Огляд Східної операційної зони - Костянтин Машовець

1. Сумський напрямок (Північнослобожанський)

Декілька штурмових груп зі складу передових підрозділів 1443-го мотострілецького полку (мсп) та 83-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр) противника (тактична група (ТГр) «Курск», угрупування військ (УВ) «Север») продовжували свої спроби прорватися на рубіж Писарівка — Мар’їне, діючи у наступних тактичних напрямках Андріївка — Писарівка, Варачине — Корчаківка та Юнаківка — Храпівщина. Однак, значного тактичного успіху вони не досягли.

Подібні спроби противника зайняти північно-східну частину лісового масиву в районі хутора Садки, здійснені ним у напрямках Олешня — Садки та Гуєво — Садки, також були безуспішними.

2. Вовчанський напрямок (Південослобожанський або Харківський)

Запеклі бої тривають на південних околицях міста Вовчанськ і в районі Синельникове — Цегельне — Вілча — Лиман, де противник (ймовірно, підрозділи його 128-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 44-го армійського корпусу (АК), посилені окремими підрозділами та частинами 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 11-го АК зі складу ТГр «Белгород – Харьков») намагаються прорватися на південь, вздовж східного берега річки Сіверський Донець, у напрямках Синельникове – Графське та Лиман – Симинівка. Однак протягом вже 3-х тижнів успіху не мають. ЗСУ, вочевидь, утримуючи позиції в районі Лимана та Вілчі, досить ефективно перешкоджають подальшому просуванню штурмових груп противника у цьому напрямку.

Просування противника вздовж дороги Вовчанськ — Білий Колодязь, у рамках продовження російського наступу на Великий Бурлук, також не було зафіксовано. Очевидно, що передові підрозділи цієї російської ТГр, на даний момент, загрузли в боях на південних околицях міста в районі вулиць Паніна та Станичної і тому, поки-що не готові здійснити тактичний прорив у цьому напрямку.

3. Великобурлукський напрямок

Російські війська (частини та з’єднання 6-ї ЗВА) намагалися розширити своє вклинення на українську територію у районі села Мілове, зайнявши сусідне село Чугунівка, діючи (прориваючись) своїми невеликими піхотними групами по напрямках Веригівка — Чугунівка та Бутирки — Чугунівки. Після того, як українські передові підрозділи, що обороняються на цьому напрямку, виявили рух штурмових груп противника у селі Чугунівка, вони були або частково знищені, або частково відкинуті на вихідні позиції.

Спроби противника (6-а ЗВА) просунутися в напрямках Мілове — Амбарне, Красне Перше — Нововасильівка та Дворічна — Рідкодуб з метою охоплення з флангів «вузла» оборони ЗСУ в районі Колодязного також були невдалими.

4. Куп'янський напрямок

Спроби командування російських військ зі складу УВ «Запад», так би мовити, «відновити положення» в районі міста Куп'янськ, тривають. З цією метою ним було зосереджено на цьому напрямку основні сили 47-ї танкової дивізії (тд) 1-ї танкової армії (ТА) — 245-й та 272-й мотострілецькі полки (мсп), 26-й та 153-й танкові полки (тп), а також частину сил 68-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї ЗВА (з УВ «Север») — 121-й та 122-й мсп. а також 27-а омсбр з 1-ї ТА.

Противник регулярно намагається прорватися до залишків своїх штурмових груп, оточених у центральній частині міста, вздовж обох берегів річки Оскіл (як з плацдарму на західному березі, у напрямку Западне — Голубівка, так і вздовж східного берега в напрямку Лиман Перший — «Заоскілля», східна частина Куп'янська). Тут діють підрозділи зі складу 68-ї мсд противника та його 27-ї омсбр.

Окремі штурмові групи російських військ час від часу все ж-таки проникають у східну частину Куп'янська (бої ведуться в районі Ліцею No7, Молочно-консервного комбінату та на північ від оптового магазину «Амбар»), але надовго там «не затримуються». ЗСУ досить стійко утримують квартали міста, що прилягають з півночі до осьової у східній частині міста вулиці Дзержинського, а також селища Кучерівка і Петропавлівка, тому досить впевнено або знищують їх, або витісняють назад у північному напрямку.

