Скільки бойових літаків має РФ та які перспективи російської військової авіації

Військово-Повітряні Сили РФ (ВПС РФ) – є видом сил у складі Повітряно-космічних сил РФ. За кількістю авіаційного парку вони продовжують утримувати статус других, після США, ВПС світу. Втім, щороку ВПС РФ слабшають, матеріальна частина старіє морально і фізично, на відміну від США, які постійно посилюють свої ВПС кількісно і якісно. З тим, якими є перспективи військової авіації в РФ розбирався оглядач Defense Express.

Зазначені цифри виглядають набагато менш вражаючими, якщо згадати, що значна частина цих машин - літаки, успадковані від часів колишнього Радянського Союзу, який припинив існувати у 1991 році, а отже, 30 років тому. За цей час ресурси бойових літаків здебільшого вичерпались.

Це світова практика, так само вчиняють американці, продовжуючи термін служби своїх літаків 4-го покоління. Та з 289 російських машин МіГ-29 аналогічну процедуру у 2009-2020 роках пройшли лише 74 машини – 24 морських варіанти літаків МіГ-29К і лише 50 армійських МіГ-29, у т.ч. близько 10 "нових" літаків, виготовлених для Алжиру, який зі скандалом відмовився від них через використання, всупереч угоді, на них планерів, що раніше були у користуванні.

Проблематичною буде і заміна для МіГ-29 ВПС РФ, для чого розроблено проект МіГ-35, але замовлення для ВПС становить лише 6 машин, які ймовірно не потраплять до лінійних частин, а служитимуть у пілотажних групах для рекламування продукції з прицілом на експорт. У росіян відсутній оптимальний легкий винищувач і кандидат на нього – можливо, у вигляді одномоторного Су-75 (ЛТС Checkmate) – справа далекого майбутнього, тобто, 30-х років.

Порівняно краще виглядає парк важких винищувачів сімейства Су-27, який налічує 380 машин, йдеться про 134 виготовлених машин Су-30 і 98 (зі 128 замовлених) Су-35, отриманих ВПС РФ протягом останнього десятиліття. До цього слід додати 22 модернізованих Су-27, що в сумі дає 247 літаків відносно сучасного рівня.

Проблеми поповнення авіапарку ВПС РФ

Теоретично замінити старі машини може до цього часу проблемний Су-57, але у випадку, якщо буде вирішено питання, пов’язане з його серійним випуском. Передусім, для розрекламованого кремлівською пропагандою Су-57 досі не створено відповідний двигун нового покоління («Виріб 30»). Розробка триватиме щонайменше ще 5-6 років. Тому усі випущені літаки Су-57 отримають версію двигуна Saturn AL-31 (AL-31F1), що використовується, у т.ч. на літаках 4-го покоління Су-35. А це означає менші швидкості, бойові можливості і невідповідність статусу літака 5-го покоління.

Тобто, йдеться про перехідне рішення. І лише якщо двигун наступного покоління буде створено, наступні машини його отримають. Наразі замовлено 78 таких літаків, які почнуть поставляти у війська через 7-8 років. Наразі передали лише один літак, ще один розбився. Між тим, програма ПАК-ФА (Перспективный Авиационный Комплекс Фронтовой Авиации) триває вже кільканадцять років.

Але США не чекатимуть і, швидше за все, до того часу вже створять і почнуть приймати на озброєння перспективний бойовий літак вже 6-го покоління NGAD, роботи над яким тривають. Тому Росія і надалі відставатиме від США (і навіть Китаю) на одне покоління, незважаючи на значні можливості та досвід. Технологічний та промисловий розрив постійно збільшується.

Потенційно на заміну цим літакам має прийти МіГ-41, що створюється в рамках програми ПАК-ДП (Перспективный Авиационный Комплекс-Дальний Перехватчик), але вона перебуває лише на самій ранній стадії і не факт (по аналогії з труднощами в рамках ПАК-ФА), що вона буде виконана і новий важкий перехоплювач, для якого бракує відповідних технологій, двигунів і величезних фінансових ресурсів, буде створено.

ПАК-ДА поряд із Ту-22М також має замінити у складі ВПС важкі стратегічні бомбардувальники Ту-160. Виробництво цих машин, припинене після розпаду СРСР, спромоглися відновити, однак обмежили на разі добудовою двох фюзеляжів, що залишалися недобудованими на Казанському авіаційному заводі з радянських часів.

В експертному середовищі спостерігають також регрес у не бойовому сегменті ВПС РФ. Зокрема, там налічується 15 літаків раннього попередження, з яких протягом останніх 10 років промисловість поставила лише один. У свою чергу, із 19 повітряних заправників Іл-78, за той же період було виготовлено 6. Тим часом зі 114 транспортних літаків Іл-76 лише 6 мають вік до 10 років, а спроба відновити будівництво важких транспортних машин Ан-124 "Руслан" виявилась провальною.

Висновки

За експертними оцінками, попри усі зусилля і впровадження протягом останнього десятиліття на озброєння ВПС РФ ціною величезних зусиль і державних інвестицій майже 400 літаків (нових і модернізованих), зберігати надалі нинішній кількісний склад авіапарку буде неможливо.

Цього не можна буде досягти навіть у сегменті найбільш просунутих важких багатоцільових винищувачів, кількість яких скоротиться на 10-20%. Хоча тут, з огляду на програму ПАК-ФА і початок серійного виробництва Су-57, ситуація формально виглядає не надто катастрофічно.

У свою чергу, МіГ-35 в якості наступника вважається надто коштовним (через два двигуни) і неперспективним рішенням, з параметрами, у кращому випадку порівнянними з F-16 Block 70/72. Подібна ситуація і з важкими перехоплювачами, хоча модернізація до стандарту МіГ-31БМ на деякий час розширює їх функціональні можливості.

Зараз авіаційний парк ВПС РФ складається здебільшого з машин часів колишнього СРСР, щоправда, певна частина належить до покоління 4+. Винятком є Су-57, який має цілу низку проблем, але, можливо, зможе підняти важкі мисливські платформи до 5-го покоління. Однак інші витратні програми (Су-75, ПАК-ДА, МіГ-41) та решта, наприклад, транспортний літак ПАК-ВТА, тобто Іл-106 “Слон”, на думку експертів здаються нереальними, принаймні найближчим часом. Інколи – з технічних причин, але в усіх випадках – з фінансових, що може стати для путінської авіації вироком. Адже вартість програм досліджень і розробок сьогодні – це одне, а зовсім інше – замовити багато сотень нових літаків, щоб замінити старі конструкції в масштабі 1:1, термін служби яких закінчиться в цьому десятилітті.

Певні сподівання Москва покладає на експорт і тому активно хоча й без успіху шукає потенційних покупців або навіть партнерів у своїх програмах. Але діє потужний зовнішній фактор, що заважає цьому – це американське ембарго на країни, що імпортують продукцію російської оборонної промисловості. Варто згадати невдалу спробу РФ створити винищувач з Індією за програмою HAL FGFA на основі ПАК-ФА або "легкі винищувачі" з Об'єднаними Арабськими Еміратами на базі МіГ-29.

Проблеми російського авіапрому у поєднанні з фінансовими проблемами мають наслідком падінням рівня підготовки російських пілотів. Зокрема, як відзначають в експертному середовищі, середній річний наліт на одного пілота ВПС РФ є значно меншим у порівнянні з пілотами ВПС США або Китаю. Ймовірно, наслідком усього зазначеного стало зростання кількості авіакатастроф.