Часто екстравагантні вчинки ми списуємо на характер людини, передають Патріоти України. А якщо за цим криється щось більше?

Видатні американські психотерапевти Аарон Бек та Артур Фрімен у книзі “Когнітивна психотерапія розладів особистості” (Cognitive Therapy of Personality Disorders) розкрили секрети людського темпераменту.

Отож, 10 рис характеру, які можуть принести своїм власникам чимало проблем, якщо не тримати їх під контролем.

1. Безвідповідальне ставлення

До цієї категорії сміливо можна записувати всіх, хто прагне більше відпочивати і менше працювати. Зрозуміло, це звичайне людське бажання, проте деякі з нас частенько перегинають палицю.

Наприклад, якщо співробітник компанії за рік оформив кілька лікарняних, взяв декілька відпусток і незліченну кількість відгулів, а при цьому примудрявся ще й спізнюватися, психолог поставив би йому антисоціальний розлад особистості. Правда, для цього потрібно, щоб спостерігалися ще і такі симптоми:

• часта брехня, яка нічим не мотивована;
• прагнення жити чужим коштом;
• часте звільнення без подальших планів із працевлаштуванням, тобто «відхід у нікуди»;
• розтрата грошей не за призначенням (збирався купити продукти, а придбав нову іграшку для приставки).

Боротися з антисоціальними допоможе тайм-менеджмент і нагороди. Досить розписати, який презент можна собі зробити за те чи інше досягнення (наприклад, кілька днів прожити за складеним планом), і дотримуватися розкладу хоча би протягом місяця, щоб встигла виробитися звичка.

Ще при таких порушеннях психологи рекомендують вправу «Огляд виборів»: письмово ставиться проблема, визначаються можливі виходи з неї і переваги/недоліки кожного. Це допоможе приймати рішення раціонально.

2. Сором’язливість

Надмірна сором’язливість з часом може перерости в тотальне відчуження і небажання встановлювати зв’язки із зовнішнім світом. Люди, які перебувають на межі психічного розладу, перестають відчувати сильні емоції і намагаються обмежити себе в будь-яких контактах, а тому часто вибирають віддалену роботу або іншу діяльність, яка ніяк не пов’язана з комунікацією.

Гіпертрофована інтроверсія призводить до шизофренічного розладу особистості, який має такі ознаки:

• байдужість до критики і похвали;
• відсутність близьких друзів або наявність тільки одного друга;
• схильність часто і нереалістично мріяти;
• надмірна чутливість, яку неможливо або страшно висловити тим, хто вас оточує.

Запобігти розвитку хвороби можна різними способами. Один з найбільш дієвих – діяльність в групі. Підійде будь-який гурток: малювання, вивчення іноземної мови, йога або пілатес.

Для боротьби з мізантропією, що зростає, варто скористатися простим лайфхаком: замість фрази «я не люблю людей» говорити «мені не подобається ця річ» (риса характеру, одяг, зовнішність, звичка чи щось інше). Такий підхід дозволить сформувати нове переконання: в людях, крім поганого, є і щось хороше.

3. Прокрастинація

До цієї категорії потрапляють бунтарі, які не бажають підкорятися правилам в суспільстві. Виражається все у відкладанні необхідних дій на колись. Не вилікувана прокрастинація цілком може привести до пасивно-агресивного розладу особистості, який часто тягне за собою хронічну депресію.

Трохи бунтарства в школі чи університеті – явище цілком закономірне, і в ньому шукати витоків хвороби не треба. Про те, що прокрастинація переходить в нову фазу розвитку, можуть говорити такі симптоми:

• дратівливість у відповідь на прохання зробити щось не особливо приємне, але звичайне для більшості людей (наприклад, помити посуд, прибрати за кішкою або винести сміття);
• дуже повільний темп роботи і погана її якість;
• образа на корисні поради навколишніх про те, як зробити роботу швидше і краще;
• необґрунтована злісна критика людей, які наділені владою.

Складність профілактики полягає в тому, що людина зазвичай вважає, що вона ні в чому не винна. Тут прекрасно підійде вже описана нами вправа «Огляд виборів». Ще рекомендується соціальна гра, в якій потрібно покласти себе на місце інших людей, щоб зрозуміти їхні почуття. Така терапія зупинить прогрес прокрастинації і зробить людину більш чуйною щодо ближніх.

