Огляд Східної операційної зони - Костянтин Машовець

1. Лиманський напрямок

Передові підрозділи російської 144-ї мотострілецької дивізії (мсд) 20-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Запад» за підтримки низки підрозділів 2-ї мсд 1-ї танкової армії (ТА) зі складу того ж угрупування військ, здійснили кілька активних спроб прорватися до Лиману з півночі та північного заходу, діючи за напрямках Дерилове — Дробишево та Колодязі — Ставки.

Водночас підрозділи цієї ж дивізії (144-та мсд) мусили відбивати низку контратак ЗСУ у районі свого тактичному плацдарму на річці Нітріус, поблизу Середне та Новоселівка.

Ситуація на цьому напрямку – досить динамічна, фактично на північ і північний захід від Лиману, в так званій «сірій зоні», постійно тривають досить запеклі «зустрічні» бої.

Очевидно, що командування російської 20-ї ЗВА намагається будь-якою ціною прорватися до району Ярова — Новоселівка — Дробишеве — Пришиб, аби повністю заблокувати Лиман з північного заходу і просунутися якомога глибше до Святогірська, а також до рубежуї Олександрівка — Соснове. Таким чином, створивши умови для подальшого глибокого охоплення Слов'янська з півночі.

Поки що в цьому сенсі противник вимушений вести вперті бої у північній частині Дробишеве, щоб надійно закріпитися там, і намагається утримати Ставки. Просування противника, навіть з тактичної точки зору, мінімальне.

Однак загальна ситуація навколо Лиманського району оборони ЗСУ продовжує погіршуватися, адже фактично на схід і південний схід від Лиману російська 25-та ЗВА достатньо глибоко вклинилась у систему оборони ЗСУ, просунувшись до рубежу Діброва-Озерне і змогла не лише утримати свої окремі штурмові групи на південно-східній околиці Лиману (район вулиць Вишнєва та Партизанська), а й просунутись далі — до Масляківського кладовища.

Наразі її передові підрозділи (ймовірно, зі складу 67-ї мсд, 164-ї та 169-ї окремих мотострілецьких бригад\омсбр) наполегливо намагаються проникнути в південну частину Лимана, діючи з боку Діброви, вздовж дороги на Закитне (з боку табору-кемпінгу «Патріот» і пляжу Варадеро), а також вздовж залізниці, що проходить через ліс на південний схід від міста. Іншими словами, вже можна сказати, що бої почалися безпосередньо за сам Лиман.

2. Слов'янський (раніше Сіверский) напрямок

Наразі це найзагрозливіший напрямок для ЗСУ в оперативному сенсі. Очевидно, що командування 3-ї ЗВА противника з УВ «Юг» досить ефективно скористалося просуванням сусідньої 25-ї ЗВА з УВ «Запад» уздовж північного берега Сіверського Донця, здійснивши досить успішне власне просування тактичного рівня силами передових підрозділів своїх 127-ї та 6-ї омсбр уздовж південного берега річки.

Зокрема, противнику вдалося не лише утримати Закитне, відбивши низку контратак ЗСУ в цьому районі, а й прорватися між ним і Платонівкою, в районі якої ЗСУ досі утримують кілька позицій, просунувшись до Кривої Луки та зайнявши ділянку місцевості в районі на південь від неї. Крім того, його передові штурмові групи вже, очевидно, розпочали бої за Каленики, намагаючись зміцнити і розширити цей прорив, одночасно прагнучи захопити Резніківку постійними атаками/штурмовими діями з боку Свято-Покровського.

Але в південній частині смуги 3-ї ЗВА ситуація для ЗСУ також продовжує погіршуватися. Підрозділи 123-ї омсбр, підсилені низкою підрозділів 85-ї та 88-ї омсбр, досить успішно просуваються по обидва боки дороги Слов'янськ-Бахмут і вже досягли рубежу Никифорівка-Привілля, також зайнявши Новомаркове і Міньківку.

