
Якщо пройтися вулицями пострадянських міст, одразу помічаєш: більшість будинків мають або п’ять, або дев’ять поверхів. Звісно, бувають і дво-, три- чи десятиповерхові будівлі, але це швидше виняток. Чому саме таку поверховість обирали у СРСР, пояснив архітектор, член Національної Спілки Архітекторів України Валентин Погорілий, передають Патріоти України.
Почнемо з п’ятиповерхівок. У радянські часи це не випадковість. Старі “сталінки” будували ще у 20–30-х роках XX століття — вони були цегляні і міцні. Пізніше, у 50-х, почали зводити “хрущовки”, вже з панелей або цегли, коли потрібно було швидко та масово забезпечити житлом людей після Другої світової війни. П’ятиповерхова висота відповідає фізичним можливостям людини: до четвертого поверху підніматися легко, на п’ятий — вже складніше, а на шостий і вище — важко без ліфта. Саме тому ДБН (Державні будівельні норми) встановлювали граничну висоту споруди без ліфта приблизно у 14–15 метрів — тобто п’ять поверхів.
Дев’ятиповерхівки з’явилися пізніше, у 60–70-х роках. З’явилися нові технології та техніка, зокрема висотні крани, що дозволяли будувати вище. Висота дев’ять поверхів також регулювалася містобудівним законодавством: існувала так звана “голуба лінія” — максимальна допустима висота забудови для конкретної ділянки. Крім того, дев’ятиповерхові панельні будинки мали ліфт, чого не було у більшості п’ятиповерхівок.
Але що на практиці краще для життя? Погорілий каже: п’ятиповерхові будинки — зручніші та надійніші. Ліфт у дев’ятиповерхівках — це механізм, який ламається, потребує обслуговування, а під час ремонтів чи відключення електрики близько 10% часу він просто не працює. Мешканцям доводиться користуватися сходами. Три-п’ять поверхів без ліфта — найкомфортніше для повсякденного життя: менша щільність населення, менше шуму, більше простору для людей.
Що цікаво, фундаменти радянських будинків будували з великим запасом міцності: навіть п’ятиповерхівка могла витримати дев’ять поверхів. Сучасні забудовники вже так не роблять — економія матеріалів і грошей диктує правила.
Отже, радянська поверховість — це не випадковість, а поєднання фізичних можливостей людей, технічних обмежень і містобудівних норм. І якщо задуматися, в яких будинках жити комфортніше, відповідь доволі проста: чим менше поверхів, тим зручніше, спокійніше і безпечніше.
Якщо військовозобов’язаний громадянин подав документи на відстрочку, територіальний центр комплектування має надати відповідь — позитивну чи негативну — протягом визначеного у законодавстві терміну. Це ж стосується і державних структур, які перевірятим...
Уявіть: пекуча пустеля Нью-Мексико, сонце пече так, що з дороги йде серпанок, а всередині однієї печери температура не піднімається вище нуля вже понад 3 тисячі років. Так, це реальність — льодяна печера вулкану Бандера зберігає свій крижаний «інтер’єр...