"Біля тіл лежали обпалені кошики з пасочками": Спливли подробиці загибелі двох друзів на Миколаївщині внаслідок обстрілу РФ

На їх похорон приїхали люди з усього району, а на місце загибелі досі несуть квіти і лампадки. Вони поспішали на святкове богослужіння до церкви у селі Василівка Снігурівської громади, але не дійшли туди якихось 150 метрів, їх наздогнали ворожі ракети С-300, передають Патріоти України.

Шансів на порятунок не було, то ж 17-річний В’ячеслав Гіщак та 18-річна Вікторія Воткаленко загинули на місці у Великодню ніч.

- Родина В'ячеслава прописана у Василівці, але проживали вони у сусідній Павлівці. Хлопець був дуже товариським, спокійним, життєрадісним. Його виховував тато, мати померла. Хлопець навчався в одинадцятому класі й мріяв стати автомеханіком. Вікторія мешкала із мамою та бабусею. Захоплювалась баскетболом та танцями. Після закінчення Павлівського ліцею Віка вступила до Вищого професійного училища суднобудування у Миколаєві, мала отримати фах кухаря. Не раз вона розповідала рідним та знайомим, що мріє працювати на круїзних лайнерах, аби побачити весь світ, — розповів «ФАКТАМ» односельчанин родин загиблих Євген, який попросив не афішувати свого прізвища.

— Під час окупації Віка з рідними виїхали евакуаційним автобусом спочатку в Миколаїв, потім до тітки в Чернівці. Перший час жили в неї, тоді зняли квартиру. Вікуся була дуже працьовитою, тому влаштувалась у заклад фаст-фуду, аби допомогти матеріально мамі та бабці. Слава теж поїхав із села, але до старшого брата на Хмельниччину.

Там їх дуже гарно прийняли, дали житло, хлопець навчався дистанційно. Коли Снігурівську громаду звільняли від окупантів, родина Вікторії, яка завжди була патріотичною, надала свій дім для ЗСУ. Потім вони приїхали, все прибрали і повертались до більш-менш нормального життя. В'ячеслав лише за п’ять днів до смерті повернувся із Хмельницької області, бо скучив за домом. Віка та Слава були з однієї компанії, й тієї трагічної ночі на тому місці мало бути ще більше дітей. Важко уявити, які були б наслідки.

— Що вам відомо про той ракетний удар, який забрав життя двох дітей?

- Ніяке оголошення про те, що освячуватимуться великодні кошики, влада не давала, тому що ситуація в нас непроста через обстріли. Священик повідомив, що він проведе службу, а якщо з людей хтось захоче — хай підходять. Ніхто й подумати не міг, що у Великдень так звані «сусіди» зважаться на криваві вбивства. Напередодні Віка зібрала святковий кошик, відео опублікувала у соцмережі, вона виглядала радісною, адже скучила за селом та друзями. Дівчина зустрілась із Славком й вони зупинились у старій будівлі колишнього магазину, він всього за кілька метрів від будівлі школи, яка вже не функціонує.

Молоді люди саме очікували інших з їхньої компанії, щоби дружно йти святити паски. Повітряна тривога не встигла пролунати. Я був від місця трагедії десь за 50 метрів. Було близько 02:10 ночі. Сів у машину, бо замерз, й за 5 хвилин помітив зарево, а потім вибух. Спочатку подумав, що це хтось феєрверк запустив. Хотів вийти й з'ясувати, хто це таке зробив, але тут пролунав знову вибух. З'ясувалось, що одна ракета влучила у школу, інша — у асфальт поруч із тим магазином. Вікон там не було, дверей теж… Осколками посікло Віку та Славка.

— Ви відразу кинулись до них?

- Перші хвилини ми обходили територію поруч, нічого не побачили. Одній жінці лише камінь чи шмат черепиці впав на голову, то ми зупинили кров. А тоді почали телефонувати дітям батьки, які злякались вибухів й хотіли дізнатись, що з ними. Ми побігли за звуком й знайшли вже мертвих дітей. В них не було шансів вижити. Боляче було дивитись на них, беззахисних. А поруч лежали кошики із обпаленими пасками, рушнички… Тієї ночі російські війська обстріляли громаду 10 ракетами С-300. Крім жертв, руйнувань зазнали 16 житлових будинків та об'єкти цивільної інфраструктури.

— Попри те, що ЗСУ звільнили Снігурівську громаду, вас постійно обстрілюють. Чому, на вашу думку?

— Насправді ситуація така, що залишились колаборанти й протидіяти їм досить складно. Якщо перший час вони хоча б мовчки собі ходили, то тепер вже й голос підвищують. Вже не знаю, що має статись, щоби люди нарешті зрозуміли, що росія — це нація вбивць, мародерів та нелюдів, для яких нема нічого святого. Й загибель Вікторії та Слави — ще одне цьому болюче підтвердження.