Їх залишили помирати посеред океану, але сталося неймовірне: Випадок на острові Амстердам змусив учених переглянути відому еволюційну теорію

Усе почалося ще в 1871 році, коли фермер залишив на острові лише п'ять голів великої рогатої худоби. Невеликий клаптик суші площею всього 54 квадратні кілометри вирізняється суворими погодними умовами, сильними вітрами та повною відсутністю людських поселень.

Здавалося б, тварини були приречені. Проте сталося протилежне: за кілька поколінь із п'яти корів утворилося стадо чисельністю у тисячі голів, яке проіснувало понад століття.

Нове генетичне дослідження, проведене командою французьких науковців під керівництвом генетика Матьє Готьє, дозволило відтворити історію цієї незвичайної популяції. Вчені проаналізували повні геноми тварин і дійшли несподіваних висновків.

З'ясувалося, що близько 75% генетичного матеріалу походило від європейських порід, переважно джерсейської худоби. Ще приблизно чверть генів була успадкована від корів зебу, поширених на Мадагаскарі та Майотті. Саме таке змішане походження могло забезпечити стаду високу генетичну стійкість.

Особливий інтерес викликала перевірка популярної теорії «острівної карликовості». Вважається, що великі тварини, які опиняються на невеликих островах із обмеженими ресурсами, з часом стають меншими за розмірами.

Раніше дослідники припускали, що корови острова Амстердам стали саме таким прикладом. Однак новий аналіз не знайшов генетичних доказів того, що природний добір сприяв зменшенню їхніх розмірів.

Навпаки, вчені дійшли висновку, що засновники стада могли бути відносно невеликими ще до того, як потрапили на острів. Тобто зменшення розмірів могло відбутися не внаслідок еволюції в ізоляції.

Не менш дивовижним стало й те, що популяція успішно пережила дуже високий рівень близькородного схрещування. Оскільки все стадо походило лише від п'яти тварин, коефіцієнт інбридингу сягав майже 30%.

Попри це, генетичного колапсу не сталося. Дослідники пояснюють це швидким зростанням чисельності стада, що дозволило уникнути критичних наслідків втрати генетичного різноманіття.

До 1952 року на острові вже налічувалося близько 2000 корів. Після спалаху захворювання чисельність різко скоротилася, однак наприкінці 1980-х років популяція знову відновилася майже до такого ж рівня.

Втім, успішна історія стада завершилася через екологічні причини. Фахівці встановили, що худоба завдає шкоди унікальній природі острова, загрожуючи рідкісним видам, зокрема амстердамському альбатросу та рідкісному дереву Phylica arborea.

Після багаторічної програми контролю популяції останніх корів на острові було ліквідовано у 2010 році.

Науковці наголошують, що ця історія стала безцінним джерелом знань про виживання ізольованих популяцій. Завдяки збереженим зразкам ДНК вдалося довести, що природа інколи розвивається зовсім не так, як передбачають навіть найпоширеніші наукові теорії.