Чому наші залишили Сєвєродонецьк. "Стало очевидно, що не можемо потягнути операцію на двох напрямках": Бутусов пояснює, що відбулось і які наслідки це матиме

Українські війська відійшли від Сєвєродонецька – однієї з ключових точок на донбаському фронті, за яку тривали запеклі бої. Тепер місто повністю під окупантами. Спроби утримувати його під шаленим тиском російських загарбників стали фактично безглуздими і ЗСУ відійшли на більш укріплені позиції,

Про це заявив голова Луганської військово-цивільної адмінстрації Сергій Гайдай, згодом цю інформацію підтвердив журналіст та військовий експерт Юрій Бутусов, що зараз воює на Донбасі. Сам факт оприлюднення інформації про відступ українських військ з Сєвєродонецька в уряді визнали «зрадою». Заступник міністра оборони Ганна Маляр заявила, що публікація даних про це в соцмережах буквально зірвала нашу військову операцію.

Бутусов, у якого непрості стосунки з владою (на останній «мирній» пресконференції він навіть поскандалив з Володимиром Зеленським), після таких заяв Міноборони знову став мішенню для звинувачень. У розмові з «Главкомом» журналіст відповідає на лавину критики та пояснює, про що насправді свідчить відхід українських військ з Сєвєродонецька та які наслідки він матиме.«Був наказ «триматись», він не дозволяв сконцентрувати сили»
Яке особливе стратегічне значення мав Сєвєродонецьк, навколо якого так довго тривали такі запеклі бої?

Сєвєродонецьк – це українська земля, яку треба обороняти завжди. Але, на жаль, треба говорити про те, що коли один з підрозділів нашої армії залишив місто, противник глибоко зайшов в цей населений пункт.

В умовах, коли противник практично постійно завдавав ударів, можливість втримати місто практично була нульовою. І необхідності в цьому не було. Навпаки було зрозуміло, що основні удари ворог завдає на Бахмутському напрямку, де намагається розширити зону прориву від Бахмута на Лисичанськ.

У першу чергу, треба було ущільнити з’єднання наших військ,які прикривали район Золотого, аби не дати противнику прориватися до Лисичанська. Тому було виправдано кинути всі наявні резерви на той напрямок – завдати ворогу втрат, посилити наші підрозділи, забезпечити ротацію, підключивши ударні підрозділи і таким чином завдати ворогу ураження. Ми вели героїчні бої в Сєвєродонецьку, але, на жаль, це не вплинуло на стратегічну обстановку на Донбасі і не дозволило зупинити противника в напряму основного удару. Відвід військ від Сєвєродонецька відбувся вже після того, як противник з півдня впритул наблизився до Лисичанська. Стало очевидно, що ми не можемо потягнути цю операцію на двох напрямках. Не можна бути сильним всюди – ти десь маєш сконцентрувати сили, аби здобути перевагу над противником. У нас такої переваги не було, був наказ «триматись» і цей наказ не дозволяв сконцентрувати сили, аби розгромити ударні угрупування російських Збройних сил на деяких напрямках.

Наслідки «звільнення» окупантами Сєвєродонецька. Після відходу за Сіверський Донець ситуація для нас на гірше не змінилась в напрямку північніше Лисичанська, а от з півдня противник просунувся.

Лисичанськ та Слов’янськ – нові цілі, на яких зосередився агресор. Наскільки росіяни можуть розраховувати там на успіхи? Вони хочуть повністю захопити Донбас і потім піти далі. Їхня стратегія – це поступове знищення боєздатності української армії і повільне, але неухильне просування на нашу територію. Все інше – похідне. Якщо їм вдасться підірвати нашу боєздатність, вони можуть переключитися на захоплення нових територій. Битва йде на ураження особового складу, особливо в тих підрозділах, які ведуть бій на першій лінії.

Ватажок «ДНР» Пушилін казав, що наступною стратегічною ціллю для окупації є Харківська область. Вони не зупиняться, доки ми їх не розгромимо, інших варіантів не буде. Відступ від Сєвєродонецька дасть нам можливість зайняти вигідний оборонний режим, а це тактичні переваги. Лисичанськ знаходиться на висотах, це дозволить нам ущільнити лінії наших бойових порядків. Тепер ми можемо зосередитись на тому, на чому хотілося б на самому початку – російському прориві в районі Бахмута. Це – основне, за рахунок чого вони хочуть захопити Донбас.

