А ви це знали? Чому в СРСР не змогли пошити хороші джинси - усі мріяли про імпортні

Звичайні і навіть буденні для нас зараз джинси в часи СРСР були справжнім предметом культу. За них віддавали шалені гроші і навіть ризикували свободою. передають Патріоти України.

Але стосувалось це лише імпортних джинсів. Радянська влада робила спроби взяти цю одержимість денімом під контроль, але так і не змогла налагодити виробництво пристойного джинсового одягу. OBOZ.UA розповідає, чому.

Популярності в Союзі джинси зажили після Фестивалю молоді та студентів 1957 року. Тоді радянські громадяни вперше побачили ефектний одяг із деніму на іноземцях, що відвідали країну. Але справжнього піку популярність джинсів досягла у сімдесяті роки, коли їх подекуди стало можливо придбати уже для себе, нехай і у перекупщиків за шалені гроші.

Купити культовий предмет одягу можна було тільки у великих містах. Ціна за пару досягала 150 і навіть 200 рублів, при тому, що середня зарплата в СРСР коливалась у межах 120-150 рублів.

Людей, які продавали контрабандний одяг із деніму та інші блага західного світу, називали фарцовщиками. Вони мали особливий статус в радянському суспільстві, але при цьому зазнавали переслідувань. Так фарцовщика на ім’я Ян Рокотов навіть розстріляли за його підприємницьку діяльність. Ходить легенда, що у своєму останньому слові на суді він заявив, що джинси – це найкращий одяг. Хоча достовірних підтверджень цій легенді нема.

Вас може зацікавити:В Україні остаточно заборонили продавати цигарки зі смаками: чи зникнуть "хітси" та "одноразки"

Вас може зацікавити:Для українських водіїв приготували нові штрафи: скільки потрібно буде платити

Щоби хоч трохи зменшити у суспільстві напругу через поклоніння джинсам, радянська влада намагалась запустити власне виробництво подібного одягу. Він випускався під марками "Верея" та "Твер". Проте шили такі "джинси" не з деніму, а із простої щільної бавовни, тому брюки мали геть не ту якість, на яку очікували покупці.

Перше, що робили люди, які наважувались придбати радянську продукцію, це відправляли свою покупку виварюватись. Лише тривале кип’ятіння, часом із додатковими речовинами чи предметами, дозволяло брюкам набути вигляду, що наближався до оригінальних джинсів. Але така обробка, звісно, погано впливала на стан тканини. Тому радянські джинси, навіть ті, які вдавалось наблизити до справжніх за виглядом, швидко виходили з ладу. А це відбивало у людей бажання їх купувати.