Третє десятиліття правління Ердогана: Чому Україні треба позбутися ілюзій щодо подальшої політики Туреччини

Багато хто каже, що це було прогнозовано. Проте ще ніколи за понад 20 років правління позиції Ердогана не були такими хиткими. Бо, якби це було не так, другого туру б не було.

По-перше, перемігши на виборах, головний ворог Ердогана нікуди не подівся. Це турецька економіка. Залишаючись прихильником низьких процентних ставок, знецінення ліри досягло майже 100%. І відкрите питання, чи візьметься Ердоган за впровадження жорстких економічних реформ.

По-друге, Ердогану доведеться долати шалену поляризацію суспільства. Навіть судячи з результатів другого туру президентських виборів, політику його правління не підтримує майже половина виборців. Можливо саме тому в неділю ввечері, 28 травня, вже святкуючи перемогу, Ердоган закликав до єдності та згуртування.

По-третє, наївно думати, що Ердоган буде гратися в демократію. Туреччина продовжить дрейф у бік автократій з сильною президентською вертикаллю, що дуже сподобається таким країнам, як Росія. У цій статті ТСН.ua розкаже, чого Україні та світу очікувати від третього десятиліття правління Реджепа Таїпа Ердогана

Вплив Росії та позиції України: до чого готуватися Києву

"Путін переміг на виборах у Туреччині". Це заголовок статті у Newsweek про результати другого туру президентських виборів. І можна було б сказати, що він дещо таблоїдний та не відповідає дійсності, проте тут є кілька цікавих моментів.

З одного боку, за результатами першого туру президентських виборів третій кандидат Сінан Оган, який набрав 5,17% голосів, у другому турі закликав підтримати саме Ердогана. Біографія Огана є у відкритому доступі. Він прекрасно володіє російською й навчався у МГІМО. До того ж, можна пригадати доволі різкий твіт Кемаля Киличдароглу на адресу Москви, коли він звинуватив Росію у втручанні у вибори.

З іншого боку, Путін першим привітав Ердогана з переобранням на третій п’ятирічний термін, підкресливши будівництво АЕС "Аккую" (перший енергоблок вже введений в експлуатацію), яка є під повним контролем "Росатома", та створення в Туреччині газового хабу. Президент США Джо Байден також привітав Ердогана, висловивши сподівання у Twitter на продовження спільної роботи в НАТО над двосторонніми питаннями та спільними глобальними проблемами.

Ні для кого не секрет, що Туреччина допомагає Росії обходити санкції, ставши своєрідним хабом зі схем подвійного імпорту, за допомогою яких Росія отримує комплектуючі для виробництва тих самих ракет, якими потім вбиває українців. Анкара так і не приєдналася до антиросійських санкцій. Ба більше, напередодні другого туру виборів в інтерв’ю CNN Ердоган казав про це, як про досягнення, звинувачуючи США й Захід, що вони хочуть скинути його з президентського крісла:

"Ми не на тому етапі, коли ми б запровадили санкції проти Росії, як це зробив Захід. Ми не зв’язані санкціями Заходу. Ми сильна держава і маємо позитивні відносини з Росією. Росія і Туреччина потрібні одна одній у всіх можливих сферах".

Володимир Зеленський також привітав Реджепа Таїпа Ердогана з переобранням. Україні в цій ситуації треба розуміти, що тимчасові економічні вигоди та інтереси в турецькій політиці переважатимуть над довгостроковою стратегією. Тобто, Ердоган і надалі допомагатиме Росії обходити санкції, заробляючи на цьому шалені гроші. А втілення проєкту газового хабу в Туреччині – це не що інше, як нещодавно похована німецька схема, коли Росія продаватиме свій газ до Туреччини за копійки, а та його перепродаватиме, заробляючи на маржі. Проте, треба зауважити, що до створення такого газового хабу ще дуже далеко, й окреме велике питання – хто платитиме за будівництво цього газового "свята".

Експерти наголошують, що військова допомога Україні з боку Туреччини продовжиться, як і військово-технічна співпраця. ТСН.ua вже писав, що це й нові безпілотники-винищувачі Bayraktar Kızılelma (з українським двигуном), і перший збудований турками український корвет "Гетьман Іван Мазепа". Проте, з іншого боку, подальший дрейф Туреччини в бік більш автократичної моделі правління може додати Ердогану аргументів для тиску на Україну щодо початку переговорів з Росією та припинення вогню. Тобто, замороження війни, що дасть Росії час перегрупуватися, відновити сили й завдати ще більш потужного удару по Україні.