Яка вірогідність того, що росіяни можуть захопити ключову трасу «Бахмут-Лисичанськ», контроль над якою критичним для забезпечення українських військ? Поки йдуть бої за контроль над цією трасою. Сам по собі той район – дуже зручний для оборони. Там дуже вигідні для нас ряди висот, які дають вигідно контролювати підступи противника для траси. Тому за ці висоти зараз панує боротьба. Вірогідності того, що противник дуже швидко там досягне успіху, нема, наша боєздатність зберігається. Звісно, людям треба відпочити, але зараз буде більше можливостей для маневру сил.

За «дорогу життя» Бахмут – Лисичанськ наразі тривають бої: вона прострілюється російськими військами
Іноземна розвідка вважає, що за кілька тижнів активна фаза війни затихне, бо можливості російської армії будуть виснажені.

Всі можуть бути виснаженими. Треба не на виснаження робити ставку, бо це застарілий підхід, який не відповідає сучасній обстановці. Ставити треба на постійне вогневе ураження, аби зупиняти противника втратами. Але втрати Кремль не дуже зупиняють. Там відверто розраховують перемогти у цій війні кількістю.

Кількість в сучасній війні не має жодного значення. Воюють професійні сержанти, командири рот та батарей. Саме вони рухають війну, а якість рядового складу, добровольців залежить від якості цієї початкової ланки управління військом.

«Опоненти з влади намагаються в черговий раз мене дискредитувати». Заступник міністра оборони Ганна Маляр заявила, що інформація від цивільних осіб про те, що ЗСУ залишили те чи інше місто, шкодить роботі військових і взагалі зриває їхні плани. Чиновниця навела приклад Сєвєродонецька, інформацію щодо відступу з якого ви оприлюднювали. Формально ваше прізвище не пролунало, але чи ви зрозуміли, що цей натяк для вас? Тим більше, що він вже не перший.

Якщо я зробив щось незаконне або шкідливе, то є Міністерство оборони, Служба безпеки, командування ООС, генштаб, МВС, ДБР, Офіс генпрокурора, які можуть дати цьому офіційну оцінку. Коментувати вважаю за необхідне офіційну позицію. Я діяв на ділянці фронту за погодженням з командиром підрозділу «Легіон Свобода». Коли ми відійшли, за нами не лишилось нікого. Це точна інформація. О 8 годині голова ОВА Гайдай заявив про наказ на відхід. Оскільки у мене були численні звернення від близьких наших військових, які були стурбовані їхньою долею, я написав о 10 годині, що відхід пройшов організовано, нікого не забули. Ось і все.

А тепер опоненти з влади намагаються в черговий раз мене дискредитувати. Хочу нагадати, що президент Зеленський у листопаді 2021-го звинувачував мене у загибелі українських воїнів – але після цієї брехні ніяких справ не порушено, бо ніхто через мене не гинув. Потім ДБР порушила справу щодо розв’язання мною агресивної війни – але навіть не викликали на допит, справи нема. Потім Безугла (Мар’яна Безугла – нардеп від «Слуги народу» – «Главком») звинуватила – вимагала порушення справи від СБУ. Справи нема. Тепер ця хвиля брехні продовжується, озвучуються звинувачення без фактів, без справ. Бо насправді ніхто не хоче розслідувань. А я готовий до публічних звинувачень і можу пояснити усі свої публікації, причини та наслідки, якою була мотивація у кожному випадку.

Ми чуємо багато заяв щодо постачання Україні західної зброї. Наскільки та зброя, що надійшла, вже допомагає Україні? Напевно, що допомагає, бо без неї який би був спротив? У нас зі снарядів давно вже тільки західні поставки, артилерія західна. Україна своїх запасів зброї та свого виробництва боєприпасів не створила. У нас нічого немає, ми воюємо за допомогою наших західних союзників. Це має принципово важливе значення, єдине, що треба розуміти: західні поставки – це техніка, а бій виграють її оператори. Тобто підготовка людей має бути на першому місці.

Понад 150 стволів калібром 155 мм (артилерія стандарту НАТО – «Главком») вже працює на Донбасі. Це величезна цифра. Але нам досі багато чого бракує. Павло Вуєць, «Главком»