Огляд Запорізького напрямку - Костянтин Машовець

1. Нагадаю нашим читачам про склад сил та засобів (приблизних) противника (російських військ), що діють у цьому напрямку.

Їх основу складають війська (сили) російської 58-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Днепр», які посилені частинами та підрозділами 18-ї ЗВА того ж угрупування та частинами й з’єднаннями повітряно-десантних військ, а саме:

58-а ЗВA

- 19-та мотострілецька дивізія (мсд), діє у складі 392-го, 429-го та 503-го мотострілецьких полків (мсп)

- 42-га мсд, діє у складі сил 70-го, 71-го та 291-го мсп + низки підрозділів зі складу 2-х «чеченських» полків — 270-го мсп «Ахмат-Кавказ» та 78-го моторизованого полку (мтп) спеціального призначення (СпП) «Север-Ахмат».

- 136-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)

- 100-та окрема розвідувальна бригада (орвбр)

- Зведена полкова тактична група зі складу 4-ї військової бази (ВБ) російських військ (Цхінвал, Південна Осетія).

18-та ЗВA

Основні сили її 47-ї мсд — 1152-й, 1153-й і 1154-й мсп — діють у цьому напрямку. Це з’єднання, сформоване на території тимчасово окупованого Кримського півострова, належить до категорії «мобілізаційного резерву» (МР) і було розгорнуто в рамках збільшення чисельності збройних сил росії в період 2022-2023 років.

Повітряно-десантні війська (ПДВ)

- 7-ма десантно-штурмова дивізія (дшд) діє в цьому напрямку силами, принаймні, двох своїх «штатних» десантно-штурмових полків (дшп) — 108-м і 247-м дшп.

- 76-та дшд, згідно з низкою ознак, діє в цьому напрямку своїми основними силами — 104-м, 234-м і 247-м дшп. Хоча, можливо, частина цього з’єднання діє на іншому напрямку

- 45-та окрема бригада спеціального призначення (обр СпП) повітряно-десантних сил, а також 104-та дшд, ймовірно, діють у цьому напрямку частиною своїх сил (окремими підрозділами).

2. Поточна ситуація

Противник продовжує намагатися відновити просування своїх передових частин і підрозділів у напрямку Запоріжжя, проводячи атакуючі\штурмові дії з рубежу Приморське — Степногірськ у північному та північно-східному напрямках (по обидва боки дороги Е-105), а також у напрямку Степове — Павлівка (таким чином намагаючись прорватися в район Магдалінівка — Новояківлівка — Павлівка — Лук'янівське). Також російські війська час від часу атакують у напрямку Новопокровка — Мала Токмачка, намагаючись дістатися до південно-східних околиць Оріхова та обійти з флангу оборону підрозділів ЗСУ в районі Новоданилівки.

Крім того, очевидно, що командування російської 58-ї ЗВА намагається запобігти подальшому відходу своїх передових штурмових груп і підрозділів (малих піхотних груп), які закріпилися у районі Степногірська, на південний захід від Лук'янівського та в південній частині Приморського.

Протягом минулого тижня як російські, так і українські війська здійснили кілька досить акцентованих спроб покращити свої позиції в тактичній зоні шляхом проведення атакуючих та контратакуючих дій на певних ділянках і напрямках, зокрема:

- Передові підрозділи 19-ї мсд (ймовірно, підтримані підрозділами 47-ї мсд та 7-ї дшд) у районі Приморського кілька разів намагалися просунутися на північ, таким чином прагнучи відновити те положення, яке існувало до початку контратак ЗСУ в цьому районі, й діючи переважно вздовж вулиці Покровської. Очевидно, не дуже вдало для себе.

- Кілька російських штурмових груп (найімовірніше зі складу 7-ї дшд, можливо, підсилених окремими підрозділами 47-ї мсд) у районі Степногірська, діючи вздовж Радянськоїї, Таврійської та Аграрної вулиць, намагалися прорватися до центральної частини міста і таким чином заблокувати з флангу контратаки ЗСУ в напрямку району «Висотки».

Однак, незважаючи на це, ЗСУ продовжили досить активні дії безпосередньо в самому Степногірську із «зачищення» та витіснення противника з міста у загальному напрямку з півночі на південь, крім того, були зафіксовані бойові зіткнення на ділянці від авторозв’язки на схід від Степногірська до вулиці Гнідого, по обидва боки дороги Е-105.

- На схід і південний схід від Степногірська також тривали зустрічні бої за напрямками Кам'янське — Лук'янівське та Степове — Павлівка. Російські війська (ймовірно, підрозділи 19-ї мсд, 7-ї дшд) намагалися утримати низку своїх позицій на південний захід від Лук'янівського і знову просунутися більш-менш значними силами з південного заходу до Павлівки та Новояківлівки. Досягнути значного тактичного успіху їм не вдалося.

