Зараз уже майже ніхто не пам'ятає: Що у СРСР їли замість йогурту

Попри відсутність йогуртів у радянському виробництві, громадяни СРСР насолоджувалися широким асортиментом кисломолочних продуктів. Одним із таких унікальних делікатесів був гянджлик — кисломолочний продукт з Азербайджанської РСР. Він вирізнявся поєднанням поживних властивостей натурального молока та вершків з вишуканим фруктовим смаком, що робило його особливим серед інших молочних продуктів того часу, зазначають Патріоти України та пропонують вам дізнатися про цей продукт більше.

Гянджлик отримав свою назву на честь міста Гянджа, що в Азербайджанській РСР, де власне і було започатковано його виробництво. Цей кисломолочний продукт набув особливої популярності у 1960–1980-х роках, коли в СРСР активно розвивалося виробництво кисломолочної продукції.

Що таке гянджлик і з чого його виготовляли

Гянджлик позиціонувався як більш м'який та солодкий варіант традиційних кефіру та сметани, що зробило його універсальним у вживанні: його подавали з хлібом, млинцями або ж вживали як самостійний десерт. Він вважався не лише смачним, а й корисним продуктом, що пояснювалося доступністю інгредієнтів та унікальною рецептурою, яка підходила для різних потреб.

Для приготування гянджлика використовували такі основні інгредієнти: цілісне молоко високої жирності, вершки, цукор та різноманітні фруктові сиропи. Вибір сиропів залежав від сезону та регіону, включаючи айвовий, малиновий, вишневий, абрикосовий та інші. Для процесу ферментації застосовувалися термофільні молочнокислі бактерії, що надавало продукту характерний ніжний смак та густу консистенцію. Додавання цукру та фруктових сиропів не лише покращувало смакові якості, але й сприяло його популярності серед дітей.

Процес виробництва гянджлика складався з кількох ключових етапів. На етапі підготовки молоко та вершки пастеризували при температурі 85–90 °C для знищення шкідливих мікроорганізмів, після чого суміш охолоджували до 40–45 °C. Далі відбувалося сквашування: до охолодженої молочної суміші додавали термофільні закваски, і процес тривав кілька годин до досягнення потрібної консистенції та кислотності. Наступним кроком було додавання цукру та фруктових сиропів, після чого продукт ретельно перемішували та охолоджували. Завершальним етапом було фасування готового гянджлика у скляні банки або керамічні горщики для зберігання.

Гянджлик вирізнявся високим вмістом білка, кальцію та вітамінів групи B, що робило його надзвичайно корисним для здоров'я. Завдяки своєму багатому складу, він позитивно впливав на травлення і був рекомендований для дітей, вагітних жінок та літніх людей. Його ніжна текстура, солодкий смак та приємні фруктові нотки робили його вишуканішим за інші кисломолочні продукти, доступні в СРСР, та часто робили його бажаним елементом навіть на святковому столі.