Монобільшість перетворилася на сипкий пісок: Чи готує Офіс президента дострокові вибори президента та Верховної Ради

Наприкінці 2021 року Володимир Зеленський разом з рейтингом втратив і свою головну політичну “зброю” – монобільшість у Верховній Раді України. Як відомо, останнім часом ухвалення ключових для Офісу президента законів відбувалося лише за допомогою ситуативних союзників – зокрема, груп “Довіра”, “За майбутнє”, депутатів-мажоритарників та представників опозиційних фракцій. Оточення глави держави добре розуміє, що це тільки початок ерозії фракції “слуг народу”, а тому не виключає екстреного “перезавантаження системи” – мова може йти про позачергові парламентські й президентські вибори вже у 2022 році, поки чинний президент остаточно не втратив популярності серед виборців. Що означає для Володимира Зеленського і його команди втрата монопольного впливу на український парламент та чому наступного року не виключені зміна виборчої системи та перевибори Верховної Ради та президента – розповіли опитані експерти. Патріоти України пропонують вам ознайомитися із їхніми міркуваннями.

Смерть монобільшості “слуг” у Раді: чим це загрожує Зеленському

Останні голосування у Верховній Раді України за найважливіші для президента закони засвідчили, що фракція “Слуги народу” вже не може самостійно їх затвердити – це і так званий “ресурсний” закон №5600, і закон про Державний бюджет на 2022 рік, й призначення Руслана Стефанчука на посаду спікера парламенту – нібито “стовідсотково” людини Зеленського.

Як вважає політолог, керівник політико-правових програм ГО “Український Центр суспільного розвитку” Ігор Рейтрович, більшість у Верховній Раді у Володимира Зеленського юридично є, але фактично – відсутня, оскільки переважна більшість останніх принципових голосувань засвідчили, що 226 голосів саме у монобільшості немає, адже їх довелось добирати за рахунок інших депутатських груп та окремих позафракційних депутатів.

“І якийсь проміжок часу це може забезпечити більш-менш ефективну роботу Верховної Ради. Але ціна кожного голосування, ціна кожного питання буде дуже сильно зростати, дуже сильно підвищуватися. І не факт, що в Офісу вистачить на це ресурсів, щоб відповідно ці забаганки якимось чином покривати”, – зазначив експерт.

Це підтверджує й політолог Олег Саакян. За його словами, коаліційної монобільшості з числа “слуг народу” вже немає – найважливіші для глави держави рішення приймалися за рахунок додаткових голосів – “милиць” з двох депутатських груп (“Довіра” й “За майбутнє” – ред.) та навіть опозиції, якщо питання політично або ідеологічно ці рішення їх влаштовували.

“Навіть опозиція з питань, пов’язаних з боротьбою з пандемією, проведенням спільних навчань чи якісь документи, які стосуються європейської інтеграції України, вони, в принципі, безпроблемно голосуються. А по інших питаннях, звичайно, будуть певні проблеми. Але їх можна буде вирішити за рахунок такого збирання голосів, стимулювання різних груп депутатських до більш активного голосування”, – вважає Ігор Рейтерович.

“Навіть принципові для Офісу президента рішення приймаються як продукт компромісу з олігархічними групами, а не як безперешкодна реалізація власної волі, як це було ще рік тому”, – додає Олег Саакян.

А тому навіть принципові для Офісу президента рішення приймаються як продукт компромісу з олігархічними групами, а не як безперешкодна реалізація власної волі, як це було ще рік тому.

На думку експертів, втрата Володимиром Зеленським контрольованої більшості у Верховній Раді зв’язує руки президенту та може позбавити його політичної суб’єктності. “Монобільшість у діючій конструкції влади, де майже всі кадрові призначення робилися або Офісом президента, або за погодження Офісу президенту, політична відповідальність в очах суспільства так чи інакше лежить на Зеленському. В цих обставинах відсутність власної монобільшості й постійний ризик того, що рішення може бути не прийнято, якщо не вдасться узгодити з іншими депутатами, з депутатами з інших груп, – це створює постійні ризики перетворення президента в “кульгаву качку”, – зазначає Олег Саакян.

У тому, що Володимиру Зеленському необхідна більшість у парламенті, яка легітимізує більшість рішень глави держави, згоден й Ігор Рейтрович. “Тому вони в такому форматі певний проміжок часу намагатимуться за неї триматися. Хоча процеси цього розпаду після нового року тільки поглибляться”, – додав він.

За словами Олега Саакяна, якщо Володимир Зеленський втратить парламент, то він не зможе реалізовувати власні політичні рішення, мало того – може навіть початися ревізія кадрових призначень.

