Жива легенда: Дай Бог ще довгих років! Розвідниця та медсестра УПА святкує 90-річчя

Сьогодні, 14 вересня, святкує своє 90-річчя палкий патріот України Євгенія Дмитрівна Гимон. Складним, жертовним і водночас героїчним був її життєвий шлях. Про героїню розповідає видання Джерела Трускавця, передають Патріоти України.

Народилася пані Євгенія у с. Котованя в націоналістичній родині Хом'яків (мати Юлія була членом ОУН і в патріотичному дусі виховувала свою дочку). Навчалася в "Рідній школі" та учительській семінарії в м. Самбір. Була членом пластового куреню ім. Князя Лева.

Шістнадцятирічною дівчиною вона вступила до Юнацтва ОУН. Отримала псевдо «Зірка», але згодом повстанці стали кликати її «Лесею», бо цитувала багато віршів Лесі Українки, гарно співала «Гетьте, думи, ви, хмари осінні!». Потім був вишкіл медсестер Українського Червоного Хреста в рідному селі, а в травні 1944 р. закінчила курси медсестер у с. Кульчиці.

Згодом була скерована в окружний штаб УПА в с. Недільна. Пройшла вишкіл розвідки в с.Тур'є. За наказом Проводу у батьківській хаті Євгенії в рідному селі було влаштовано підпільний медпункт. Юна медсестра лікувала і доглядала поранених та хворих повстанців, виконувала інші завдання від жіночої мережі УПА.

З 1947 р. «Леся» змушена була переховуватись від радянських спецслужб. З документами на ім’я Надії Бобровської вона переїхала до Львова. Тут у вересні 1947 р. під час зустрічі з мамою її й арештували. На допитах трималася мужньо. Військовий трибунал засудив її до 10 років тюремного ув’язнення, яке відбувала в табо­рах Воркути, Мордовії та на Уралі. Та каторга не зламала її духу.

В своїх спогадах про ті часи Євгенія Дмитрівна розповідає: «Але я не просто сиділа, ви знаєте, що я робила в Мордовії, то я і на Воркуті робила, на Уралі. Ставили ми п’єси: «Ой, не ходи Грицю та й на вечорниці», «Наталку-Полтавку», «Безталанну», потім «Пошилися в дурні», «Сватання на Гончарівці» та й такі різні пісні, концерти ми ставили українські. Аби дівчата виділи, знали, шо ше є життя, ви розумієте? Казали дівчата: «Ми живемо ше…».

Потім було спецпоселення в Новосибірській області, де зустріла своє кохання – підпільника, що також відбував спецпоселення, Івана Гимона. В Омській області у них народилися дві дочки – Марія і Оксана. Всі разом повернулись в Україну в 1967 році, замешкали у Трускавці.

Тут і зустріла Євгенія Дмитрівна незалежність України, поринула в роботу для її розвою і єднання, відродження національного духу. Колишні в’язні радянських концтаборів та висилок неодноразово обирали її головою Трускавецької міської організації Товариства політв’язнів та репресованих.

Ось такий він життєвий шлях Євгенії Дмитрівни Гимон - розвідниці і медсестри УПА «Зірки», «Лесі». Він яскравий взірець стійкості і жертовності в боротьбі за незалежність України, самовідданого служіння рідному народові й національній ідеї. Кожному з нас в приклад!

Щиро вітаємо ювілярку! Поклін Вам, дорога Євгеніє Дмитрівно, за мужність і стійкість, за подвиг життя, за Україну! Многая Вам і благая літ!