Вірш Олени Задорожної, який опублікував Дмитро Сундуков на своїй сторінці в facebook, передає дійсність справді тяжкої ноші, яку поклали на себе українські жінки боронячи свої сім'ї, державу та майбутнє своїх дітей, пишуть Патріоти України.

Дівчата зрізають коси
Туго шнурують берці
Їм щастя приснилось, здалося.
Кровить забинтоване серце

Дівчата пакують валізи,
Кладуть туди тугу і втому.
Молитва – надійна віза,
Щоб ви повертались додому.

Дівчата збирають сили
І вже не рахують зморшки.
Постійно, туди де «накрило»,
Шепочуть : «Терпи. Ще трошки…»

Дівчата стоять на чатах –
Безсонні, розбурхані очі.
Слабкість стискає в лещатах,
Печуть заплакані очі

Дівчата рівняють спину
З думками про тих, кому важко:
Ворог таких не спинить,
Кулею влучити тяжко.

Дівчата не хочуть втрачати.
Тому подають набої.
Тому одягають халати,
І вчаться тримати зброю

Автор вірша: Олена Задорожна
Художник: Михайло Дяченко