У свою чергу, спроби російської 68-ї мсд деблокувати залишки своїх штурмових груп з півночі, зі свого плацдарму на Осколі на північ від міста, через Голубівку, також поки що були безуспішними. ЗСУ жорстко контролюють дорогу, що проходить уздовж Осколу через Голубівку з півночі на південь, тобто в місто, а також квартали у північній частині міста, у районі вулиці Мічуріна і Куп’янського парку «Екстрім»

Однак, як я й передбачав раніше, було очевидно, що з часом, російське командування, щоб «відновити положення» у районі Куп'янська, разом із очевидними спробами прорватися до оточених найкоротшим маршрутом, почне активні дії на інших ділянках українського плацдарму, розташованого на схід від міста.

Власне, так й сталося. Російська 47-ма тд, після короткого перегрупування низки власних сил і засобів, суттєво збільшила активність своїх передових підрозділів на цілому ряді ділянок та напрямків уздовж всього периметру українського плацдарму. Зокрема, противник намагався атакувати у напрямках Вільшана — Петропавлівка, Круляківка — Колесниківка тощо.

Однак, найбільш наполегливо російські війська розпочали діяти в напрямку Піщане — Курилівка та Піщане — Ківшарівка, де штурмові групи 153-го танкового полку 47-й тд і можливо одного з мотострілецьких полків цієї дивізії (245-го або 272-й мсп) почали активно «просочуватися», намагаючись прорватися до Куп'янська Вузлового зі сходу.

Незважаючи на активний опір передових підрозділів ЗСУ, окремі дрібні піхотні групи противника (у більшості випадків по 2-3 в\сл) змогли «зачепитися» за кілька окремих будинків Курілівки (у районі місцевого ставка/штучного озера на річці Лозоватка), а також дістатися до північно-східних околиць Ківшарівки. Однак ворог не зміг просунутися далі. Ні за Куп'янськ Вузловий, ні за Ківшарівку противник не зміг, навіть, «зачепитися», не кажучи вже про якісь «зачистки», за словами генерала герасимова.

Наразі, очевидно, командування противника намагається перемістити достатню кількість штурмової піхоти через Степову Новоселівку до району Піщаного та на схід від Курилівки, щоб накопичити її там, а потім її силами продовжити наступ на Куп’янськ Вузловий зі сходу, таким чином намагаючись розсікти увесь український плацдарм на схід від Куп'янська.

Від початку активних наступальних дій противника на сам український плацдарм (близько місяця тому) йому вдалося просунутися лише на одному напрямку: Степова Новоселівка — Піщане — Курилівка, причому на відстань – до 4,5 км.

5. На завершення, кілька слів про напрямок на Борову.

За останні кілька тижнів противник здійснив низку досить інтенсивних атакуючих дій у напрямках Кругляківка — Загризове, Борівська Андріївка — Борова та Борівська Андріївка — Новоплатонівка силами окремих підрозділів 2-ї мотострілецької дивізії та 4-ї танкової дивізії (1-а ТА).

Очевидно, метою цих дій є не лише бажання блокувати зв'язок (у сенсі наземну комунікацію) із «вузлом» оборони ЗСУ в районі Загризове якомога «щільніше» (вздовж дороги Р-79 Ізюм – Куп'янськ), а й прагнення прорватися до північних та північно-східних околиць самої Борової.

У цьому сенсі окремі малі піхотні групи противника, очевидно, вже змогли дістатися до дороги Р-79 між Новоплатонівкою та Богуславкою, а також отримали дрібний тактичний успіх у районі Загризове, просунувшись на 1 км на південь, вздовж Осколу та залізниці, що проходить між селом і річкою. Однак, очевидно, їм так й не вдалося прорватися безпосередньо до самої Борової.

Очевидно, з цього приводу, варто відзначити, що місцеве російське командування має досить очевидний тактичний задум щодо витіснення українських підрозділів, що обороняються на східному березі Осколу в районі Загризове, Богуславка та Нова Кругляківка, через річку. А саме — шляхом переривання будь-якого зв'язку цього «вузла» оборони з районом Борової і одночасного тиску на нього з півночі та півдня.

У цьому контексті, здається, що йому вдалося завести у посадки між Новоплатонівкою і Богуславкою, які протяглися уздовж «залізниці» та сусідньої дороги P-79, лише окремі невеликі піхотні групи,. Однак особисто я не сумніваюся, що найближчим часом вони спробують збільшити свою присутність там. Й лише потім почнеться класичне «стискання» з флангів.

Цей варіант наразі виглядає більш імовірним, ніж повноцінний, але негайний «прорив у Борову» та її подальший штурм (оскільки, очевидно, не потребуватиме різкого й значного посилення ТГр 1-ї ТА, яка діє в цьому районі, на відміну від останнього).

Джерело