"Ну що ти, малий, прорвемося! Все буде добре!": Вражаюча історія простої Людини з великим серцем, якій вкрай потрібна наша допомога

Справжній чоловік. На таких людях тримається держава та й взагалі людство, - кажуть друзі. Лікарі ж кажуть страшний діагноз - лімфома Ходжкіна.

Григорій Деркач після двох курсів хіміотерапії. Фото: БФ "Ми ж українці"

Сьогодні благодійний фонд «Ми ж українці» за підтримки редакції порталу Патріоти України розповідає історію українця, людини важкої долі, 28-річного Григорія Деркача з Мелітополя.

Він народився 26 січня 1988 року. Життя подарувало йому лише два роки щасливого дитинства. Мати покинула двох маленьких братів, коли Григорію було 2,5, а молодшому – 1 рік. Батько пішов з життя, коли Григорію було всього 14 – не витримало серце. З тих пір хлопець важко працював, щоб допомогти бабусі з дідусем та молодшому брату. При цьому здобув освіту. Не цураючись жодної важкої роботи навіть під час навчання, встиг попрацювати і заправщиком на АЗС, і водієм, і експедитором, щоб прогодувати сім’ю.

Але влітку 2016 року усі плани, мрії та сподівання довелося відкласти - його спіткала жахлива несподіванка. На звичайному лікарському огляді виявилося, що у Григорія – лімфома Ходжкіна – злоякісне захворювання лімфовузлів.

Йому довелося битися не лише з хворобою, а й байдужістю цього світу. Григорія звільнили з роботи, поки він проходив обстеження. Це при тому, що після смерті дідуся 84-річна бабуся, з якою він живе та піклується про неї, залежала від нього.

А найстрашнішим було те, що Григорію довелося переосмислити весь цей світ – його ставлення і свою роль в ньому. Для людини, яка з дитинства звикла працювати та відповідати за близьких, після сеансів хіміотерапії залишитися безпорадною було чи не найважчим випробуванням. Друзі, які клялися у вічній підтримці, зникли, а найголовнішою людиною, яка надихала його жити далі, став маленький племінник, який нещодавно святкував свій перший день народження.

Коли малеча плакала, Григорій брав його на руки та казав: «Ну що ти, малий, прорвемося! Все буде добре!». І дитина майже одразу заспокоювалася. В такі хвилини Григорій розумів, що йому треба жити далі і багато чому навчити цього маленького хлопчика у жорстокому дорослому світі. Щоб той не відчував себе самотнім, як сам Григорій, котрий ріс без материнської любові та втратив і батька, і дідуся.

Величезні рахунки від лікарів хлопець, поки міг, оплачував сам і ні в кого нічого не просив. Наразі він пройшов два курси хіміотерапії.

Тепер йому, можливо, доведеться продати будинок, щоб оплатити наступні шість курсів вартістю 16 тисяч гривень кожний. Нажаль, таких грошей у нього нема та й з продажу будинку йому навряд вистачить.

Не дивлячись на всі страшні виклики долі – втрата батьків, тяжка хвороба – Григорій все своє життя намагається допомагати рідним та знайомим, вірить у життя та цінує його. Як розповіли друзі Григорія, він ніколи не відмовляв у допомозі, навіть коли сам лежав у лікарні, бо вважав це своїм обов’язком.

«Людина з великим серцем. Справжній чоловік. На таких людях тримається держава та й взагалі людство…», - цитуємо сусіда Григорія по палаті.

Сам Григорій не втрачає оптимізму та все ж таки вірить у людяність цього світу і своїх співвітчизників. «Дуже сподіваюся та вірю – все буде добре! Молю Бога за усіх, хто мені допомагає, та дякую вам. Дай Бог вам і усім добрим людям міцного здоров’я…».

Благодійний фонд «Ми ж українці» закликає всіх небайдужих допомогти Григорію. Бо, спілкуючись з ним, ми встигли зрозуміти, що це дійсно Людина з великим серцем. Такий молодий, йому ще жити і жити... Він все своє життя допомагав іншим. Давайте ж тепер, коли йому так потрібна підтримка, допоможемо йому.

Реквізити:

Код ЄДРПОУ Фонду: 40850891

Приватбанк МФО 320649.

Поточний рахунок № 26000052671435 (валюта UAH).

Номер карти Фонду (тільки для клієнтів ПриватБанку): 5169 3305 1042 0331.

Благодійний фонд "Ми ж українці". Благодійникам: бажано вказувати призначення платежу.

Довідки та результати обстежень перевірені та можуть бути надані за вашим запитом – за потреби звертайтеся до керівництва нашого Фонду.

"Не знаю, как у вас, а у меня все глаза в слезах...": Не кожен підліток в наш час здатен на такий Великий Вчинок

п’ятниця, 26 травень 2017, 10:22

Школярка з Прикарпаття вирішила пожертвувати всі гроші, які були заплановані на шкільний випускний, своєму другові і бійцям АТО. Семья девочки активно помогает украинским бойцам на Донбассе Школьница Таня Палагнюк из Коломыи Ивано-Франковской области р...

Не проходьте повз: У Києві просять допомогти 92-річному дідусю, який продає книги (фото)

п’ятниця, 26 травень 2017, 10:01

Чоловіка можна знайти "на розі Рейтарської та Стрілецької, якщо йти від Золотих Воріт по Яр. Валу, то перед готелем "Редіссон" повернути праворуч на Стрілецьку, відразу за будиночком. Чоловіка, за словами Усачової, можна знайти "на розі Рейтарської та ...