У Саксонії-Ангальт, Німеччина, під час підготовки до будівництва великої електромережі, відомої як лінія постійного струму Südostlink, археологи натрапили на цікаву знахідку. Вони досліджували 146-кілометрову ділянку, призначену для будівництва, коли виявили поховання бронзового століття, датоване приблизно 4 200 роками. У ньому знаходилися останки чоловіка, якому на момент смерті, імовірно, було від 40 до 60 років. Примітно, що нижню половину його тіла закривав потужний кам'яний блок, який, на думку дослідників, спеціально помістили туди, щоб перешкодити йому повернутися з мертвих — у фольклорі це поняття відоме як ревенант, пише HeritageDaily.

Сюзанна Фрідеріх, керівник проекту з розкопок, розповіла про знахідку. Вона пояснила, що страх перед ревенантами, або нежиттю, не такий вже й новий і простежувався навіть у кам'яному столітті. У ті часи люди побоювалися, що померлі можуть спробувати вибратися зі своїх могил. Ідея про ревенантів зустрічається в різних культурах, згадки про них є в давньоірландській кельтській, норвезькій міфології та європейському фольклорі. У середньовічні часи ревенантами часто вважали відьом, самогубців або тих, кого вкусили вампіри, відомі в скандинавських культурах як aptrgǫngur, або "ті, що знову йдуть".

Знайдене ж поховання належить до дзвоноподібної культури, що поширилася Західною Європою приблизно у 2800 році до нашої ери. Названі так за характерною дзвоноподібною керамікою, люди дзвоноподібної культури були предметом цікавості істориків, тим паче, що вони не залишили жодних письмових свідчень про свою культуру і побут. Теорії їхнього походження різноманітні: одні припускають, що вони могли бути ранніми індоєвропейцями, інші вважають, що вони могли бути пов'язані з васконським субстратом.

Це відкриття пролило світло на складні вірування та звичаї, якими керувалися ранні людські цивілізації, і трохи відкрило таємницю їхнього побуту. Поєднання технологічного прогресу та історичного збереження в цьому проєкті дало змогу вченим зрозуміти і розкрити первісні страхи, вірування і повсякденне життя людей, які жили понад чотири тисячоліття тому. Вони збираються досліджувати знайдену ділянку до 2025 року.