А ви це знали? Чому в "хрущовках" СРСР був паркет, а не лінолеум

Неодмінним атрибутом типової радянської квартири був паркет. Звісно, він не був аналогом сучасного стильного дерев’яного паркету – про якісне покриття підлоги можна убуло тільки мріяти, передають Патріоти України.

Паркет стелили не для краси, а радше від безвиході. OBOZ.UA розбирався, чому в "хрущовках" епохи СРСР було паркетне покриття, а не лінолеум.

В СРСР дошки укладали на підлогу не від хорошого життя, і з сучасним паркетним покриттям їх навіть не можна було порівняти.

Найбільше квартир із паркетними підлогами було за часів Сталіна та Хрущова. Часто поверхню викладали косими дошками, так званою "ялинкою".

Звісно, у вищих колах "ялинкового" паркета було не зустріти – там підлоги вкладали високоякісними дубом, обробляли найкращим покриттям і застеляли дорогими килимами.

Масове будівництво "сталінок" та "хрущовок" відбувалося у стислі терміни, а паркет з дешевої деревини був швидким та доступним варіантом – так і з’явилася традиція вкладати ним підлоги.

Звісно, промисловість просто не встигала виготовляти і постачати такий обсяг деревини. Масово почали відкриватися паркетні фабрики – їх, до речі, було понад 80 ще до революції, адже і в царській Росії паркет був у ціні.

Радянський паркет – не про якість чи довговічність. Його випускали з бюджетної сировини, часто – з виробничих відходів, тому вже за кілька років його доводилося змінювати. На зміну "ялинці" прийшли прямокутники – для здешевлення обробки та прискорення робіт.

Виникає логічне питання – чому ж не лінолеум? В епоху СРСР були і дешевші ДВП, і лінолеуми – та попри це, покриття підлог паркетом при масових будівництвах тривало до початку 1980-х.

Справа зовсім не в "щедрості", а в тому, що виробництво лінолеуму не було настільки масштабним, щоб задовольнити потреби швидкого будівництва. А з паркетом особливого дефіциту не було, тож влада вирішила не ламати голову, а класти що є.