Очевидці смерті пропагандиста Татарського розповіли про вибух у кафе Пригожина

Вдень 2 квітня у петербурзькому кафе Street Food Bar № 1 стався вибух. У цей момент у закладі проходив «творчий вечір» російського пропагандиста Владлена Татарського. Петербурзьке видання "Бумага" поговорило із очевидцями вибуху, передають Патріоти України.

Дівчина Аліса заявила, що спочатку взяла мікрофон, поставила питання про ідеологію. Через деякий час вона знову взяла мікрофон і сказала: "А ви пам'ятаєте, Владлен, я дарувала вам листівку?" Він сказав: "А, це ту, яку ви намалювали?" Вона сказала: «Я навчаюсь в Академії мистецтв на скульптурному факультеті. [Мене звати Настя". Він каже: «Я вас не бачу, бо софіти». Вона каже: "А зараз я вам скульптуру принесла подарувати".

- Так? Ну, несіть її.

— А мені сказали на вході, раптом це бомба, і я її там залишила.

Тут посміялись усі.

Вона каже: "Ну так я схожу?"

- Так, йдіть.

Вона принесла цю коробочку. Віддала йому. Каже: "Я так соромлюся".

— Ну, сідайте ближче.

— Ну, я ось тут, на кріслі.

Скульптура – це просто золота голова у касці. Я навіть не знаю, чи вона схожа на Максима [справжнє ім'я Владлена Татарського], важко сказати. Усі посміялися, що голова схожа на робітника, на шахтаря. І поставили її. Усі почали далі питати.

Раптом вибухнуло все – і дим. І все, як у сповільненій зйомці: треба бігти — і ми побігли. А ті, хто був поруч, вони закривавлені вибігали — там же ще й шибки вибухнули.

Микола

Я вже майже рік ходжу до цього закладу. Прийшов на захід послухати Владлена Татарського.

Дівчина подарувала статуетку. [Я сидів на відстані від Владлена] метра три-чотири. З [цією дівчиною я] не спілкувався. Дівчина потім сиділа поряд зі сценою. Але я не пам'ятаю, чи пішла вона, чи там, на місці, залишилася.

Вибух пролунав — був такий хлопок. Я ніби заново народився. Я побіг на вулицю з усім натовпом, але реально був шок, у мене досі у вухах дзвенить. Після вибуху у мене у вухах ще більше дзвеніло.

Всі просто бігли, спотикалися, у всіх була паніка. Відчуття, ніби ми разом із вибуховою хвилею вибігали надвір. Поліція, мабуть, хвилин за 20-30 прибула. Люди ходили, переживали, ревли. Я сам панікував, не розумів, що відбувається. Я думав, що вже все, мене вже немає.

Я заходив усередину, хотів свій телефон знайти. Телефон я так і не знайшов, але я як мінімум трьох людей, які лежали, яким надавали допомогу, побачив. Багато ревів, я сам мало не заревів. Але я, просто як чоловік, собі не дозволив ревти.

Владислав

Я прийшов на зустріч із Владленом Татарським. Відомий блогер, активіст, "учасник СВО". Зустріч у нього була з підписниками, глядачами, любителями творчості. Та й став очевидцем цієї ситуації. Сталося це, за моїми оцінками, приблизно за годину.

Просто сиділи, слухали спікера. Йому нібито якась шанувальниця подарувала подарунок, статуетку. Я бачив її, вона брала мікрофон, говорила йому хвалебні слова. «Я вас поважаю, ось вам подарунок від нашого колективу» — якісь художники. Усі її внесли.

І після цього через, можливо, три-п'ять хвилин, стався вибух, все закінчилося. Після цього швидко приїхала поліція, швидкі. Почали надавати допомогу. Я бачив одного-двох постраждалих. Я одразу пішов на вихід, побіг. Що було з Владленом та дівчиною, я не бачив.

Я не вперше туди ходив. Там збиралася небайдужа публіка. Ті, хто співчуває Російській Федерації. Загалом патріоти збиралися.