Радянські жінки не могли дозволити собі якісний догляд за шкірою та волоссям. Повсюди був жахливий дефіцит, а деякі товари можна було дістати лише "по блату", через знайомих чи перекупників, передають Патріоти України
Бажання мати гарний вигляд приматанне жінкам будь-якої епохи, тож і громадянкам країни голоду і ракет довелося викручуватися. У 60-ті в моду увійшло біляве волосся, однак фарбу дістати було майже неможливо. OBOZ.UA розповідає, яким небезпечним засобом жінки масово висвітлювали волосся та до чого це призводило.
Якісна косметика була імпортною, тому абсолютно недоступною для більшості. Нормальну світлу фарбу для волосся придбати було просто неможливо.
Але епоха 60-х диктувала свої тренди. Тим, у кого від природи було темне волосся і хто прагнув слідкувати за модою, було скрутно.
У перукарнях і салонах краси часто використовували рослинні барвники, що не давали бажаного ефекту. Хна, наприклад, забарвлювала волосся в рудий відтінок. Тому дівчата і жінки були змушені вдаватися до екстремальних способів домашнього фарбування.
Перекис водню або пергідроль став найпопулярнішим засобом для освітлення. Ризиків було багато, але за відсутності альтернатив доводилося вдаватися до радикальних заходів. Результат часто був непередбачуваним, а отримати гарний платиновий відтінок вважалося справжньою удачею.
Звісно, пергідроль дуже псував волосся – руйнувалася структура, пасма ставали сухими, кінчики – посіченими. Постійний вплив перекису водню шкодив волосяним фолікулам, що призводило навіть до облисіння.
Після Другої світової війни радянська влада активно використовувала тополі для відновлення міських територій та створення зелених насаджень. Такі дерева вважали практичним рішенням завдяки їхньому швидкому росту, витривалості та здатності покращувати я...
Коли виникає потреба зарядити смартфон, легко піддатися спокусі думкою, ніби для цього підійде геть будь-який USB-кабель. Поки він здатний передавати струм від розетки до акумулятора, технічно спрацює навіть найдешевший дріт, придбаний абиде за копійки...
