Відкритий конфлікт між Зеленським і Медведчуком, або "Суд Лінча" близький, як у 2014-му: Куди скочується Україна. Політексперти розглядають феномен, що склався

Рішення ЦВК зареєструвати певних кандидатів у народні депутати викликало напередодні дуже різку реакцію. Дехто навіть заявляє про те, що відбувається в Україні реванш. Серед тих, кого ЦВК зареєстрував – глава адміністрації президента Януковича – Андрій Клюєв. У листі главі ЦВК керівник МВС Арсен Аваков зазначив, що Клюєв втік з України зі своїм шефом і вже понад 5 років в ній не живе.

Валерій Пекар: Слово «реванш» означає повернення того, хто програв, з перемогою. Реваншу ніхто не оголосив. Він відбувається тихо і приховано від значної маси населення, яку не цікавлять особливо політичні новини.

Три основні види реваншу. Це кадровий реванш – повернення в Україну одіозних людей епохи Януковича. Так чи інакше вони будуть здійснювати якийсь вплив на владу. Це Портнов. Повернувся Хорошковський.

Бачимо кадрові призначення Зеленського, які можна вважати невдалими, тому що багато зараз призначено губернаторів. Розглядаючи також список кандидатів у депутати партії «Слуга народу», так і по списку мажоритарників, підтриманих партією «Слуга народу», бачимо багато одіозних персонажів, таких як Дубинський, який активно виступає за порядок денний, пропонований Росією. Останні призначення на керівні посади в СБУ викликають у громадських активістів занепокоєння. Я маю на увазі людей, які призначені заступниками. Серед них є люди епохи Януковича, які займали відповідні позиції або в податковій, або в СБУ.

Другий вид реваншу – олігархічний. Це повернення в Україну олігархів, які втратили свій вплив за останніх 5 років. У першу чергу це Ігор Коломойський. Бачимо низку рішень судів на користь Коломойського, бачимо його активні заяви, багато з них ніким не спростовані.

Третій вид реваншу – імперський. Це рішення, які йдуть проти декомунізації, проти українізації. Бандера і Шухевич – це простий приклад. Я сюди так само рахував би серіал «Свати», де просуваються саме ті ідеї, саме ті меми, саме той образ України і українців, який вироблений або у Кремлі, або на Луб’янці.

Суди в Україні знаходяться під контролем адміністрації президента. Президент Порошенко винний в тому, що не зламав цієї системи, бо сам нею користувався час від часу. Але всі ці речі сталися після того, як нова команда з’явилася на Банковій. Нова команда або так само користується «телефонним правом», або просто дуже чесні, тоді абсолютно безконтрольні суди ухвалюють рішення на свій розсуд, розуміючи, що дух цих рішень так само співпадає з теоретичними бажаннями команди на Банковій.

Найближчі місяці буде все спокійно. Тому що в Україні не пробачають президентові тільки крайніх рішень, пов’язаних з крайньою несправедливістю. Зараз відбувається накопичення невдоволення, мобілізація громадянського суспільства, масове розчарування людей, які підтримували Зеленського в його політиці. Якщо буде сильна опозиція, парламент не зможе бути використаний для четвертого виду різновиду реваншу – антикорупційного.

Петро Олещук: Я заперечую подібне тлумачення тих подій, які справді відбуваються, і спроби ввести це у якусь відповідну систему. Події зараз набагато складніші і багатоплановіші, аніж просто якась схема, яка вписує це все в те, що відбувається якийсь реванш конкретних людей.

Зараз далеко неоднозначно вибудовуються стосунки, наприклад, між новообраним президентом і рядом представників різноманітних політичних сил, які так або інакше у нас асоціюються з російським впливом.

Розгортається абсолютно відкритий, абсолютно чіткий конфлікт між Зеленським та Медведчуком. Коли минулого тижня було оголошено про звільнення наших чотирьох військовополонених, то вся ця ситуація за участі Медведчука була подана як звільнення. Обмін – це означає, що необхідно видати указ президента, щоб когось у нас амністували, звільнили і здійснили обмін. А тут без найменшої участі президента... Пам’ятаємо заву Зеленського, що нам не потрібні такі посередники, як Медведчук. Медведчук такими діями претендує на створення альтернативного центру реалізації зовнішньої політики і реалізації прерогатив держави щодо здійснення відповідних переговорів на зовнішньополітичному рівні, зокрема в Росії. У цьому Медведчук Зеленському не союзник, м’яко кажучи.