4. Імпульсивність і гарячковість

Людина, яка не намагається взяти під контроль гнів, ризикує отримати пограничний розлад особистості. Один з типових проявів наближення хвороби – різка і нічим не мотивована зміна думок на радикально протилежні. Скажімо, сьогодні ви вважаєте, що смажена яєчня жахливо впливає на ваш шлунок, і ненавидите її, а післязавтра із захватом готуєте її на сніданок.

Звичайно, просто імпульсивність нічим не загрожує. Хоча задуматися варто, якщо ви виявили укупі із запальністю ще і такі симптоми:

• непостійні дружні та романтичні зв’язки;
• часті бездумні витрати грошей (зібралися за кавоваркою, а купили другий телевізор);
• необережне, на межі аварій водіння;
• зміна настрою без видимих причин і відчуття хронічної нудьги.

Чудова профілактика – курси управління гнівом і різні тренінги зі самоідентичності. Корисним буде самоконтроль із заохоченням. Наприклад, якщо ви зібралися за тією кавоваркою, купіть саме її (НЕ прихопивши з собою при цьому пів магазину), а в нагороду придбайте річ, про яку давно мріяли.

5. Самобичування

Людей, схильних до самобичування, спокійно можна назвати страусами: при кожному зручному випадку вони ховають голову в пісок, намагаючись сховатися від проблем. У психології це називається розладом уникання особистості. У запущених випадках з’являються панічні атаки, депресія і порушення сну.

Самокритика в малих дозах корисна, тому що штовхає нас на розвиток, а ось у великих відверто небезпечна для психічного стану. Бити на сполох можна тоді, якщо спостерігається наступне:

• сильна і миттєва образа на критику або несхвалення;
• уникнення нових контактів, що доходить до абсурду (наприклад, відмова від підвищення, якщо воно вимагає спілкування з новими людьми);
• перебільшення потенційних труднощів, фізичних небезпек або ризику звичайних дій;
• стримування себе у спілкуванні з людьми через страх сказати щось не те.

Дієва вправа в цьому випадку – спростування неправдивих пророцтв. Потрібно записати свої припущення з приводу якоїсь дії, яку необхідно зробити. Наприклад: «Якщо я піду в незнайомий магазин пізно ввечері, мене обов’язково обкрадуть», – а потім зробити цю дію і записати результат. Згодом, коли будуть виникати сумніви і негативне передчуття, досить лише відкрити блокнот із записами, щоб переконатися: нічого страшного не трапиться.

6. Підозріливість

Кожен з нас трошки параноїк, і це нормально. Але деякі люди в своїх підозрах переходять усі нормальні межі: зламують сторінки в соцмережах, прослуховують телефонні розмови і навіть наймають приватного детектива. Людина, яку сумніви штовхають на такі відчайдушні дії, можливо, страждає параноїдальним розладом особистості. Це порушення супроводжується такими ознаками:

• необґрунтована недовіра партнеру;
• пошук прихованих умислів в звичайних діях людей (наприклад, сусід навмисне грюкає дверима, щоб вам допекти);
• тенденція вважати всіх, крім себе, винними;
• відсутність почуття гумору, нездатність бачити смішне в побутових ситуаціях.

Прекрасний спосіб боротися з хронічною недовірою – завести список знайомих людей і ставити плюсики навпроти їхнього імені кожного разу, коли вони в чомусь виправдовують очікування (наприклад, ви боялися, що хлопець на корпоративі забуде про ваше існування, а він приділяв вам увагу весь вечір). Коли наступного разу виникне якась підозра, досить буде глянути на кількість плюсиків, і недовіра зникне.

7. Послужливість

Залежність від близьких – визначальна ознака всіх ссавців і, звичайно ж, людини. Покладатися на інших зовсім нормально, а ось надмірна прихильність визначається у медицині як залежний розлад особистості. Межею, за якою криється це порушення психіки, вважається важкість або неможливість приймати рішення без схвалення авторитетної людини. Крім того, захворювання супроводжують такі симптоми:

• згоду з близькими, рідними, навіть якщо вони не праві;
• відчуття дискомфорту на самоті і прагнення зробити що завгодно, аби тільки не бути самотнім;
• вчинення неприємних або принизливих дій з метою сподобатися;
• безпідставні нав’язливі думки, що всі люди навколо – зрадники.

