"Д*па Рогозіна - це найкращий символ "спецоперації", - речник Східного угруповання військ ЗСУ

Речник Східного угруповання військ ЗСУ полковник Сергій Череватий в інтерв'ю розповів, як ЗСУ відбивають позиції на бахмутському напрямку та що загалом відбувається в окупаційних силах на Донбасі, передають Патріоти України.

— ЗСУ здійснили успішний контрнаступ чи контратаку на бахмутському напрямку. Чи можете про це розповісти?

— Там зараз йде позиційна війна і час від часу Збройні сили України відбивають у противника території. Там лінія фронту ламка, іноді доводиться міняти дислокацію наших Збройних сил, щоб зберегти особовий склад, краще підготувати і завдати ворогу більший удар.

Відтак це типово, що в рамках такої позиційної оборони ми контратакуємо ворога. Це на багатьох ділянках відбувається: як на бахмутському, так і на лиманському, луганському, на авдіївському напрямках. Також ми постійно намагаємося вогнем різних засобів ураження ворогу не дати можливість наростити ще більше свої наступальні можливості і потужніше нас атакувати.

— Приїхало підкріплення для наших захисників на бахмутському напрямку. Йдеться про, як говорять військові, цікаві підрозділи. Здається, вони мають на увазі підрозділи Сил спеціальних операцій. Чи можна про це говорити? Чи можна говорити про те, що є ще й такі хороші новини?

— Ми попереджали наших колег журналістів, що переміщення наших військ потребує тиші більше, ніж гроші. Не [лише] гроші люблять тишу.

Ми не можемо назвати ні номера частини, ні їхню кількість, ні місця, куди вони дислокуються.

Я можу сказати одне, що військово-політичне керівництво держави, Збройних сил і командування Східним фронтом постійно дбають про те, щоб збільшувати наші резерви і нарощувати наш на деяких місцях оборонний, а на деяких місцях наступальний потенціал.

— Чи знаєте ви щось про те, що сталося з дупою колишнього очільника Роскосмосу Дмитра Рогозіна? Учора був якийсь приліт в ресторані Шеш-беш в тимчасово окупованому Донецьку. Там були ще й представники цієї так званої ДНР, інші люди. Чи ви розумієте, що там сталося?

— Його дупу, як ви сказали, напевно, зараз вони можуть собі на шеврони пришивати, тому що це загалом стан їхнього угруповання. Так, вони зараз наступають, так, вони ще постійно штурмують, намагаються рватися вперед. Але стратегічно, якщо бачити замисли, брати їхні успіхи, то якраз дупа Рогозіна — найкращий символ їхньої «операції».

І він ще один символ того, як у них ця дупа підгорає щовечора, коли виходять наші високоточні системи. А президент сказав після візиту до Вашингтона, що їх буде ще більше. Вони щоночі виходять на полювання і щоночі вражаються важливі цілі на кшталт складів боєприпасів. Вони вже бояться менше, ніж за сто кілометрів, розміщати польові артилерійські склади. Склади паливно-мастильних матеріалів, командні пункти і казарми особового складу щодоби фактично вражаються. Або інші важливі пункти, наприклад, станція радіоелектронної боротьби.

Тому якраз його дупа — прекрасний символ цих двох речей, про які я сказав.

— Представник Ради національної безпеки США Джон Кірбі говорив про ПВК Вагнера. Начебто Євгеній Пригожин, їхній власник, вже мобілізував 40 тисяч зеків. Усі ці зеки на східному напрямку? Як ви оцінюєте цю загрозу?

— Більшість їх там: частина в дорозі, частина проходить військову підготовку. Я не думаю, що там вже 40 тисяч, але значна частина — декілька десятків — точно. І особливо — на бахмутському напрямку.

Саме [група] Вагнера — це чіткий маркер кризи російської державності. Тому що одна з головних ознак держави, особливо потужної - це абсолютна монополія на насилля. Ви це прекрасно розумієте. І зараз в них існує (якщо ми відійдемо від цих умовностей — ПВК, а назвемо насправді) величезне, на десятки тисяч, організоване злочинне угруповання. Воно злочинне навіть за Конституцією, законами Російської Федерації, воно злочинне за міжнародними законами.

Там діє їхні устав, який [впливовіший], ніж всі закони: і світові, і внутрішні російські. Вони знищують своїх же: [у вигляді] покарання вони страчують. Смерті іноді нелюдські - такі, як вбивство кувалдою, інші є елементи. По суті, людське життя знецінене до неможливості.