Очевидно, що на цьому етапі командування російського 3-ї ЗВА має своїм найближчим завданням — дістатися рубежу Миколаївка — Ніканорівка головними силами (тобто вийти на ближні підступи до Слов'янська зі сходу), а частиною сил — прорватися до рубежу Василівська Пустош — Васютинське (тобто на ближні підступи до Краматорська, також зі сходу).

У цьому контексті слід зазначити – той факт, що російські війська в цьому напрямку після взяття Сіверська змогли фактично вести наступ вздовж смуги, яка поступово ЗВУЖУЄТЬСЯ (між Сіверським Донцем і дорогою Слав'янськ-Бахмут, що йде на північний захід), посилює їхню перевагу у силах і засобах, оскільки дозволяє їм постійно збільшувати оперативну та тактичну щільність бойових порядків своїх передових частин і з’єднань. Простіше кажучи, поступово нарощувати кількість штурмової піхоти на певних ділянках і напрямках через, так би мовити, її «природною» концентрацією.

Загалом слід зазначити, що в контексті майбутньої літньої кампанії російських військ у 2026 році частини та з’єднання 3-ї ЗВА зі складу УВ «Юг», безумовно, є найближчими у порівнянні із іншими угрупування російських військ діючих умовно «у бік» Слов’янська та Краматорська, щодо досягнення (виконання) одного зі своїх головних поточних завдань — зайняття вихідних районів та просування на відповідні рубежи для подальшого оперативного розгортання ударних угрупувань військ з метою початку гіпотетичної Слов'янсько-Краматорської наступальної операції.

3. І на завершення, кілька слів про загальні перспективи російських військ на літо 2026 року, зокрема в контексті їхньої можливої Слов'янсько-Краматорської наступальної операції.

Вже стає зрозуміло, що її перспективи безпосередньо залежать від кількох факторів одночасно, серед яких я виділяю кілька основних, зокрема:

- Існує прямий зв'язок між цими перспективами та результатами поточного зимового наступу російських військ, які діють на трьох оперативних напрямках — Лиманському (УВ «Западд»), Слов'янському (УВ «Юг») та Костянтинівсько-Краматорському (частина сил УВ «Юг», посилена «змішаною солянкою» з частин та з’єднань з інших операційних напрямків).

Чим ближче вони зможуть заздалегідь «підповзти» (прорватися) до Слов'янсько-Краматорської агломерації, тим більше шансів з’явиться у них на успіх у відповідній наступальній операції. Наразі найнебезпечнішою в цьому плані є російське угрупування, яке діє саме на Слов'янському напрямку, оскільки, на відміну від Лиманського та Костянтинівського напрямків, воно ПРОДОВЖУЄ просуватися, з темпом, що перевищує, хоч і не набагато, темпи наступу російських військ на двох інших напрямках.

- Також очевидно, що ці перспективи безпосередньо залежатимуть від здатності російського військового командування стратегічного рівня сформувати та забезпечити оперативне розгортання відповідних ударних угрупувань на цьому напрямку, значною частиною якої, очевидно, мають бути стратегічні резерви зс рф.

Об'єктивно їхні потреби в силах і засобах для проведення гіпотетичної Слов'янсько-Краматорської наступальної операції на порядок перевищують відповідні показники, наприклад, тих російських угрупувань, які штурмували Покровсько-Мирноградську агломерацію. Хоча й вони, згідно з «канонами» нинішньої війни, вже вважаються безпрецедентними.

- У зв'язку з вищезазначеним виникає досить природне запитання — а яким саме чином командування противника (російські війська) переважно планує формувати та розгортати ці ударні угрупування?

Якщо, головним чином, за рахунок стратегічних резервів, то в такому разі йому знадобиться багато, причому майже ОДНОМОМЕНТНО, ДОДАТКОВОЇ живої сили, озброєння та військової техніки (ОВТ), матеріально-технічних ресурсів тощо.

