"Знайти прийнятну квартиру складніше, ніж зустріти єдинорога": Українська вчена розвінчала міфи про "солодке життя" в Парижі (фото)

Катерина Ніценко переїхала до Франції кілька років тому, щоб займатися наукою. До переїзду вона вивчала фізику в київському вузі, потім вступила до Страсбурзького університету, а ще за рік перебралася до Парижа заради участі в міжнародному проекті з вивчення ДНК. Про те, скільки коштує вечеря в ресторані і оренда кімнати в Парижі, про науку і фемінізм, про плюси і мінуси переїзду - в її ексклюзивній розповіді, яку Патріоти України пропонують вам прочитати.

Про переїзд

Спочатку мій переїзд планувався як програма подвійного диплому у Франції та Україні. Тому їхала на один навчальний рік, щоб закінчити магістратуру одразу в двох вишах (у Києві та Страсбурзі) та почати дисертацію.

Мені зробили одразу дві пропозиції щодо PhD: одна в Парижі, а інша - в голландському Гронінгені. Вибір припав на Францію, тому що там, по суті, був науковий проект моєї мрії.

Переїзди - це завжди складно. У Париж я їхала наосліп, сподіваючись за два тижні знайти квартиру. Найважче у Франції з бюрократією. "Папірці" дуже виснажують, і французи в цій сфері працюють вкрай погано. Наприклад, вони переплутали мою стать в посвідці на постійне проживання, а потім, зробили помилку в імені. Деякі люди можуть чекати до дев'яти місяців одного документа, лишаючись "нелегалами".

Про Україну тут знають мало. Знайомих земляків у мене в Парижі немає, хоча на вулицях можна почути рідну мову.

Про роботу

Я закінчую свій перший рік PhD в міжнародному проекті, який фінансується фондом Марії Склодовської-Кюрі і безпосередньо ЄС. Мета проекту - дослідження репарації (самовідновлення) ДНК. Моя дисципліна знаходиться на межі біофізики та біохімії.

Репарація - один з механізмів в дослідженні причин раку, оскільки помилки в ДНК ведуть до мутацій, які можуть призвести до хвороби. Якщо ми почнемо розуміти й контролювати цей процес, то зможемо наблизитись до вирішення цієї глобальної проблеми.

Коли з'являється вільний час, я або намагаюся з'їздити до друга в Нідерланди, або лишаюся вдома. Вікенд - найчастіше єдина можливість вдосталь займатися боулдерінгом (різновид скелелазіння). Мені дуже не затишно в Парижі, тим паче одній.

Про їжу в Парижі

Французи їдять величезну кількість яєць, сиру, молочної продукції, м'яса та морепродуктів. Я веган, тому моє харчування зовсім інше. Можу точно сказати, що більшість продуктів в 3-5 разів дорожче, ніж в Україні, щось може бути і в десять разів дорожче. До цього важко звикнути.

Багато українців не можуть перестати перераховувати євро в гривні і жахатися. Моя типова закупівля на тиждень в середньому обходиться в 30-40 євро. У ресторани і кафе ходжу рідко - дуже дорого.

Нещодавно у нас була зустріч з колегами - кожен заплатив за вечерю від 25 до 50 євро без урахування напоїв та вина. Пиво в пабі - від 7 євро, міцні коктейлі - від 11. Пачка цигарок - від 7 євро, американо в хорошій кав'ярні - від 2,5 євро.

Про оренду житла

Це окрема історія, і у мене є купа страшилок про житло в Парижі. Знайти хорошу квартиру за прийнятною ціною шансів менше, ніж зустріти єдинорога на вулиці. Ціна за кімнату стартує від 450 євро, я плачу 620 і живу в трикімнатній квартирі з одним сусідом. Від центру далеко, але до роботи я можу дістатися за 10 хвилин електричкою.

Про труднощі

Французький. Це слово може цілком ємко описати всі мої труднощі. Тут з тобою не розмовлятимуть англійською принципово. Роблять вигляд, що не розуміють, або ж ще банальніше - не знають англійської взагалі.

Будь-які медичні послуги - це жах наяву. Так, у Франції все дуже добре продумано, але зараз через помилку в документі я не можу оформити жодну страховку. Відповідно, не можу отримати медичну допомогу, хоча нещодавно сильно пошкодила ногу. Загалом, французький і бюрократія, можна так підсумувати.

Про плюси переїзду

Найкраще в моєму переїзді - можливість займатися наукою у хороших умовах і за хороші гроші, подорожувати в будь-який час. Завжди можна отримати грант на дослідження. Я зустріла багато цікавих людей і знайшла хорошого друга в Страсбурзі. Зараз ми на одному проекті, але в різних країнах.

У Парижі багато цікавих музеїв і галерей. Я можу бачити улюблені картини ледь не кожного дня.

У Франції адекватно реагують, коли дізнаються, що ти феміністка - не тикають пальцями, не сміються і не намагаються якось зачепити. Навпаки, підтримують, поважають за активну позицію. Тут менше сексизму на роботі і в повсякденні. Більше уваги приділяють боротьбі з насильством над жінками.