Народні прикмети на 10 лютого. День одного з найшанованіших київських святих, на якого українці полагались в часи війни, голоду та холоду. Прохор Весновій несе надію на скоре тепло і відродження життя

Харлампій ранньо-християнський святий і мученик (89 р. — † 202). Був єпископом Магнісії (Фессалоніки, Греція) і поширював Євангеліє в цьому регіоні протягом багатьох років. Його ім'я означає «світяться від радості». Віруючі моляться цьому святому про здоров'я та плодючість худоби, хороший урожай та вбереження від голоду.

***

Однак в Україні цього дня більше згадують місцевого угодника Божого, одного з перших ченців Києво-Печерського монастиря і одного з найвідоміших преподобних Лаври. Йдеться про чудотворця Прохора Лебедника (? - 1107).

Згідно з житієм у «Києво-Печерському патерику», Преподобний Прохор Лебедник (Лободник) прийшов до Печерської обителі мирянином із Смоленська та постригся у ченці, коли великокняжий стіл займав Святополк Ізяславич (1093-1113), який вельми гнобив киян. На Русі панував голод і зубожіння.

Згодом нового подвижника лаврського прозвали «лебедником», бо він завжди замість хліба харчувався лободою. Не пив він нічого, крім води та не куштував навіть овочів. Але Господь перетворював для нього гіркоту хліба, приготованого з лободи, на пахощі осолоди, і святий угодник Божий проводив своє життя не в печалі, а у великій радості, невпинно славословлячи Господа.

І ось в той час, коли на Русі настав голод великий, Господь, бажаючи прославити Свого угодника і подати людям спасіння від лиха, послав у цей рік особливий урожай лебеди. Преподобний Прохор подвоїв свою працю по збиранню лебеди, став готувати з неї хліб у великій кількості і роздавати його нужденним. Хліб цей виявився дуже смачним. Багатьом він здавався смачнішим навіть пшеничного хліба. Але таким хліб опинявся тільки тоді, коли брали його з благословення Прохора; тим хто крав ця випічка оберталась гіркою печеною травою.

Коли один час в Києві через війни не стало солі, то Прохор, з ласки Божої, і тепер допоміг нужденним. Він зібрав з усіх келій золу і став даром роздавати її – вона оберталася на чисту, білу сіль. Але ворог роду людського, диявол, вклав заздрість до Прохора в серця торговців солі; котрі на скруті народній заробляли чималі бариші, заздрісні сріблолюбці звернулися зі скаргою на преподобного до великого князя Святополка, стверджуючи, що чернець підриває їхній добробут і таїть від правителя неоподатковані багатства. Святополк обіцяв «обібрати ченця» на їх і свою користь. За наказом великого князя у преподобного Прохора була віднята вся сіль. Але коли її привезли до жадібного монарха, то вона обернулася знов золою. Народ київський, бачачи це, прославив Бога, дивного в чудесах Своїх, і озброївся проти князя. Останній злякався і поспішив примиритися з преподобним Прохором, каючись перед Богом і випросивши прощення. Зола, яку викинув князь, через три дні знову обернулася на сіль.

Після цього Святополк підпав під благодійний вплив преподобного Прохора. Він дав святому слово нікому не робити насильства і потім уклав з ним така умова: «Якщо я помру раніше тебе , то ти поховай мене своїми руками , щоб я бачив твою лагідність. Якщо ж ти помреш раніше мене, то я сам покладу тебе в труну і знесу тебе на своїх плечах в печеру , щоб Господь простив мій гріх перед тобою». Незабаром після цього святий захворів; Святополк ж у цей час був у поході на половців. Преподобний послав сказати йому, щоб він поспішив до нього виконати свою обіцянку, інакше його похід буде невдалий. Святополк поспішив на поклик преподобного Прохора. Отримавши від святого проповіді про віру, благословення і прощення, Святополк сам переніс потім його труну в печеру і поховав його там. Потім він вернувся до війська; похід був дуже вдалий. Половці були розбиті на голову і в жаху втекли з поля бою. З тих пір Святополк, куди б не йшов, на війну або на полювання, завжди заходив за благословенням до Печерського монастиря, благоговійно поклонявся чудотворної Печерської ікони Божої Матері та перед гробницями Печерських угодників і тільки тоді робив задумане справу. Щасливо після сього йшло князювання Святополка , який сам був свідком чудес угодника Божого.

Помер преподобний Прохор 10 лютого 1107 р.Б. і був похований у Ближніх печерах.

У церковних молитвах (тропарях) преподобного Прохора молять «напитати нас їжею духовною». Його також вшановують як покровителя тих, хто перебуває у скруті, та просять про допомогу в припиненні чвар і замиренні ворогуючих.

День пам'яті цього чудотворця Києво-Печкерського в народі також прозвали Прохор Весновій, оскільки з'являлися перші погодні ознаки весни. І тих хто з молитвою до святого пережив тяготи зими тішаться скорим полегшенням.

***

В українців тривав лютневий період весіль. Молоді люди намагалися побратися до весни, поки не почалися городні клопоти і пости.

10 лютого в українців також було відоме як День домовика. Наші предки з язичнецьких часів залишали біля печі частування для домового духу, щоб він не пустував і не заважав по господарству.

10 лютого вважається вдалим для працевлаштування, ділових знайомств, робочих відряджень. Дуже добре в цю дату підписувати папери і укладати договори.

Що не можна робити 10 лютого

Небажано в цей день хворіти, інакше одужувати будете довго. Тому не варто одягатися не по погоді. Не можна їсти раків і морепродуктів. Сьогодні не варто займатися важкою фізичною працею - підвищується ризик травм і ударів. У це народне свято не лінуйтеся, не відкладайте справи і не ухиляйтеся від своїх обов'язків, а також не залишайте брудний посуд.

Прикмети погоди 10 лютого

Існують такі прикмети про погоду в цей день:

• Якщо всю ніч йшов сніг, то до кінця лютого ще буде багато снігових днів.
• Чим вище на деревах сидять птахи, тим холодніше буде в найближчі дні.
• Протягом дня часто змінюється напрямок вітру - до мінливого березня.
• Якщо різко похолодало, то весна буде ранньою.
• Сніг або дощ пішов - до гарної риболовлі.