Постійно накочуючи на нас групи, ["вагнерівці"] отримують планшети з трекером. Старші — ті, хто залишились частково зі старого Вагнера, які пройшли серйозну підготовку. Як правило, це колишні спецназівці Міністерства оборони, МВС або ФСБ, які [працювали] в Сирії або Центральноафриканській республіці, в інших країнах, де у Вагнера були контракти. І вони на командних пунктах, по суті, як в комп’ютерній грі, бачать на своєму планшеті, як iдуть [зеки] з трекером. І шансу відступити немає, тому що покарання одне — смерть.

Вони прийшли боротися з «фашистами» і один з головних їхніх підрозділів носить ім'я улюбленого композитора Гітлера. Тобто Росія — це суцільний оксюморон. Росія — це суцільний сюрреалізм, це алогічність у всьому.

Війна вже екзистенційна стала, у [росіян вже] змішалося все. Ці їхні ідеологеми, які були століттями, — імперські, радянські. [Група] Вагнера — це якесь перевтілення, реінкарнація штрафбатальйонів, тільки вже в найгіршому [вигляді]. Там в батальйонах хоч якесь законодавство Радянського Союзу діяло.

«Кадировці» — це дика дивізія, яка в імперські часи була в Російській імперії. Брали народ Кавказу і намагалися теж ними залякати противників, нібито жорстокі вороги.

І багато інших речей, які просто у них перемішалися. І от цей вінегрет в головах, вінегрет в тактиці, вінегрет в усьому, породжує суцільні їхні невдачі.

Єдине, що призводить до цих невдач, змушує їх відступати і принижує їх — Збройні сили України. Але, на жаль, ціною життя найкращих наших синів і дочок. Ми в рази менше втрачаємо, ніж вони, але для нас кожна смерть — це просто неймовірне горе.

Як сказав недавно командувач Східним фронтом генерал-полковник Олександр Сирський, коли давав інтерв'ю The Economist. Коли його спитали, що для вас смерть, де у вас це відчувається, він показав в районі серця: «Кожна смерть тут».

Для якого-небудь [командувача військ РФ в Україні Сергія] Суровікіна, я не кажу вже про Пригожина, це просто розхідний матеріал. Недаремно вони своїх мобілізованих одноразовими називали. У них вся їхня система тримається на насиллі, приниженні. І поки що вона тримається, але чи надовго? Це, думаю, дуже велике питання.

— Було багато повідомлень про тюрми, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей, в яких розміщували «чмобиків». Там їх примушували повертатися на фронт. Що нам відомо про ці тюрми, чи ви знаєте щось про це?

— Це повноцінними тюрмами не можна назвати. Це такі польові колонії чи штрафні польові колонії, можливо, мікротюрми. Вони їх в підвали [кидали].

Підвал — це взагалі вже якийсь символ цієї російської агресії з 2014 року. Вони спочатку українських патріотів туди кидали, ви пам’ятаєте 2014 рік, всіх, хто був не згоден з ними.

Зараз вони [це роблять] на луганському напрямку. У нас були дані зі Сватово, з інших місць. Коли ці перші непідготовлені підрозділи прийшли… Вони зараз хоч трішки їх готують, злагоджують, навчають. [Тоді] вони прибували і просто розбігалися: командири втікали, вони не знали, як діяти, від артилерії в них просто зносило дах. І вони тікали. Замість того, щоб їх якось підтримати, відновити, їх кидали у підвали, били. Там навіть організували табір, де їх обзивали дезертирами.

Це також те, про що ми перед тим з вами говорили, — вся ставка на насилля, приниження, залякування. І це призвело навіть до того, що їхні родичі, батьки почали приїжджати туди, намагалися зловити командирів, відшукати своїх рідних.

Апофеозом того [стало те], що Путін «зійшов» і з якимись квазі підготовленими матерями зустрівся. Але як завжди видав перл, що «у нас багато гине від автомобільних аварій, від горілки. Тут вони хоч б з честю загинуть». Це ще раз продемонструвало дуже випукле їхнє ставлення до свого особового складу, до своїх людей.

Якщо у нас кожне місто на колінах зустрічає кожного загиблого героя, їм віддаються найбільші почесті, то вони акцентують «от зараз ви отримаєте виплату і купите Ладу». І вся пропаганда на це давить.