Найкращий спосіб боротьби – зібрати докази своєї компетентності, наприклад: «я добре воджу машину», «я підготував прекрасний звіт на роботі» і т. д. Кожного разу, коли з’являється бажання попросити схвалення у когось, потрібно подивитися на список – це додасть впевненості.

8. Емоційність

Зайва емоційність і чутливість можуть бути симптомом гістріонного розладу особистості, який в світі називається просто істерією. Прагнення привернути до себе увагу природно для людини, поки не переходить у спалахи гніву та істерики.

Яскрава риса – дуже емоційна мова й одночасно відсутність в ній деталей. Наприклад, на запитання «А як виглядає ваша мама?» Відповідь буде приблизно такою: «Вона була дуже гарною».

Інші ознаки розладу:

• постійний пошук підтримки, схвалення і похвали авторитетної людини;
• неможливість зосередитися на одній справі протягом довгого часу;
• поверхневі емоції, які швидко змінюються;
• нетерпимість до прокрастинації при постійному бажанні щось робити.

Один із хороших способів протистояти істерії – робота за таймером. Необхідно поставити таймер на півгодини або годину і весь цей час займатися тільки однією справою. При уявній легкості вправи виконати її буде не так вже й просто: надто емоційним людям дуже важко всидіти на місці. А ще їм важко поставити собі мету, тому що мріють вони зазвичай про щось прекрасне, але невизначене, тому чудовим рішенням буде ставити конкретні цілі: досягти підвищення через 2 місяці, навчитися готувати ризотто до Нового року і т.д.

9. Перфекціонізм

Відчайдушний перфекціонізм – прямий шлях до обсесивно-компульсивного розладу особистості. Розвиток захворювання зазвичай пов’язаний з тим, що суспільство цінує такі якості, як увагу до деталей, самодисципліну, емоційний контроль, надійність, підкреслену ввічливість, і люди сильно захоплюються.

Тоді ці чудові властивості стають справжньою катастрофою: емоційним блокуванням, догматичністю, психологічною негнучкістю.

Тривожитися перфекціоністам варто, коли вони виявляють такі тенденції:

• небажання витрачати час на себе через острах стати непродуктивним;
• відмову викидати непотрібні речі з думкою «для чогось ще стане в пригоді»;
• патологічний страх припуститися помилки;
• прагнення робити роботу за інших через переконання, що ніхто більше не зможе зробити її так само якісно.

Перфекціоністам важко всидіти на місці, тому що їх єство вимагає негайної діяльності, а тому психологи рекомендують побутову медитацію. Підійдуть будь-які форми – від масажу до прослуховування музики із заплющеними очима. Щоб закріпити успіх, корисно записувати, скільки справ було виконано в дні без релаксації і в дні, коли вона була. Це переконає перфекціоніста, що відпочинок продуктивності не перешкода.

10. Завищена самооцінка

Завищена самооцінка набагато краща за самобичування, хоча і тут є свої межі. Відчувши переваги усвідомлення себе як розумної, красивої і взагалі найкращої людини, легко впасти і в цей нарцисичний розлад особистості. А звідти рукою сягнути до депресій, почуття неповноцінності та інших «принад», якими страждають люди, які вважають себе наполеонами:

• прихований або явний гнів у відповідь на будь-яку критику;
• використання людей для досягнення власних цілей;
• очікування особливого ставлення до себе (наприклад, в черзі таку людину всі повинні пропускати, а чому – вона і сама не знає);
• сильна заздрість і постійні мрії про казкове багатство.

Головна проблема нарциса – невідповідність очікувань і реальності, а звідси і побічні: відчуття нікчемності, часта зміна настроїв, страх потрапити в незручне становище. Одна із вправ у боротьбі з розладом – знизити планку бажань до реально досяжних. Скажімо, замість купівлі розкішного авто можна придбати туфлі в найближчому магазині взуття.