести здоровий спосіб життя".

До речі Віталій – це той самий "Вітер", який працює баристою в мобільній кав'ярні Veterano. Де шукати: сторінка Віталія в "Фейсбуці" МОБІЛЬНИЙ 3G-ЗВ'ЯЗОК ракт, виїхав на шахту Бутівка, на передову. Прослужив до вересня, перевівся в іншу бригаду, а згодом за станом здоров'я повернувся до цивільного життя. Адаптація проходила важко, Віталій шукав для себе справу, готувати чи наливати напої вже не хотілося. Якось він проходив повз меблевий магазин і побачив у його вітрині безкаркасні пуфики.

"Я усвідомив, що цілком зможу робити такі самі,— розповідає він "НВ".— Вирішив спробувати щастя: витратив всю зарплату (понад 7 тис. грн) на тканину — і пошив свій перший пуф. Зробив ще кілька таких самих, згодом найняв швачку, поставив виробництво на потік. Віталій працює за попереднім замовленням. Покупців достатньо: деякі просять шити пуфи цілими партіями, по 15 штук. Розуміючи, що справа пішла, молодий бізнесмен планує відкриття цеху з пошиття м'яких меблів.

"Мені хотілося показати всім бійцям, які кричать, що немає роботи: от, хлопці, є робота, вона у вас під боком,— пояснює Мартиненко.— І я довів, що солдати на громадянці можуть не тільки пиячити, але й заробляти гроші та вести здоровий спосіб життя". До речі Віталій – це той самий "Вітер", який працює баристою в мобільній кав'ярні Veterano. Де шукати: сторінка Віталія в "Фейсбуці" МОБІЛЬНИЙ 3G-ЗВ'ЯЗОК

31‑річний Віталій Сладкий з батальону "Київська Русь" працював керівником проектів у сфері телекомунікацій до війни і після повернення з АТО вирішив започаткувати власну справу в цій сфері. Компанію назвав "Енергія – 15", бо її було засновано в 2015 році, а хлопці після війни кипіли енергією. "Якщо до війни я працював на дядька, то згодом вирішив: годі! Тим більше моїх знань більш ніж достатньо",— розповідає Віталій "НВ".

Він знайшов інвестиції і відкрив свою справу — з командою з десяти працівників створює інфраструктуру для мобільного 3G-зв'язку: будує вежі, ставить антени, встановлює обладнання. Його команда отримала субпідряди у оператора мобільного зв'язку Vodafone. Роботи так багато, що власник новоствореної фірми вже планує розширювати штат співробітників.

Адже 3G фактично тільки починає виходити за межі найбільших міст — і хлопці Шуги будують необхідну для мережі третього покоління інфраструктуру в регіонах країни, "цивілізують" провінцію. Де шукати: сторінка Віталія Сладкого у "Фейсбуці"

ЗДОРОВ'Я ТРЕНАЖЕРНИЙ ЗАЛ ВІД ДЕСАНТУРИ

В місті Лева десантники відкрили соціальний тренажерний зал для бійців АТО і молоді. Власними силами та за підтримки меценатів відремонтували приміщення, облаштували роздягальну, душові. Зал оснащений 30 сучасними тренажерами.

"У мікрорайоні Рясне-2 взагалі не було жодного подібного спортивного закладу. Тепер ми зможемо вирішити питання зайнятості дітей, особливо під час літніх канікул. Окрім того, школярі, молоді люди зможуть займатися поруч із бійцями АТО, спілкуватися з ними. Думаю, це піде на користь і молоді, а для наших побратимів стане ще одним елементом соціалізації", – розповів "Львівській газеті" боєць АТО, представник ГО "Союзу Ветеранів Десанту" Віталій Свінціцький.

Загалом десантники планують відрити шість подібних закладів – у кожному з районів Львова.

Ціни: для бійців АТО - безкоштовно, інші можуть придбати абонементи за незначну ціну, що допоможе підтримувати функціонування закладу.

Де шукати: Львів, мікрорайон Рясне-2, школа № 100

МАСАЖ ВІД КІБОРГА

Колишній боєць АТО Дмитро Крикун відкрив кімнату масажу. До війни Дмитро захоплювався масажем, коли демобілізувався — закінчив курси і наразі вже - сертифікований масажист.

