"Час звільнитися від Москви... До Лаври повертається дух істинного духовного служіння": Митрополит Епіфаній звернувся до братії УПЦ МП Києво-Печерського монастиря

«Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Христос народився!

Немає справді достойних і повноцінних слів, якими зараз ми можемо висловити подяку Всевишньому Богу за Його велику милість до нас, виявлену в тому, що нині у цьому Домі Пресвятої Богородиці, у соборній церкві Печерської Лаври, ми урочисто Божественною літургією прославили Різдво нашого Спасителя, Господа Ісуса Христа. Понад два десятиліття тому було відновлено з руїн цю святиню, як дар українського народу до ювілею 2000-ліття Різдва Христового, а нині ми святкуємо ніби друге народження і цього соборного храму, і самої нашої Лаври Печерської. Бо з них відходить штучний дух нечестивого вчення «русского міра» і повертається дух істинного духовного служіння святому православ’ю і українському народу.

Велика наша подяка Пресвятій Владичиці Богородиці, домом і уділом Якої є це священне місце. Цього року виповнюється 950 літ від часу, коли за переданням Сама Вона покликала будівничих для зведення соборного храму обителі Печерської і послала їх з Царгорода до Києва, щоби тут, над берегом Дніпра – нового Йордану – виросла церква, яку сучасники будівництва справедливо назвали подібною до небес.

Цей відпочатковий духовний зв’язок між Києвом і Царгородом, між Церквою Руси-України і Матір’ю-Церквою Константинопольською та повнотою Православ’я ми оновили нині, згадавши у молитві Вселенського Патріарха Варфоломія та Предстоятелів автокефальних Помісних Православних Церков. Адже саме від Царгорода було принесено до нас світло євангельської проповіді, від обителей Святого Афону преподобний отець наш Антоній приніс на ці гори благословення творити обитель за зразком найкращих монастирів Вселенського Патріархату.

Ми віримо і відчуваємо, що нині молитовно з нами радіють преподобні Отці Печерські на чолі з великими світильниками благочестя – Антонієм і Феодосієм. Радіють на небесах святитель Іларіон – перший уродженець Руси на Київському Митрополичому престолі та подвижник, який тут розпочав своє служіння, а також і князі Київські, святі Володимир Великий та Ярослав Мудрий. Радіє святитель Петро Могила, архімандрит Печерський і Митрополит Київський та всієї Руси, трудами якого Лавра оновилася і засяяла як світильник богослів’я і вченості, красного письменства і друкарства.

Переконаний, що духом радіє і світлої пам’яті спочилий Блаженнійший Митрополит Володимир, який засудив насаджуване з півночі «політичне православ’я» та робив свого часу реальні кроки до примирення між православними і подолання церковних розділень. Хвороба та підступні дії недоброзичливців не дозволили йому довершити багатьох добрих починань, але нині утверджується духовне єднання Української Церкви, про яке він в той час думав.

Тому, що нинішній радісний день настав, що Лавра Печерська робить впевнені кроки, щоби знову, як і в давній час, служити проповіді миру Божого, а не «русского міра», бути правдивим домом молитви, слугувати українському народу за приклад побожності, благочестя і добрих діл – ми маємо завдячувати широкій суспільній підтримці. Ми дякуємо всім вам, дорогі брати і сестри, всім, хто мріяв про українську молитву в цьому святому місці, про його звільнення з полону «русского міра». Ваші молитви та ваша громадянська позиція підтримали нашу державу в не простому, але цілком вірному рішенні. Поступово, мирно, але незворотно ми всі разом будемо працювати над тим, щоби ім’я Лаври більше не ганьбилося серед зовнішніх через спокусливу поведінку тих, хто забув про покликання бути смиренними робітниками у винограднику Божому, а не пихатими боярами посеред нібито своєї вотчини.

Сьогодні, в цей урочистий день свята Різдва Христового, коли чотири роки тому в Києві вперше було публічно представлено Томос про автокефалію Православної Церкви України, я хочу нагадати, що належність до неї православних вірних в нашій державі, православних громад та монастирів є їхнім канонічним обов’язком. Тож як і тоді, так і нині ми закликаємо: двері нашої Церкви відкриті, ми хочемо досягти єднання всіх православних навколо Київського Престолу, навколо автокефальної Православної Церкви України – однієї з рівнозначних і рівноправних автокефальних Церков-Сестер Вселенського Православ’я, яка на українській землі несе своє служіння рідному народу без будь-якого зовнішнього контролю, втручання чи примусу.

Як Священноархімандрит Києво-Печерської Лаври я звертаюся до братії монастиря: настає час остаточно звільнитися від неканонічного владарювання над вами Москви та її слуг, послідувати Томосу, розпочати нову сторінку буття Лаври як справді чернечої обителі, відданої служінню єдиній Христовій Церкві та ближнім своїм – українському народу. Все добре, що складає правдиву тисячолітню традицію обителі Печерської, нехай продовжить своє буття та розквітає, примножуючи спасительні плоди. А все інше, що потребує очищення – нехай очиститься, з допомогою Божою і нашими спільними зусиллями.

Безперечно, що нинішньою радісною подією ми зобов’язані мужності українського війська, нашим новітнім героям. Всім тим, хто нині на полі бою протистоїть нашестю чужинців і тим, хто у цій боротьбі віддав своє життя за Україну. Сьогодні ми підносили за них свої молитви, ми просили наближення перемоги і утвердження справедливого миру для України. І ми маємо щиру надію та будемо працювати для того, щоби така правдива і сердечна молитва за Україну, за президента і державну владу, за військо і за весь український народ зазвучала тут щоденно.

Ми вдячні Главі держави Володимиру Зеленському, керівництву уряду та зокрема Міністру культури України Олександру Ткаченку, Національному заповіднику, а також відповідній Державній службі за сприяння у задоволенні нашого прохання і здійсненні мрії мільйонів українців. Протистояння руйнівній та єретичній ідеології «русского міра», яка є наріжним каменем виправдання російської агресії проти України – наша спільна справа. Єднаючи зусилля ми зможемо і на духовному фронті захистити наш народ від кремлівської гібридної агресії плідно і переможно, як це відбувається і на інших фронтах боротьби – військовому, дипломатичному, інформаційному, економічному.