Путін побоявся приймати рішення. Що чекає на ПВК "Вагнер", Пригожина і навіщо все це Лукашенку, - Тишкевич

Виступ Путіна став найбільш невиразним і млявим за всю історію президентства цієї персони. Жодних рішень, по суті, не озвучено. Тобто система залишається старою. Перестановки в силовому блоці, якщо і будуть, то не зараз, а трохи пізніше. Путін побоявся приймати кадрові рішення. Таку думку у своєму блозі висловив експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич, передають Патріоти України.

Ситуацію погіршила нарада із силовиками, за результатами якої Кремлю було нічого сказати. Фактично, замість мотивувальних кадрів, населенню показали розгубленість силового блоку.

«Вину за подію» покладають насамперед на самого Пригожина. Не названо жодного прізвища навіть із його найближчого оточення. Тобто буде спроба максимально залишити підрозділи ПВК «Вагнер» на фронті, перепідпорядкувавши їх Міністерству оборони. Питання лише у форматі. Адже частина ПВК підписувала контракт у вигляді «договір між добровольчим підрозділом і МО». Тобто, зберігаючи свою цілісність і легалізуючи оплату послуг від Шойгу. У цьому випадку анонсовані «персональні» контракти — бажання, хоча б частково, «розмазати» кадри між іншими підрозділами. Але, частина загонів, найімовірніше, все ж збережеться.

Шойгу зберігає посаду, але отримує підтвердження вкрай низького авторитету в армії, яке вже проявлялося в демонстрації нелояльності окремих частин. Тепер, після інкорпорації ПВК «Вагнер» він отримає додаткових «агітаторів». Особливо, якщо магістральним буде формат «особистих контрактів» бойовиків з МО, без збереження цілісності їхніх загонів.

Виступ Пригожина показує те, що цей політик (уже політик) залишається в публічному полі. Крім того, перші коментарі «і це все», «Росії капець» після виступу Путіна почали розганяти пригожинські ТГ-канали. А далі підхопили решта. Тобто маємо демонстрацію впливу на медіа-простір.

Вранці приходить інформація про те, що два літаки Пригожина приземлилися в Мачулищах. Ще раз — його особисті бізнес-джети. Інформація, яку намагалися розганяти частина телеграм-каналів про захід колон ПВК на територію Білорусі, також поки що не підтверджується.

Лукашенко витримує паузу у своєму зверненні (переносячи його на добу) і чекає публічного висловлення подяки від Путіна. Це для нього вкрай важливо, оскільки політика Кремля щодо сусідніх держав будувалася на тому, що сусіди (як держави, так і політики) «зобов'язані» Росії — економікою, становищем, безпекою.

Зараз, уперше за останні 30 років, ситуація прямо протилежна — Путін винен Лукашенку. Точніше, з огляду на публічну «подяку» за вирішення російської кризи, Росія винна Лукашенку послугу. Частково це вже відіграно у фіксації ціни на газ до 2031 року. Найімовірніше? Лукашенко отримає якісь запевнення неучасті РФ в електоральній кампанії, що почалася (вибори до парламенту і місцевих рад). Але мінському товаришеві потрібно буде більше. Та й ситуація (зокрема очікування «що він скаже») дозволяє грати на контрасті з поведінкою російських еліт.

Про формат майбутнього

Існує кілька ліній, за якими варто стежити:

1. Пригожин і російські еліти.

Ключове питання, на яке поки що немає відповіді — африканські активи Пригожина. Навіть у частині охорони активів дочок Роснефти і Газпрому замінити вагнерівців поки ніким. Алекперівська Луком-А посилилася за 2022 рік, але її поки вистачає лише на активи Лукойлу.

Крім того, відкритим залишається питання геологорозвідувального і гірничодобувного бізнесу Пригожина на африканському континенті. А його основа — особисті домовленості з місцевими елітами. І, нарешті, так звані бойові частини — ЦАР, Малі, інші держави.

На цьому етапі Пригожин, мабуть, зберігає контроль над згаданою вище частиною ПВК «Вагнер». І, цілком імовірно, що збереже його — Кремлю просто нема на кого міняти найманців у Африці. А формальна заміна «координатора» навряд чи можлива, оскільки єдиного командування на всьому континенті немає (завдання різні). І навіть постановка кількох нових людей не вирішує питання лояльності особового складу Пригожину.

Однак можна припустити, що вже наприкінці 2023 року завдяки розширенню служб безпеки російських компаній і посиленню створених ними ПВК, пригожинських бійців почнуть замінювати, як мінімум, в охороні нафтогазового промислу.

З іншого боку, Пригожин зберігає зв’язки з частиною російських військових еліт і частиною «веж Кремля». Однозначної позиції засудження ПВК «Вагнер» так і не продемонстровано групою «Роснефть-Лукойл» (Сєчін) і групою банку «Россия» (Ковальчуки). Про високопоставлених офіцерів, які служили в ПВК «Вагнер» не сказано жодного слова. Тобто вони можуть зберегти і своє становище, і вплив.

2. ПВК «Вагнер» в Україні.

Можна вже стверджувати, що єдина ПВК «Вагнер» перестає існувати. Як мінімум, вона ділиться на дві частини — «африканську» і «українську» (тих, хто воювали в Україні). Причому, кожна з частин буде дробитися далі. Для Пригожина важливо створити кілька автономних структур (так простіше зберегти контроль), а для Шойгу важливо роздрібнити «українських» вагнерівців.

