Сатана №1. Навіщо Трамп усунув Сулеймані, - Піонтковський

"В умовному американському політичному спектрі я республіканець, завжди «вболівав» за республіканських кандидатів в президенти. А в їхніх праймеріз 2016 року за будь-кого, хто міг би зупинити Дональда Трампа. Я не люблю Трампа саме за те, що він так догодив кремлівським володарям. Адже вони не випадково допомагали йому, раділи при його обранні, а Володимир Путін нерідко майстерно маніпулює ним", - пише політолог Андрій Піонтковський у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Трамп виявився для них неймовірно вдалою знахідкою. Чи не тому, що він збирався побудувати вежу в Москві або бешкетував там в готелі. Він не потребує вербування «кремлівськими», він сам думає і часто вчиняє саме так, як їм вигідно. Трамп, котрий виріс у джунглях нью-йоркського real state бізнесу, недосвідчений у питаннях міжнародних відносин, але свято вірить в якийсь клаптиковий набір власних уявлень America First.

У центрі цього набору — абсолютне неприйняття будь-яких американських зобов’язань стосовно союзників, насамперед союзників по НАТО. Поняття «Захід» для нього не існує, такого терміна просто немає в його політичному словнику. І він дуже здивувався б, якщо хтось назвав його по інерції лідером вільного світу.

Як чинний президент Трамп жодного разу, незважаючи на тиск міністрів його кабінету, не видавив з себе жодного слова про свою прихильність 5-й статті Статуту НАТО. Зате неодноразово давав зрозуміти, що при певних обставинах він не буде виконувати союзницькі зобов’язання з колективної оборони. Ну, про якого ж ще іншого президента США може мріяти Путін, котрий, ймовірно, замислив амбітну програму реваншу за поразку СРСР у третій (холодній) світовій війні?! «Смерть мозку НАТО», констатована Еммануелем Макрона, що перейшов на бік Путіна, — це перший крок до такого реваншу.

Але поточна криза навколо Ірану наочно продемонструвала й іншу американську проблему: політичні противники Трампа. Один з ватажків найбільшої в світі терористичної організації «Корпус вартових ісламської революції» весь минулий рік послідовно піднімав рівень військових провокацій проти США і їх союзників, залишаючись безкарним, — арешти суден в міжнародних водах, знищення дронів, атака на саудівський нафтовий комплекс, обстріл американської бази з летальним результатом і, нарешті, спроба штурму американського посольства. Розбещений своєю безкарністю, генерал Сулеймані відкрито прилетів до Багдада для інспекції шиїтських бойовиків, які штурмували посольство. І був зрештою ліквідований разом з колегою зі створеної ним іракської «Хезболли», який зустрічав його в аеропорту. Трамп погодився з рекомендаціями військових, які давно вже наполягали на усуненні даного персонажа з поля гібридної війни, яку іранська держава веде проти «Сатани № 1» вже 40 років.

Персонаж дійсно видатний, і список скоєних ним злочинів вражає. Сулеймані несе пряму відповідальність за знищення півмільйона сирійських сунітів. Світ запам’ятав його переможний одиночний парад перемоги руїнами стертого російськими військово-космічними силами з лиця землі міста Алеппо. Забезпечивши протягом декількох років сирійській кампанії необхідний Ірану плацдарм, Корпус вартових ісламської революції сповістив місту і світу: знищення Ізраїлю — це «вже досяжна мета». Головнокомандувач Корпусом наголосив, що Тегерану, через чотири десятиліття після ісламської революції «вдалося знайти здатність знищити сіоністський режим»; єврейська держава має бути стерта з лиця землі, і це «більше не мрія».

Ліквідація Сулеймані викликала обурення американської ліволіберальної політичної тусовки. Гнівні питання сипалися до адміністрації: а доведіть нам, що генерал ніс загрозу безпеки США, а чи не порушені були норми міжнародного права, а запитали ви дозволу у пані Пелосі, а ви розумієте, які страшні кари обрушить тепер на американців іранський народ?! Кореспондент CNN в Тегерані розповідав глядачам, якою харизматичною особистістю був Сулеймані і як гаряче любили його мільйони іранців. Йому не спало на думку, що якби в 1942 році союзникам вдалося вбити Гітлера, то Йозеф Геббельс напевно організував би ще більш вражаючий похорон. Найбільш послідовним сулейманістом в США зарекомендував себе сенатор Берні Сандерс, який поставив Сулеймані в один ряд із загиблими російськими опозиціонерами.

Іранські аятоли, однак, не змогли утримати таку високу планку протистояння американському імперіалізму. Ще тіло мученика не було поховано, як великий аятолла направив в Білий дім через іракських посередників делікатне послання: «Пропонуємо Вам договірний матч, пане президенте. Ви замочили нашого типу мученика, а ми вам ніби жорстоко за це помстимося. Шарахнемо по порожній базі і відзвітуємо перед своїми обуреними масами». Міністр закордонних справ Ірану Заріф відбарабанив твіт про «завершення чітко пропорційних заходів оборони». Трамп погодився. Він, очевидно, переконався в тому, що ліквідація Сулеймані породила новий різновид концепції стримування — персональне стримування.

У класичній моделі стримування керівник держави А не завдає удару по державі В, тому що знає, що у В залишиться можливість удару у відповідь, що завдасть А неприйнятного збитку. Ця концепція взаємно гарантованого знищення протягом півстоліття зберігала мир між двома ядерними державами — СРСР і США. З’явилися інші держави, не буду вказувати на них пальцем. Є такі, для яких перспектива відправити в рай кілька мільйонів своїх громадян не є стримуючим фактором, якщо на кону якась надамібіційна для керівника мета, реванш за поразку у світовій війні, наприклад. Потрібні більш ефективні і гуманні, якщо хочете, механізми стримування.

Розгляньмо свіжий живий приклад роботи персонального стримування в конфлікті США й Ірану. Вищий керівник Ірану Алі Хаменеї кілька днів продумував план удару по ненависних США. Ще тижнем раніше він віддав би наказ убити показово кілька десятків американців і звалити відповідальність на якихось хуситів або інших «іхтамнетів». США все одно вдарять по Ірану, але не по резиденції ж аятоли в Кумі! Так, загинуть сотні іранців, але плебс опиниться в ще більш шаленому захваті справедливого обурення.

3 січня змінило багато: здається, дуже неприємне нове відчуття стурбувало великого аятолу. Нависла реальна загроза його особистої безпеки: йому вже 81-й рік, але йому, очевидно, дуже подобається жити повнокровним, наповненим яскравими хвилюючими подіями земним життям. Вирішувати державні справи, духовно опікуватися стражденними, стріляти заради їхнього ж блага по протестуючих демонстрантах, виносити смертні вироки, вішати гомосексуалів, забивати камінням молодих жінок. А скільки всього ще цікавого попереду! Він хоче жити і продовжувати насолоджуватися життям. Персональне стримування спрацювало в ніч з 7 на 8 січня, коли іранські ракети вдарили по американських військових об'єктах, насправді нічого на їхній території так і не знищивши".