"Першою думкою було займатися масажем для реабілітації хлопців (я і сам набув проблеми зі спиною). Вирішив і трохи заробляти грошей, щоб було за що жити. Я відкрив кабінет і роблю хлопцям безкоштовний масаж, а іншим — за кошти, - розповів він "Громадському". - У мене є товариш, з яким я служив, я потрапив у аеропорт завдяки йому, ін потім забрав мене у 95-ту бригаду (другий батальйон). Коли я закінчив курси, одразу вислав йому фото сертифіката.

А він пожартував: "Що, будеш тепер робити у Києві кіборг-масаж?" Я засинав з цією думкою дві ночі. Я не вважаю себе ні кіборгом, ні героєм. Але чому не зробити цікаву назву, щоб виділитись серед конкуренції? Я не вважаю себе ні кіборгом, ні героєм. Але чому не зробити цікаву назву, щоб виділитись серед конкуренції? Я питав у всіх знайомих про назву (бо мені було ніяково через неї) чи будуть вони проти. Одна людина сказала, що мені треба готуватись до того, що відторгну від себе всіх сєпарів. Приємно".

Ціни:

Бійцям АТО – безкоштовно.

Де шукати: Київ, Турівська, 31, сторінка у "Фейсбуці"

КУЛЬТУРА

ДОМАШНІЙ КІНОТЕАТР В СТИЛІ СХОВИЩА

У Вінниці бійці відкрили міні-кінотеатр, який розраховано на 15 місць. Ідея створення закладу належить бійцю 25 батальйону "Київська Русь" Дмитру Ключеву, який разом із своїми бойовими побратимами вирішив таким чином зайняти себе після звільнення з лав армії.

"Дуже довго міркував, що почати: від тиру до комп'ютерного салону. А потім спало на думку таке: кінотеатри відкриваються приблизно один на 50 тисяч населення міста, отже, якщо рахувати, що у Вінниці 300 тисяч людей, то має бути шість таких закладів, як мінімум. А у нас один міні-кінотеатр. Ось і вирішив над цим питанням працювати. Зрештою, краще робити щось самому, аніж ходити із протягнутою рукою по можновладцях", - розповів Дмитро газеті "Місто".

За його словами, у планах відкриття ще одної зали на 8-10 місць. Її можна буде замовляти для проведення презентацій, фуршетів тощо. А своєрідною фішкою кінотеатру буде особливий стиль.

На власну справу Дмитро витратив 200 тисяч гривень.

"У планах створити атмосферу із комп'ютерної гри "Fallout". Лише одна кав'ярня у такому стилі є у світі. Ми пофарбуємо у сіро-блакитний колір стіни, намалюємо на них шви, заклепки… Усе виглядатиме так, наче ви заходите у сховище. Так само буде обладнана кав'ярня і зала для тих, хто чекає сеансу", - каже атовець.

Ціни: 200 грн за годину

Де шукати: Вінниця, вул Зодчих, 6.

КНИГАРНЯ ДЛЯ ПАТРІОТІВ

Чернігівець Олександр Шевченко до мобілізації займався громадською діяльністю, попутно допомагав у бізнесі брату, з яким мріяли налагодити виробництво корпусних меблів. Після війни звернувся по допомогу до служби зайнятості. Говорить відверто – бажання кудись працевлаштуватись не було, адже зарплатню пропонували нижчу навіть за допомогу з безробіття. Тож Олександр вирішив піти іншим шляхом – скористався виплатою всієї належної йому допомоги з безробіття одноразово для відкриття книгарні.

"Подумав, а чому ні? Бізнес-ідея у мене народилася ще до війни, але на її втілення не було фінансів. А тут виникла можливість отримати готовий стартовий капітал", — каже Олександр.

На запитання "Чому саме книгарня?" відповідає: це був такий своєрідний соціальний бізнес товариства "Просвіта". Але комусь необхідно було цим займатися, вкладати гроші і популяризувати книгу, бо книга, на його думку, сприяє розвитку суспільства.

В книгарні широкий вибір української літератури, проводяться презентації книжок та музичних альбомів, виступи вітчизняних та зарубіжних авторів, круглі столи і прес-конференції

Де шукати: Чернігів, вул. Воровського, 10, сторінка "ВКонтакте"