Крім того, подальші спроби противника утримати позиції своїх невеликих піхотних груп в районі Лук'янівського ускладняються тим, що ЗСУ часом досить наполегливо контратакують у районі Степногірська і водночас утримують низку позицій між Кам’янським і Степовим по південному та північному берегах річечки Янчекрак, створюючи дуже «незручну» позицію для російських піхотних груп біля Лук'янівського на їх флангах, Перш за все, щодо поповнення (накопичення) їхньої живої сили та постачання їм предметів матеріально-технічного забезпечення (МТЗ).

- У смузі 42-ї мсд (очевидно, за досить активної підтримки її підрозділами 76-ї дшд) російське командування продовжує наполегливі спроби прорватися до Оріхова через Малу Токмачку, діючи вздовж дороги та залізниці, що проходять через неї від Оріхова на Пологи, і з боку Новопокровки, одночасно намагаючись обйти лівий фланг українських підрозділів, що обороняються у районі Новоданилівки. Поки що не дуже успішно.

Наскільки я розумію, після їхніх початкових тактичних успіхів, досягнутих місяць тому, коли російські війська змогли захопити половину Малої Токмачки, передові підрозділи противника «забуксовали», втягнувшись у виснажливі та малорезультативні бої за саму Малу Токмачку.

Ситуація для російських військ на крайньому правому фланзі 58-ї ЗВА УВ «Днепр», ймовірно, також ускладнюється тим, що в смузі 42-ї мсд їхнє командування не може зосередити максимальну кількість сил і засобів саме для «кидка» безпосередньо на Оріхів, адже змушене перенаправляти частину з них на рубіж Білогір’я — Лугівське для максимальної допомоги військам 5-ї ЗВА УВ «Восток», які намагаються просуватися на захід і південний захід від Гуляйполя. Тому російські війська ще не змогли прорватися до Оріхова зі сходу та південного сходу, впершись в оборону ЗСУ по рубежу Мала Токмачка — Новоданилівка.

3. Перспективи

На даний момент, щодо ситуації на Запорізькому напрямку, цілком можливо сформулювати (зробити) пару досить очевидних висновків оперативно-тактичного характеру:

- Командування російської 58-ї ЗВА явно переоцінило власні сили, намагаючись ОДНОЧАСНО вирішити два завдання відповідного рівня — прорватися на північ уздовж Дніпра (дістатися рубежу Малокатеринівка — Комишуваха) та активно «взяти участь» у охваті Оріхова зі сходу та південного сходу разом із військами УВ «Восток».

Я повністю розумію аргументи, які, ймовірно, спонукали його прийняти таке рішення. Головна причина, ймовірно, полягала в тому, що ця армія вважається найпотужнішою у складі УВ «Днепр» (вона має 2 повноцінні дивізії + посилення зі складу 18-ї ЗВА та повітряно-десантних сил). Крім того, вона постійно посилювалася, як за рахунок резервів самого УВ «Днепр» (47-ма мсд), так і за рахунок резервів стратегічного рівня (принаймні 7-ї та 76-ї дшд). Крім того, вона має дуже зручні, відносно короткі маршрути та комунікації, як для швидкого оперативного розгортання військ у своєму тилу, так і для логістики власних тилових потреб (через Кримський «хаб» до Мелітополя і далі — або до Токмака, або до Василівки).

Тобто командування 58-ї ЗВА має можливість ефективно перегрупувати та маневрувати військами (силами) армії, швидко концентрувати їх на обраних і необхідних йому ділянках і напрямках, при цьому здійснювати їх комплексне МТЗ та накопичення логістичних засобів для наступу. Причому, робити все це – дуже оперативно та зручно для себе.

Більше того, в інтересах 58-ї ЗВА дуже зручно використовувати російське угрупування армійської та тактичної авіації, яке вже зосереджена і розгорнута на Кримських авіабазах. Її не потрібно нікуди переводити, вона вже максимально наближена до районів застосування частин і з’єднань цієї армії. Тому підльотний час до них короткий, а вся смуга 58-ї ЗВА достатньо щільно прикрита як власними засобами ППО цієї армії, так і відповідними засобами пкс зс рф.

Іншими словами, командування 58-ї ЗВA мало і досі має цілий віз і маленький візок факторів «ЗА» прийняття такого рішення.

Однак, очевидно, що командування російської 58-ї ЗВА, при прийнятті рішення наступати у ВСІЙ своїй смузі, не врахувало один невеликий, але разом з тим важливий, а радше «неочевидний», фактор. А саме, «нарізання» смуги шириною по фронту у понад 50 км для наступу 58-ї ЗВА (а приблизно стільки вона й складає на даний час, по прямій лінії, від району Приморського до району Білогір'я), фактично досі НЕ відповідає її реальним можливостям, щодо її бойового та чисельного складу (БЧС), і, відповідно, щодо необхідності підтримувати визначену щільність оперативної побудови бойових порядків армії та її ешелонування.

Так, за радянськими (російськими) канонами, смуга наступу загальновйськової армії може коливатися в межах 35-50 км (при відповідній ширини ділянки прориву). Але це аж ніяк не для двох, хоч і поповнених, мотострілецьких дивізій, навіть тоді коли їх підсилюють десантно-штурмовими підрозділами та різного роду «кадирівцями» і «ахматівцями».

