Епідемія: кожен сам за себе. Негласний договір влади і громадян

Інтернет ломиться від публікацій диванних експертів із питань COVID-19, але жоден з авторитетних українських епідеміологів досі не висловився про епідемію ковід-вірусної інфекції в Україні. З повною відповідальністю беруся за це завдання.

З 21 жовтня, згідно з постановою Кабінету міністрів №1236, в Україні почали діяти нові карантинні правила перевезення пасажирів, які поширюються на регіони з жовтим, помаранчевим і червоним рівнями епідемічної небезпеки. На дорогах між областями транспорт перевірятиме поліція. Порушників висаджувати з автобусів не будуть, але складуть протокол. За проїзд без тестів або сертифікатів загрожує штраф від 17 до 34 тис. грн.

Не привівши систему охорони здоров'я у повну бойову готовність, починати з цього не варто було. Про готовність системи наочно свідчить скандал із киснем, який ще не на піку захворюваності доведеться закуповувати в Польщі.

Нові правила значно обмежують права та свободи громадян. Але жоден із наявних лабораторних тестів не дає гарантії, що обстежуваний не є носієм COVID-19. Жодна з вакцин не гарантує, що вакцинований не стане носієм ковід-вірусу. І, нарешті, той, хто перехворів на ковід-вірусну інфекцію, тривалий час може залишатися носієм вірусу, становлячи небезпеку для оточення.

З якою ж метою впроваджено стільки обмежень? Клаптикові карантини в умовах сучасної України — ілюзія контролю, марна трата часу й коштів. Люди знайдуть спосіб оминути всі заборони та рогатки.

Кампанія щеплення в Україні провалена, як провалюється все, за що не візьметься нинішня влада. Через її безвідповідальність Україна стала потенційним розповсюджувачем ковід-вірусної інфекції в Європі та є першим кандидатом на закриття кордонів усіма сусідніми державами.

На TБ показують величезні черги на вакцинацію проти ковіду в непристосованих для цього місцях, де в тісному контакті люди інфікують одне одного, розносячи інфекцію по домівках. При цьому не забезпечується ні медична, ні організаційно-правова допомога. Громадянин, отримавши ін'єкцію вакцини, вирушає із закладу. Якщо через кілька хвилин з'явиться реакція на вакцину, родичам пояснять, що він помер зі страху перед вакцинацією.

Парламент зобов'язаний терміново прийняти Закон про компенсацію на випадок тяжких реакцій на введення вакцини і виплачувати компенсацію негайно. Не можна приховувати випадки виникнення реакцій на введення вакцини, хай і нечисленні. Якщо про них повідомляти, даючи вичерпні коментарі, це підвищить довіру людей до вакцинації. Про те, що вакцинуватися необхідно, говорити немає сенсу, ця тема вже нав'язла в зубах.

У сучасних умовах вдаватися до середньовічних карантинних обмежень, побудованих на принципі «забороняти й не пускати», — щонайменше, нерозумно. Адже не секрет, що завезення чергового нового збудника COVID-19 на територію України нічим не обмежене, і такі випадки не розслідуються. Про це свідчать життєві реалії.

Людина приїхала з-за кордону, зареєструвалася в додатку «Дій вдома», здала тест і два дні чекала, поки негативний результат внесуть у базу і вона зможе виходити з дому. Через два дні зателефонувала на гарячу лінію Мінздоров’я, де їй сказали «дякуємо за дзвінок», пообіцяли внести результат у базу, але так і не внесли. Через три дні (слухняно не виходячи з квартири), людина зателефонувала в поліцію, яка нібито мала відстежувати, як ті, хто повернувся з-за кордону, дотримуються режиму ізоляції. Там їй відповіли, що ніяким відстеженням не займаються…

Так би мовити, коментарі зайві.

Склалася така собі негласна порочна змова між громадянами і владою. Громадяни отримали можливість вибору: вакцинуватися чи ні (благо вакцина є). Влада — нібито забезпечила все необхідне (вакцину та ліжка). Наче й не причепишся ні до громадян (помруть безвідповідальні невакциновані), ні до влади (все, що змогла, зробила). Куди при цьому поділася та ж таки, поза сумнівом, ефективна на першому етапі епідемії система «Дій вдома», незрозуміло.

Вважаю за необхідне кинути весь відповідний потенціал країни на її вдосконалення. Саме життя показує, що це — ефективний метод боротьби з пандемією. Якщо потрібно, залучити фахівців з-за кордону, висвітлити у ЗМІ, вшанувати тих, хто відзначиться, урядовими нагородами. За такими методами боротьби з інфекційними захворюваннями — майбутнє.

Поява більш злоякісних варіантів ковід-вірусної інфекції та підвищена міграція населення спричиняють швидкі зміни епідемічної ситуації. В умовах урбанізації — зосередження політичного, економічного та культурного життя у великих містах — потрібні сучасні підходи до переривання механізму передачі інфекції.