До цього Ердогана може підштовхнути ще й залучення Росії та її сирійського ставленика Башара Асада до вирішення проблеми забороненої в країні "Робітничої партії Курдистану" і курдських "Загонів народної самооборони" (YPG). Якщо цього не станеться, експерти прогнозують, що, можливо, Ердоган ухвалить рішення про чергову велику військову операцію проти YPG, бо однією з головних передвиборчих обіцянок Ердогана було повернення сирійських біженців додому.

Все це може вплинути й на переговори щодо чергового продовження дії зернової угоди, яка де-факто вже як кілька місяців заблокована. Багато хто в Україні помилково вважає, що Ердоган у цьому питанні має неабиякий вплив на Путіна. Проте черговий масований російський обстріл у ніч проти понеділка, 29 травня, коли ворог поцілив по портовій інфраструктурі Одещини, залишає дуже багато запитань, як і штучне блокування суден із українським збіжжям російськими інспекціями, так і те, хто ж насправді контролює Чорне море.

До того ж, ТСН.ua вже також писав, що Росія висунула свій перелік вимог для повноцінного продовження дії зернової угоди. Найбільш небезпечною є відновлення роботи аміакопроводу "Тольятті-Одеса", що є, по суті, завуальованою вимогою припинення вогню, враховуючи вибухонебезпечність аміаку.

Економічна катастрофа: хто головний ворог Ердогана

Прихильники Реджепа Таїпа Ердогана святкували його переобрання до пізньої ночі неділі, 28 травня. Коли він звертався з балкону свого палацу в Анкарі, Ердогана зустрів 320 тис. натовп. Він заявив, що серед головних пріоритетів його уряду буде боротьба з інфляцією та загоєння ран від катастрофічного землетрусу 6 лютого, який забрав понад 50 тис. життів у Туреччині та сусідній Сирії. А ще Ердоган сказав таку фразу: Нам разом бути не до неділі, а до смерті.

Повторимося, що найбільшим ворогом Ердогана, крім його все більш автократичних методів правління, залишається вкрай складна економічна ситуація. Західні аналітики чимдуж радять уряду Туреччини відходити від улюбленої політики низьких процентних ставок, що провокує знецінення національної валюти, й звертатися за допомогою до західних кредиторів, щоб повернути іноземні інвестиції в країну та зупинити відтік робочої сили.

Проте, навряд чи це станеться. У своїй переможній промові Ердоган знову розкритикував опозицію, назвавши її прихильниками ЛГБТ. У численних репортажах західних медіа з Туреччини пересічні турки, особливо жінки, констатують величезні зростаючі проблеми з базовими свободами та рух Туреччини в бік ісламізму, якою і є власне політсила Ердогана "Партія справедливості та розвитку".

Майже у всіх репортажах західної преси з Туреччини про перемогу Ердогана в другому турі президентських виборів зазначається проблема величезної поляризації суспільства. За Ердогана не голосували мегаполіси, такі як Стамбул. Нагадаємо, що у 2019 році в Анкарі та Стамбулі партія Ердогана поступилася мерськими посадами на користь опозиції. Багато експертів нарікають, що якби опозиція на цих президентських виборах висунула кандидатом одного з мерів саме Стамбула чи Анкари, а не Кемаля Киличдароглу, який не користувався ні прихильністю самої опозиції, ні молоді, результат міг би бути іншим.

Натомість Реджеп Таїп Ердоган сконцентрувався на своєму електораті в регіонах, який дуже сильно постраждав від економічної кризи в Туреччині та майже 100% знецінення ліри. Проте, з одного боку, парадокс у тому, що прихильники Ердогана не пов’язують це напряму з помилками та прорахунками його уряду. З іншого, Ердоган під час передвиборчої кампанії вдався до відвертого популізму, обіцяючи людям безкоштовний газ та підвищення зарплат. І все це буде знову ж таки фінансуватися з держбюджету, за що виборці заплатять десятки мільярдів доларів. І, знову ж таки, відкрите питання, до яких країн чи фінансових донорів уряд Ердогана звернеться за допомогою.