У цьому сенсі ситуація не змінюється навіть після перегрупування у смугу цієї армії кримських мобілізаційних «виродків» у вигляді 47-ї мсд. Адже для наступу на ПРОТИЛЕЖНИХ флангах 58-ї ЗВА (а саме так вона зараз намагається просуватися в напрямку Запоріжжя), а тим більше — у всій її смузі (що, очевидно, передбачає додаткове завдання у вигляді «штурму» Оріхова при прийнятті відповідного рішення), її війська (сили) все ще, м'яко кажучи, залишаються недостатніми.

Порівняйте ці спроби російської 58-ї ЗВА наступати на широкому фронті з подібними, які здійснюють інші російські армії (особливо з точки зору їхньої ефективності) на інших оперативних напрямках. Наприклад, у смузі 25-ї ЗВА, яка наступає на Лиманському напрямку (УВ «Запад») або 2-ї ЗВА (УВ «Центр»), вони в рази менші, ніж у 58-ї ЗВА. Це, у свою чергу, дозволяє їм забезпечувати більшу концентрацію сил і засобів на потрібних їм ділянках і напрямках (і, відповідно, мати певний результат), навіть із значно меншим БЧС, ніж у тієї ж 58-ї ЗВA.

Я ціілком розумію певну логіку у випадку 58-ї ЗВA. Як кажуть, «великому кораблю» (у сенсі великій армії) — «велике плавання» (у сенсі максимально можливої смуги наступу). Але принцип концентрації в оперативному мистецтві ще досі не скасовано. Якщо частини та з’єднання 58-ї ЗВА «розмазати» по всій її смузі, навіть у «полегшенному» вигляді (зосереджуючи певну їх частину лише на флангах), то отримаємо відповідний результат — 6 місяців «напівуспішних» боїв за Степногірськ, без суттєвого просування, проте із виснаженням, здається, досить значних початкових сил і засобів (навіть, з урахуванням засобів посилення цієї армії).

- Другий висновок також підказує сам себе і є досить очевидним. Самий наступ 58-ї ЗВА вздовж Дніпра, у відносно вузькому секторі, з одночасним «відставанням» протилежного Оріхіівського флангу, з оперативної точки зору виглядає, скажімо так, дещо дивно.

Будь-який офіцер оперативної служби, дивлячись на ці вперті спроби «протаранити» українську оборону вузькою смугою вздовж Дніпра, у районі Приморського та Степногірська, при цьому маючи по центру смуги та ііншому фланзіі «статичну» ситуацію в районі Оріхова, негайно, м'яко кажучи, покрутить пальцем бііля скроні. Адже в такому випадку ймовірність виникнення та практичної реалізації цілком очевидного і логічного рішення щодо флангового контрнаступу з боку Оріхівського району оборони ЗСУ на цю простягнуту уздовж Дніпра російську «кишку», різко зросте. Більше того, з досить високими шансами на успіх.

На сьогодні я не можу сказати, що російське командування 58-ї ЗВА цього не розуміє. Схоже, воно таки бачить усі наслідки цього положення власних військ. Про це свідчать низка його нещодавніх спроб «різко посилити» свої дії саме в напрямку Оріхова, з яких, однак, лише одна завершилася мінімальним тактичним успіхом у районі Малої Токмачки.

На мою думку, найімовірнішим сценарієм подальшого розвитку ситуації безпосередньо в напрямку Запоріжжя, ймовірно, є перенесення основних зусиль командування російської 58-ї ЗВА саме у бік Оріхівського району оборони ЗСУ (переважно, скоріш за все, шляхом його охоплення зі сходу та заходу). Очевидно, що водночас воно намагатиметься зберегти свої тактичні «здобутки» в районі Приморського та Степногірська.

Разом з тим, очевидно, воно достатньо сильно розраховує на те, що 5-та та 35-та ЗВА УВ «Восток» все одно доповзуть до околиць Оріхова зі сходу (тобто з боку Гуляйполя), що дуже полегшить командування самої 58-ї ЗВА усунути «проблему» Ореховської.

Якщо численні повідомлення, які нещодавно з'явилися в низці ЗМІ про переміщення деяких російських загадкових «значних резервів» через Маріуполь і Мелітополь, правдиві, то, ймовірно, у дуже близькому майбутньому ми все ж побачимо ще одну масштабну спробу російського командування зрештою «захопити район Оріхова». Адже, без цього подальші спроби прорватися на ближні підступи до Запоріжжя (включно із смугою самої 58-ї ЗВА), м'яко кажучи, виглядають проблематичними. Більше того, найімовірніше, російське командування спробує вирішити це завдання виключно спільними зусиллями, як 58-ї ЗВА УВ «Днепр», так і 5-ї ЗВА УВ «Восток», оскільки 58-ма ОА наразі явно не може його витягти самостійно.

Джерело