"Демонстративне ігнорування Європою очевидних "дірок" у санкціях під самим носом виглядає... негарно", - Голобуцький

"Обурення й скарги європейських політиків і міжнародних структур на «недостатній ефект від антиросійських санкцій» не виглядають аж такими щирими. Бо по суті ситуація один в один як давно знайома нам причина: «Якби була політична воля...». Тоді з Росії би вже знімали останні штани", - пише політтехнолог Олексій Голобуцький на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"А так дуже схоже, що більшості хочеться пропетляти «межи краплі, межи дощ» - так, щоби «і вовки ситі, і вівці цілі, і вівчарю вічна пам’ять». В сенсі, і продемонструвати рішучість і стратегічне мислення з санкціями, і не зачепити інтересів транснаціональних корпорацій, і викрутити максимум профіту з російських проблем, і не роздратувати надміру власний електорат, і не допустити перемоги Росії, а в ідеалі з мінімальними втратами і втручанням просто в один прекрасний момент отримати готову фігурно розпатрану на стейки і гуляш смачну й жирну тушу Росії, що стане безпечною вже назавжди. Але ж так не буває.
Том у демонстративне ігнорування Європою очевидних «дірок» в санкціях під самим носом виглядає... негарно – при тому, що насправді ніхто навіть і не думає якось маскуватись чи будувати складні непрямі схеми. В сенсі, для викриття цих схем абсолютно без потреби дорогі розслідування, збір компромату, битви за банківські таємниці... Все й так на поверхні. Ймовірно, бо «адміністратори дірок в санкціях», як і російські винаймачі, абсолютно впевнені, що ніхто не полізе руйнувати такі хороши обопільно вигідні схеми.
Схеми, прозорі до цілковитого нахабства: російські олігархи за свої гроші винаймають «зіцголів», котрі нібито власним коштом купують і перекуповують підприємства. Зокрема і виробництва транснаціональних корпорацій, котрі зараз під тиском санкцій змушені якщо не продавати свою власність в Росії, то шукати партнерів і додаткові ланки в ланцюгу власників, щоб бодай позірно дистанціюватись від майна і бізнесу на території РФ.
Ті ж зіцголови є зручними посередниками в домовленостях з європейськими чиновниками з одного боку, корпораціями – з іншого, «нейтральними сторонами» - з третього боку, і власне російськими олігархами – з четвертого. Бо якщо імпорт до Росії зараз неможливий – то імпорт до котрогось умовного Казахстану цілком реальний. Чи до Вірменії. Чи до Туреччини (тут взагалі зараз буде все дуже просто, лише доволі дорого: Ердогану потрібен максимум грошей для початку відбудови наслідків землетрусу до травневих виборів, тож чесність і моральність отримання грошей і ресурсів його взагалі не цікавитиме, тільки обсяги доходу).
При тому, ще раз зауважу, ніяких шпигунських таємниць – всі прізвища давно відомі всім зацікавленим сторонам. Наприклад, той же Зіґфрід Вольф. Громадянин Австрії. «Молодший партнер» (як політкоректно помінялась термінологія з банального «зіцголова» початку 20 ст!) російського олігарха Олєґа Дєріпаскі. Після Євромайдану виконував функції номінального представника Дєріпаскі на Харківському тракторному заводі. Після викриття СБУ схеми «продав» частку Дєріпаскі Олександру Ярославському. І сильно образився на СБУ: як забирався з України, заявив, що більше «не хоче мати з цією країною нічого спільного».
Звісно, роботу на Дєріпаску Вольф не припиняв. За деякою інформацією, Вольфу належить 10% групи компаній «ГАЗ» Дєріпаскі, і він залишається членом ради директорів. Також деякі дані свідчать, що Вольфа залучено до скупки активів, які західні компанії розпродують у Росії. Зокрема, йдеться про завод Volkswagen Group у Калуґє. Зрозуміло, що німці не захочуть продавати підприємство Дєріпаскє - той перебуває під санкціями США, ЄС та Великобританії. Нащо їм ризик і самим потрапити під вторинні санкції за неперебірливість? А от австрієць Вольф в жодних санкційних списках не значиться і ніколи не значився. І йому продавати підприємства можна. А вже де Вольф (не бідний – але далеко не багатий тип) бере на такі покупки гроші – то вже його проблеми. «Не питай, якщо не хочеш знати відповіді» (і представники корпорацій точно не хочуть цього знати – коли що, так чесно і казатимуть при розслідуванні «Не знали!»).
А гроші будуть, звісно, Дєріпаскові. І саме Дєріпаска забезпечить узгодження цих оборудок в Кремлі. Як і узгодження з цього боку ускладненого маршруту для непрямого імпорту обладнання і розходників, котрі, звісно, в Росії взяти нема де і доведеться забезпечувати постійні поставки з-за кордону. З боку ЄС узгодження в чиновницьких кабінетах – на Вольфі. В підсумку комплектуючі, вузли, електроніка з Німеччини, Австрії, інших країн поїдуть до цілком легальних покупців з Казахстану, Вірменії, Туреччини тощо. Щоб в результаті опинитись на заводі в Калуґє.
Тобто, тільки один такий корисний пан Вольф вже забезпечить роботу мінімум одного заводу в Росії – тобто, наповнення російського бюджету і певний обсяг нівелювання антиросійських санкцій. А на Росію ж працює прямо зараз далеко не один Вольф. І всі ці «люди-прокладки» відомі всім з того і з цього боку.
Україна вплинути на ситуацію не може ніяк: той же Вольф не має тут ані майна, ані рахунків, Застосовувати санкції в Україні просто нема до чого. Це суто в компетенції ЄС. Ну і США.
Звісно, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн пообіцяла прикрити всі лазівки обходу санкцій. Але реальних кроків поки не видно – навіть щодо прикриття всім відомих «санкційних дірок». Натомість МВФ малює прогнози економічного зростання Росії вже у 2023 році.
Лишається сподіватись, що знайдеться хтось достатньо авторитетний, щоб переконати єврочиновників: небажання обрізати собі невеличкий ґешефт з обходом санкцій зараз означатиме значні фінансові втрати вже завтра. Бо це продовжить війну. І віддалить момент поділу трофеїв від демонтованої Росії. Виборцям таке не сподобається".
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

"Оточення Путіна має розуміти, що його фізичне усунення - єдиний шанс на порятунок для них. Інакше він розпочне війну із Заходом", - Ейдман

вівторок, 19 березень 2024, 6:15

"Програма нового строку Путіна - глобальна катастрофа", - пише у своєму блозі Ігор. "Із новин: "Згідно з аналізом спецслужб Німеччини, Росія готується до масштабного конфлікту із Заходом, на що вказує реорганізація російської армії, пересування військ ...