Якщо і повинні говорити про якийсь реванш, то про реванш в такій важливій сфері української держави, як судоустрій. Там справді спостерігаємо дуже негативні процеси розладу цієї системи. Тому що багато суддів, об’єктивно кажучи, мабуть, заробляють гроші, як в останній день, а хтось просто ухвалює рішення, користуючись власними міркуваннями.

Я (щодо Портнова – ред.) нічого особливого не бачу. Не зовсім розумію, чому він поїхав і чому повернувся саме зараз? Проти нього ніяких конкретних обвинувачень ніхто не висував. А які висувалися, були абсолютно сміховинні. І це стосується багатьох інших. І ті, хто насправді не поїхав з України, абсолютно спокійно, нормально в Україні почувалися, включно зі Штепою, яка зараз балотується до Верховної Ради, або Геннадієм Кернесом. Прокуратура раптово забула прийти свого часу до суду – справа проти нього розвалилася.

Представники деяких органів держвлади – мабуть, хтось з них сприйняв результати виборів, як справді «наши в городє». У першу чергу в судовій владі. Вони не проявляли свої погляди відверто проросійські останніх 5 років, а зараз вважають, що можна їх спокійно проявляти.

Останні дні, останні тижні показали, що ніщо абсолютно не вартує (ніякі зміни, ніяка декомунізація), якщо не спираються на потужні державні інституції, у першу чергу на суд. Ми не вичистили ці «Авгієві стайні» під назвою «український суд – зараз вони нас завалюють. І антикорупційний реванш почався трохи раніше, коли КСУ скасував закон про незаконне збагачення. До цього Зеленський ніякого стосунку не має.

– Пане Горбатюк, щодо реєстрації колишнього голови Адміністрації президента Януковича Андрія Клюєва кандидатом у народні депутати ви зауважили, що у травні цього року нібито Клюєв інформував «Інтерпол» про те, що перебуває в Росії в селі Шульгіно Одинцовського району Москви. Аргументація адвокатів Клюєва, якщо вірити даним ЗМІ, що Клюєв мешкав у Донецьку. Це ж формально українська територія – формально українську територію Клюєв не залишав.

Сергій Горбатюк: Ми не можемо говорити за кожний день, тому що Російська Федерація відмовляє у задоволені клопотань на проведення слідчих дій, де ми могли вручити повідомлення про підозру, розпитати і встановити місце проживання. Водночас вони відмовляють у десятках наших клопотань, не кажуть, що він відсутній, а що ми не можемо виконати ваші клопотання, бо вбачаємо ознаки «політичних переслідувань» стосовно цієї особи. Таким чином не прямо підтверджуючи, що він знаходиться на їхній території.

На сьогодні існує ухвала суду про затримання і доставку до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вона чинна, не скасована, підлягає виконанню. Якщо особа з’явиться, відповідно і прикордонна служба обізнана, і СБУ, і МВС. Мають вживати заходи для його затримання.

(Клюєв має право брати участь у парламентських виборах – РС), звичайно (на момент запису програми не було відомо про кінцеве рішення ЦВК.-ред). Але питання у тому, що рішення суду мають виконуватися. У зв’язку з цим рішенням ЦВК, було сьогодні мною додатково направлено лист, більш розширена інформація, розписано детальніше, з копіями документів. ЦВК має можливість переглядати свої рішення. Зверталися (з ЦВК до ГПУ щодо Клюєва – ред.). 21 червня був запит з проханням терміново його виконати. Він був виконаний тоді ж і була надана інформація. Жодних додаткових запитів не було.

Друга – це підозра у заволодінні коштами державного бюджету на суму у понад 180 мільйонів гривень. За цим він оголошений у розшук. По другому епізоду районний суд давав дозвіл на початок спеціального досудового розслідування. Але апеляція скасувала це рішення. На сьогодні слідство зупинене у зв’язку з розшуком підозрюваного.