Рятуйся, хто може: як партія “Слуга народу” перетворилась на політичний “Титанік”

Втім, розпад парламентської монобільшості президентської фракції “Слуга народу” у парламенті було закладено у самій логіці її формування та подальшого функціонування. Окрім політичного “дорослішання” народних депутатів від “Слуги народу”, додаткову роль зіграло і їх небажання нести бодай навіть моральну відповідальність за рішення, які спускаються у парламент з Офісу президента.

“Монобільшість виглядала монолітною тільки на папері. Але з часом у частинки депутатів прокинулися якісь політичні амбіції і певна суб’єктність. Тобто вони не захотіли не хочуть виконувати всі забаганки Офісу президента і голосувати за законопроєкти, по яким є питання щодо їхньої відповідності Конституції. І вони розуміють негативні наслідки, які вони справлять на соціально-економічний чи політичний розвиток країни. Тому вони намагаються від цього максимально дистанціюватися від Офісу президента. Рано чи пізно вони будуть офіційно заявляти про свій вихід і небажання слідувати цьому курсу”, – зазначає Ігор Рейтерович.

За його словами, більшість депутатів влаштовує та система з доплатами й іншим “стимулюванням”. “А та частина, яка буде бажати зберегтися в політиці й робити подальшу політичну кар’єру, вони поступово будуть відходити взагалі від “Слуги народу”, дистанціюватися максимально і взагалі з ними не співпрацювати”, – додав експерт.

Не останню роль грає й зниження рейтингу президента Володимира Зеленського, на якому велика частина народних депутатів від “Слуги народу” й потрапила до парламенту.

“Падіння рейтингу Зеленського зупинилося на його електоральному ядрі, але посилилось нарощування антирейтингів. Відповідно, доцентрові сили для забезпечення стійкості монобільшості – вони почали втрачатися”, – вказує Олег Саакян. Він також нагадав, що “слуги” – це просто група людей, яка зібралася під вивіскою Зеленського. Частина з них делеговані різними групами і орієнтується на абсолютно інші центри прийняття рішень, а не на Офіс президента.

Тож частина депутатів замислились й про своє політичне майбутнє після Зеленського або без Зеленського.

“Багато хто з них дивиться вже в майбутнє і розуміє, що з цією політичною силою у них такого майбутнього немає. Відповідно, їм треба шукати якісь інші варіанти, де себе знайти, як готуватися до наступних виборів”, – підкреслив Ігор Рейтерович.

На тому, що відсутність політичних перспектив у “Слузі народу” спонукає частину депутатів розпочинати власну політичну кар’єру та орієнтуватись на інші політичні полюси тяжіння, наголошує й Олег Саакян.

“Відповідно, вони починають шукати власне політичне майбутнє і орієнтуватися на ті групи і на ті конструкції політичні, які зможуть їм забезпечити принаймні можливість потрапити до парламенту знову або якесь тепле місце після того, як завершиться ця каденція. Цього зараз запропонувати їм Офіс президента не може”, – зауважив експерт.

У цих умовах значна частина депутатів зі “Слуги народу” вже починає грати у персональну політичну гру. “Звісно, це вихід з команди Зеленського цілої низки яскравих постатей, зокрема вихід Дмитра Разумкова, який в тій же актуальній ніші знаходиться, і, відповідно, почав запускати свою шлюпку з цього “Титаніка”, яка вже потихеньку перетворюється на повноцінний корабель”, – підкреслив політолог.

Хоча прямої залежності між рейтингом Зеленського і рейтингом “Слуги народу” вже немає, вважає Ігор Рейтерович, але є залежність електоральних перспектив Зеленського від того, що чинять “слуги”, оскільки асоціація “зелені” дорівнюють Зеленському – зберігається.

“І, відповідно, всі “зашквари”, в які вони потрапляють, воно так чи інакше, хай потроху, але б’є по рейтингу Зеленського. Накопичується така маса, що рано чи пізно цю греблю прорве, що поховає остаточно рейтинг президента”, – зазначає політолог.

Він не виключає, що на виборах Володимир Зеленський може офіційно відмовитись від “Слуги народу” й ініціювати новий або підтримати оновлений “зелений” партійний проєкт.

Шахи або гра “в Чапаєва”: чи готує Офіс президента дострокові вибори президента та Верховної Ради

Зважаючи на стрімке зниження рейтингу не тільки партії “Слуга народу”, а й насамперед Володимира Зеленського, який під кінець свого терміну може втратити будь-які шанси на переобрання, в Офісі президента не виключають й проведення дострокових президентських та парламентських виборів. А щоб отримати потрібний результат на парламентських виборах у Зеленського не виключають й зміни виборчої системи – з пропорційною (за партійними списками), на змішану (за партійними списками та на мажоритарних округах).

Як вважає політолог Олег Саакян, в Офісі президента залишають для себе можливості того, щоб провести дочасні парламентські й дочасні президентські.