Частина «українського складу» буде розподілена по інших частинах. А деякі з'єднання, найімовірніше, відправлять на утилізацію — кидатимуть на забій на найскладніших ділянках фронту. Цілком імовірні репресії і щодо низки командирів. Питання лише в термінах. Швидка репресивна хвиля, теоретично, може продемонструвати рішучість і покарання. Тобто, нагнати страху. Але в умовах низького авторитету армійського керівництва виглядає ризикованою. Тому каральні заходи, цілком можливо, застосовуватимуться після часткових кадрових перестановок.

3. Кадри в силовому блоці.

Моментальних кадрових чисток не буде — Путін не хоче демонструвати поступки вимогам Пригожина. Але після місяця-півтора, цілком можливі нові призначення.

4. ЗМІ та нові медіа.

Кремль намагається активізувати роботу з власниками нових медіа. Досить згадати зустріч Путіна з власниками телеграм-каналів («воєнкорами» та іншими, які працюють на українському напрямку). Зараз це завдання стає ще більш актуальним, оскільки ресурси пригожинської медіа-групи «Патріот» навряд чи будуть гарантовано лояльними. Кремлю потрібен контроль над цим сегментом інформаційного поля.

Цілком імовірною є спроба захопити контроль над медіа-холдингом «Мережа міських порталів». Адже саме ці ресурси першими почали піднімати хвилю висвітлення маршу «вагнерівців» на Ростов і Москву.

5. ПВК «Вагнер», Пригожин і Лукашенко

Сумнівно, щоб Лукашенко погодився прийняти великі з'єднання ПВК «Вагнер». Це йде врозріз із його політикою щодо збереження максимального контролю над силовим блоком. «Вагнерівці» можуть бути союзниками, але підконтрольними їх назвати складно. Тому ймовірність появи «таборів підготовки» є, ймовірність постійної дислокації хоча б десяти тисяч вельми невелика. Найімовірніше йтиметься про максимальний формат «Пригожин + до кількох сотень осіб». Люди, яким «нікуди відступати» Лукашенку потрібні. Але по одному, як співробітники його силових структур. Довге існування паралельної армії сумнівне — воно занадто сильно лякатиме ПапуКолі.

Крім того, збереження публічності Пригожина (як критика російських силовиків) на наступних етапах буде створювати додаткову напруженість у відносинах із Путіним. Не варто забувати ще один цікавий аспект — кримінальну справу за фактом «заколоту» не припинено. А основний підозрюваний деякий час перебуватиме в Білорусі.

Інформаційні ресурси та досвід пригожинських медіа. Цей напрям украй цікавий Лукашенку, з погляду внутрішньополітичних процесів. Його пропагандисти так і не змогли домогтися хоча б паритету з опозиційними ресурсами в соцмережах, відеосервісах, телеграмі. Великі цифри кількості фоловерів уже давно не заспокоюють, тим паче, є статистика за географією підписок (більша частина з РФ). Пригожинські ресурси (або консультанти) необхідні Лукашенку для вибудовування своєї мережі. А так само для впливу на російське інформаційне поле.

Африканський бізнес Лукашенка. У цьому напрямі є гостра потреба в забезпеченні безпеки на всіх етапах — постачання товарів і зброї, безпека угод, видобуток корисних копалин. Ресурси Пригожина можуть це забезпечити.

І, нарешті, цікаве щодо Росії.

Росія працювала з сусідніми країнами, спираючись на кілька міфів. Серед ключових:

сила російської армії (як можливого гаранта безпеки, так і загрози в разі конфлікту з РФ); консолідація російських еліт, що унеможливлює спроби гри на дестабілізацію РФ; постійна готовність Кремля до швидких і жорстких кроків у відповідь на загрозу; сила російських спецслужб як усередині РФ, так і за її межами; консолідація російського суспільства.

Перший міф успішно розвінчується в Україні вже півтора року. А ось криза з елітами, слабкість спецслужб, репресивного апарату і вразливість РФ продемонстровані зараз. Поки цей факт до кінця не усвідомлений сусідами Росії. Але факт залишається фактом — цю країну можна дестабілізувати відносно невеликими ресурсами. І, нарешті, питання російського суспільства. Створення Кремлем тези «цар хороший — бояри погані» в комунікації з суспільством добре у відносно мирний час. Але, в разі «бунту проти боярина», який супроводжується «мовчанням царя», суспільство готове підтримувати «бунтівників». Йдеться не про революцію, а про російський бунт, безглуздий і нещадний. Тобто можливості дестабілізації ситуації в РФ.

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

"Шашлики 2.0": Урядовий квартал утік, а як щодо попереджень для решти? - Зоя Казанжи

п’ятниця, 22 листопад 2024, 15:46

"У США розроблена система попереджень для кожного стихійного лиха, щоб запобігти жертвам серед цивільного населення. Однак в Україні, навіть під час загрози обстрілом експериментальною російською ракетою, за звичкою, евакуйовується тільки влада. Чи дов...

Аналітики The Financial Times підрахували реальний мобілізаційний резерв України

п’ятниця, 22 листопад 2024, 15:19

Мобілізаційний резерв України на сьогодні становить 3,7 млн людей. А загальна кількість громадян чоловічої статі віком від 25 до 60 років – 11,1 млн. Про це йдеться в інформації на інфографіці видання The Financial Times, передають Патріоти України. У ...