Якщо ж російське командування планує робити це переважно через оперативно-стратегічне перегрупування військ, зокрема з інших операційних напрямків, це означатиме необхідність скорочення наступальної активності саме на цих напрямках. Адже у такому випадку НЕМОЖЛИВО буде наступати одразу і скрізь.

А ще ті угрупування російських військ, які ВЖЕ розгорнуті на цих напрямках й які явно ще не виконали свої безпосередні завдання — вийти у вихідні райони майбутнього наступу, і на відповідні рубежі, очевидно, наразі досить «порепані», тобто вони зазнали, наступаючи взимку, достатньо значні втрати як у живій силі, так і в матеріально-технічному плані. У зв’язку з цим, вони явно потребують належного поповнення. Адже вони ж, безумовно, разом зі стратегічними резервами й мають сформувати ті самі ударні угрупування, які за ймовірним планом російського гш й повинні прийняти участь у цій гіпотетичній наступальній операції...

Я повністю розумію етимологію того, що відбувається зараз у генеральному штабі зс рф. Військово-політичне керівництво в кремлі вимагає від нього «швидкого і рішучого успіху», бажано саме в напрямку Слов'янськ-Краматорськ, оскільки це принаймні вписується в приблизний «канон» перемоги ес-ве-о щодо, так званого «визволенні народу Донбасу», що в певній ситуації можна видати за досягнення «кінцевих цілей та задач» у війни (бо це остання велика міська агломерація Донбасу, контрольована Україною).

Відповідно до цих «завдань» російські генерали в смугастих штанЯх активно малюють на мапах стріли своїх майбутніх ударів і проривів, не замислюючись особливо про відповідність «громадья» цих своїх планів суворим реаліям війни.

Наприклад, цілком можливо, що російська 3-та ЗВА все ж зможе прорватися зі сходу на ближні підступи до Слов'янська і частково до Краматорська. Однак сьогодні ніхто не збирається прогнозувати, скільки часу знадобиться російським 20-й та 25-й ЗВА, щоб ліквідувати Лиманський плацдарм ЗСУ на Сіверському Донцю. Так само, навряд чи хтось візьметься передбачити – скільки часу, зусиль і ресурсів знадобиться російським військам, щоб захопити Дружківку і Костянтинівку (без яких їм буде дуже важко просуватися на Слов'янськ і Краматорськ). А щя для цього дуже «бажано» захопити Добропілля... і «відновити» та утримувати фронт по Осколу, щоб не отримати раптовий контрудар ЗСУ по свому флангу в самий відповідальний момент операції, на який, як виявилося, ЗСУ ВСЕ ЩЕ ЗДАТНІ.

Інакше кажучи, поєднання двох факторів — часу та можливостей — стає дедалі важливішим у нинішній російсько-українській війні, і з явною перевагою першого. У цьому сенсі, кремль не може відкладати у часі свою «вирішальну перемогу» в рамках реалізації стратегії «війни на виснаження» через внутрішні фінансові, економічні та, відповідно, соціально-політичні причини.

«Пересидіти» у цій війни, як з’ясувалося, він не може. Бо, чим довше кремль «сидить» у цій війні, тим дорожче це «сидіння» йому коштує, причому, вартість зростає «гостро неприйнятними» теипами. І відповідно, в кінцевому рахунку він таки може «досидитися», до чорт знає чого …

Саме тому йому терміново потрібні «кілька переконливих оперативних перемог». А найголовніше, достатньо ШВИДКИХ перемог, які б цілком можливо було би представити, як перемогу у всій війні. Проблема в тому, що ШВИДКО... поки що, у кремля не виходить, навіть така імітація перемоги.

Тому, як на мене, цього літа вони явно намагатимуться «завершити це дороговартісне сидіння» на власних умовах одним «рішучим ударом» (наступом на 1-2 ключових напрямках). Відповідно, Лиманський, Слов'янський і Краматорсько-Костянтинівський (який ми розглянемо у наступному огляді) напрямки, у цьому сенсі, явно набувають особливого значення — практично, стратегічного.

Джерело