"Краще вмерти від вибуху, ніж спостерігати, як вмирає від голоду дитина": Маріупольчанка розповіла про життя в укритті

Мешканка Маріуполя Тетяна розповіла свою історію виживання у місті, після того, як туди зайшли російські окупанти. Розповідь жінки оприлюднила Маріупольська міська рада в Телеграм-каналі, передають Патріоти України.

В повідомленні йдеться, що коли почалася війна, жінка разом з рідними виїхала з власного будинку в інший кінець міста. Тоді вони думали, що це на пару днів або на тиждень.

Вони переїхали у квартиру знайомих неподалік ПортСіті. Без посуду, запасу харчів, одягу і навіть постільної білизни. Коли почалися бомбардування місцеві не відчиняли підвали, бо вважали, що вони не пристосовані, тому ховалися 5 днів у коридорі на другому поверсі.

"Остання ніч стала справжнім пеклом - багатоповерхівка тремтіла, поряд гуділо і вибухало. Зрозуміла, треба тікати, бо правило двох стін нас точно не врятує", - розповіла Тетяна.

Але виявилося, що вільних місць вже не було в укриттях "Терраспорту" та ПК "Молодіжний". Останньою надією на порятунок стала Філармонія. Однак там теж не виявилося вільних місць у підвалах, тому жінка з рідними розмістилася у коридорі на другому поверсі.

"Мої хлопці спали на бетонній підлозі. Їх зігрівав наш лабрадор, а я зі свекрухою на стільцях. Від вибухової хвилі авіаудару повилітали вікна. Я в житті так не мерзла. Всі захворіли - ліків не було. Закінчувалися й продукти, а поряд підліток під 2 метри ростом і з неабияким апетитом. Я ловила себе на думці, що краще вмерти від вибуху, ніж спостерігати, як вмирає від голоду дитина", - згадала жінка.

За словами Тетяни, у філармонію тоді бігли з усіх районів Маріуполя. З найбільш гарячих точок Лівого берега і 23-го мкр на броньованих спецмашинах мирних привозили українські військові та рятувальники.

Так, у приміщенні зібралось понад 800 людей. Голодні, холодні, без одягу і навіть поранені. Поряд сипалася важка артилерія та велися танкові бої. Тетяна не спала жодної ночі. Найстрашнішим стали останні дні, коли почали скидати бомби. Дві впали недалеко від них - на ПДТУ і пологовий. Стало зрозуміло, що шансів вижити на другому поверсі не було.

"Вголос не казали, але змирились, що помремо, навіть вже й не молились. Найстрашніше втратити надію. Я думала збожеволію. Уявіть, кожні три години до скроні пістолет…і видих до наступного, бо цього разу постріл холостий", - поділилась Тетяна.

"14 березня їм дали 5 хвилин винести речі в машину, щоб встигнути приєднатися до колони на виїзд з міста. На них дивилися як на самогубців, але вони не хотіли помирати на другому поверсі", - йдеться у повідомленні.

З архіву ПУ. Чарівність ностальгії: 1965 року кияни вперше побачили, як виглядав відновлений Хрещатик з висоти пташиного польоту (фото)

неділя, 29 червень 2025, 23:40

Легендарна репортерка першою показала, як виглядає відновлений після Другої світової війни Хрещатик з висоти в кілька десятків метрів. За тих часів то було геть не просте завдання. Ось вже близько півтора століття колись зарослий очеретом яр між Верхні...

Тисячі людей раптом стали мільйонерами через масштабну помилку, але ненадовго

неділя, 29 червень 2025, 22:00

Кілька тисяч норвежців вважали, що стали мільйонерами після отримання повідомлення від національної компанії з азартних ігор про виграш у лотерею шалених сум. Однак це виявилося помилкою. Про цей випадок повідомляє ВВС, передають Патріоти України. Як в...