Протиепідемічна служба України має досвід боротьби з епідеміями і достатній ресурс. Але на період піку захворюваності необхідно негайно залучити і старі кадри епідеміологів. Запропонувати їм повернутися з їхньої «заслуженої» пенсії та платити гідну зарплату. Старі кадри не залишать у біді, на їхній досвід можна покластися.

У вересні ZN.UA писало про пілотний проєкт під егідою ВООЗ буковинських епідеміологів у відстеженні контактів із підтвердженим випадком COVID-19. Це був дружній жест допомоги чернівецьким епідеміологам від голови Бюро ВООЗ в Україні Ярно Хабіхта. На початку нинішнього року, під час свого візиту до Чернівців, у кабінетах обласного центру контролю та профілактики хвороб він побачив стоси тек. З'ясувалося, що це не просто папери, а паперові носії важливої інформації, яку фіксують епідеміологи під час розслідування кожного випадку інфікування на території області. Ярно Хабіхт був приємно здивований таким ретельним веденням епідемічних історій.

«Стоси тек», куди ніхто ніколи не зазирне, — привіт із минулого... Певна річ, ми вдячні Ярно Хабіхту за дружню допомогу. Завдяки йому Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб отримав і комп'ютери, і 90 мобільних телефонів зі спеціальними функціями для оперативної роботи епідеміологів, а головне — програмне забезпечення з доступом до сервера, що дозволяє приймати й аналізувати дані епідрозслідувань кожного випадку захворювання на ковід та зводити їх у режимі онлайн у єдину картину епідситуації на рівні області. Крім Буковини, ВООЗ фінансово й організаційно допомогла ввести такий самий проєкт в Одеській області. Епідрозслідування, тестування та відстеження контактів в осередках реально дозволяють знизити темпи розповсюдження ковіду. Але чи буде згаданий досвід поширений на всю країну, як це рекомендовано Постановою №7 головного державного санітарного лікаря України, з урахуванням того, що іншим областям доведеться впроваджувати напрацьований «пілотами» досвід за кошти місцевих бюджетів?

На марну писанину немає часу. Необхідно на всю потугу використовувати можливості комп'ютерної техніки та програмного забезпечення. Але розумно, щоб не захлинутися в потоці зайвої інформації. До цієї роботи можна залучити студентів медінститутів і, знову-таки, гідно оплачувати їхню працю.

Страхування всіх, хто бере участь у боротьбі з епідемією (і не тільки медпрацівників), — святий обов'язок держави. І компенсація за втрату здоров'я та життя має бути істотною.

Абсолютно незадовільно проводяться дезінфекційні заходи, а це — один із дійових методів боротьби з ковідом. Чому? Немає ні фахівців, ні коштів.

Під впливом бурхливих соціальних перетворень прискорюється еволюція інфекційних хвороб, темпи її вимірюються вже не тисячоліттями чи століттями, як було раніше, а роками. В сучасних умовах знайшов блискуче підтвердження закон, сформульований Л.Громашевським, згідно з яким епідеміологія кожної заразної хвороби впродовж людської історії може зазнавати змін, якщо в соціальному житті суспільства настають перетворення, котрі стимулюють чи пригнічують рушійні сили епідемічного процесу.

Відповідно, необхідні дійові, а не рутинні, сучасні протиепідемічні заходи, побудовані не на заборонах і обмеженнях, а на ефективних методах припинення передачі інфекції. Але це потребує матеріальних витрат, їх не можна вкрасти під виглядом будівництва доріг. Набагато простіше забороняти й не пускати.

Який же прогноз на сьогодні? За недалекоглядність влади багато хто заплатить здоров'ям, а декотрі — життями. Слабкі помруть, а сильні виживуть. Природний добір, усе за Дарвіном. На жаль, не кожному дано бачити за сухими цифрами статистики людські долі.

А що буде завтра? Накочування нових хвиль пандемії кожних півроку й, відповідно, нескінченна кількість повторних вакцинацій? Чи коронавірус згодом залишить людську популяцію?

Ретроспективний епідеміологічний аналіз особливостей епідемії SARS, викликаної схожим коронавірусом, свідчить, що ймовірніший другий варіант. Коли це станеться? За всіма передумовами, «відносно» скоро — в найближчі рік-два. Таким чином, прогноз на майбутнє оптимістичний. Бентежить невелике застереження — «відносно». Справді, один-два роки для історії — крапля в морі. Але скільки за цей час станеться непоправних втрат, яких можна і треба уникнути?

На цей момент залишається відкритим запитання: «Що робити?». Воно просте — засукати рукави й вичистити авгієві стайні, позбавивши країну дилетантів та невігласів.

Джерело