Хіти тижня. Як Путін відреагував на закон про мову, - український дипломат

"Австрія довго переважала у німецькомовному світі та у Європі загалом. Пруссія відчувала свою приниженість і намагалася змінити баланс. Створивши достатню внутрішню силу і правильну комбінацію у європейській дипломатії, у 1866 році Пруссія пішла війною на Австрію. Автором та головним політичним виконавцем плану був Бісмарк", - пише український дипломат Дмитро Кулеба на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Дуже швидко прусська армія опинилася фактично на порозі Відня. Король Прусії та генерали рішуче наполягали на продовженні наступу. Вони марили картинкою з прусськими солдатами, які тріумфально марширують повз Віденську оперу та палац Хоффбург. Австрія мала пережити найбільше приниження в історії.

Але Бісмарк сказав ні. Політичні цілі були важливіші за військові. А політично треба було не допустити втручання у війну Франції на боці Австрії та зайвого приниження Відня, яке налаштувало б інші столиці проти Берліна.

Було декілька емоційних розмов з королем, але зрештою Залізний Канцлер переміг. Пруссія перемогла у війні, не увійшовши до Відня. Вона пішла і на інші розумні поступки заради досягнення великої мети - подальшого м'якого руйнування Австрії, стримування тиску інших європейських держав на Пруссію та зрештою створення Німеччини під проводом Пруссії.

Я щиро радий закону про мову. Це історичний момент. Це суперважливий крок. Це дуже зворушливо. Дякую усім, хто боровся і голосував за цей закон.

Тепер можна стверджувати, що в Росії все правильно розрахували і зрозуміли, що голоси за закон будуть. А тому саме вчора, на випередження, Путін підписав указ про громадянство жителям ОРДЛО. На мою думку, підписання указу було неминучим, тут закон ні до чого, і Росія свідомо йшла на загострення. Але час підписання обрали так само свідомо. Це політика, бебі.

Тепер треба дивитися остаточний текст закону. У проекті були норми, які мені здаються занадто радикальними і такими, що створюють більше проблем, ніж вирішують. Але можливо їх там вже немає. І у будь-якому разі це право парламенту.

Закон – це справжнє досягнення, інструмент подолання історичної приниженості української мови та зміни балансу на свою користь. Але ніколи не треба забувати, що країна у нас строката. І що закон важливий не лише для нашого східного, а й для деяких наших західних сусідів та партнерів.

Імплементація закону має відбуватися без фанатизму з урахуванням великої картинки внутрішньої та зовнішньої реальності. Іноді розумні поступки важливі для досягнення найбільш величних цілей".