“Але для цього потрібно змінити нормативно-правову базу. Оскільки на дочасних президентських виборах на сьогодні не може балотуватися чинний президент, і це потрібно змінити тоді для того, щоб такий сценарій став можливим з президентськими виборами”, – зазначив він.

На думку експерта, у випадку парламентських виборів, чинна виборча система є невигідною для “слуг народу” і для можливості їх ефективного потрапляння до наступного парламенту, навіть під іншими брендами.

Тож, можлива спроба змінити виборчу систему – з пропорційної на змішану. “Депутати можуть відтермінувати вступ у дію пропорційної системи виборів. Наразі значна частина представників депутатських груп, позафракційних депутатів і навіть деяких інших фракцій готові цю ідею підтримати. Тобто залишити змішану систему, за якою вони зберуть собі більше, ніж за умови пропорційної системи за відкритими списками”, – згоден Ігор Рейтерович.

За його словами, дострокові вибори парламенту можуть спровокувати як в Офісі президента, так і самі народні депутати з фракції “Слуги народу”, які більше не бачать себе у команді Зеленського. Для цього достатньо, щоб 15-20 чи 25 “слуг”-мажоритарників вийшли з фракції й заявили офіційно про те, що вони не є членами цієї монобільшості.

“Головна мотивація – це відсутність перспектив у “Слузі народу”. Якщо залишається пропорційна система, місць менше, фактично вони не попадають, тому що вони мажоритарники, а не списочники. То який сенс їм просто сидіти ще два роки? Така собі перспектива. А потім кудись іти. Якщо тут буде якась можливість “хайпанути”, піти в якісь інші політичні проєкти і так далі, то чому вони не можуть нею скористатися? Можуть. Навіть жертвуючи своїм депутатським кріслом. Ймовірність такого сценарію у 22 році є достатньо високою”, – зазначає експерт.

За його словами, мотивація Зеленського щодо одночасних президентських та парламентських дострокових виборів – зберегти владу. “Він отримає в парламенті меншу коаліцію, але він збереже посаду президента і зможе якось далі лавірувати між різними групами інтересів. Це за умови, якщо він переможе”, – каже Ігор Рейтерович.

За словами політолога Олега Саакяна, куди важливіше, чи це будуть парламентські та президентські вибори, які відбуваються разом, чи це спочатку президентські, а потім парламентські вибори, чи спочатку відбуваються чергові парламентські вибори, а після цього президентські. “Це дуже серйозно може вплинути на рейтинги”, – переконаний він.

“У випадку, якщо президентські до того або президентські в один день з парламентськими – це більший шанс для провладної політичної сили завести депутатів. У випадку, якщо спочатку парламентські, а потім президентські, то тоді цей сценарій серйозно б’є по рівню підтримки правлячої політичної сили”, – додав експерт.

Ігор Рейтерович більше вірить у варіант одночасних президентських і парламентських дострокових виборів у якості такого формату вотуму довіри-недовіри Зеленському і його оточенню. “За таких умов рішення буде приймати Банкова. Але зараз більш ймовірним є інший сценарій: рано чи пізно критична маса депутатів вийде офіційно зі складу монобільшості”, – зазначає експерт.

Сценарій президентських виборів без парламентських теж можливий, але є малоймовірним, хоча він може бути вигідним Банковій для того, щоб перепідтвердити легітимність Зеленського, вважає Олег Саакян. Проте це загрожує посиленням суперечностей у команді чинного президента.

Тому найбільш вигідними для влади є проведення одночасних дострокових виборів президента і Верховної Ради України. “Тут грає фактор лідера. І буде складатися враження, що Зеленський безапеляційно перемагає. Відповідно, це буде давати додаткові рейтинги для його політичної сили з-поміж виборців, які зазвичай голосують за лідерів, і з-поміж тих, хто готовий підтримати скоріше його, ніж інших кандидатів”, – наголосив політолог.

На думку Ігоря Рейтеровича, не виключено, що Володимир Зеленський взагалі вирішить не йти на другий термін, але він тоді може почати підштовхувати ідею парламентської республіки чи максимального послаблення повноважень президента з метою уникнути “політичної помсти”.

“Він же просто всіх міряє по собі й вважає, що будь-хто, хто прийде після нього, він обов’язково буде займатися якимись там переслідуваннями попереднього президента. Тому в нього такий страх є”, – вказав політолог.

Він підкреслив, що у разі строкових виборів у Володимира Зеленського може не залишитись шансів на переобрання президентом.

“З кожним місяцем рейтинг у них буде ставати меншим. І, відповідно, йти навіть зараз на вибори дострокові, поки Зеленський президент – це для них певною мірою плюс. Чому? Тому що він на посаді. Вони зможуть використати адміністративний ресурс”, – підсумував експерт.