Що відбувається з мозком, коли ви припиняєте робити все й одразу

Ми звикли жити у режимі на кількох вкладках. Дзвінок у Zoom - фоном, листи - краєм ока, телефон - у руці, серіал - для компанії, розмова з близькою людиною - між повідомленнями. Здається, що так ми встигаємо більше, живемо швидше й контролюємо реальність, передають Патріоти України.

Однак психологи все частіше говорять про інше: постійна багатозадачність не робить нас ефективнішими, вона лише поступово виснажує мозок. Видання Real Simple розповіло, що відбувається з нашим мисленням, емоціями та продуктивністю, якщо на місяць відмовитися від мультизадачності та перейти на однозадачність — виконання однієї справи за раз. Результати змінюють уявлення про ефективність.

Нас приваблює багатозадачність, бо вона створює ілюзію контролю в перевантаженому світі. Мозок не виконує кілька справ одночасно, він просто дуже швидко перемикає увагу. Саме це постійне «перескакування» і створює відчуття втоми, внутрішньої напруженості та роздратування, навіть якщо зовні ми видаємося продуктивними.

Що кажуть психологи

З погляду психології, хронічна багатозадачність створює серйозне навантаження на префронтальну кору — зону мозку, яка відповідає за концентрацію, прийняття рішень і емоційну регуляцію. Через це підвищується рівень кортизолу, складніше утримувати увагу, зростає тривожність, а здатність глибоко співпереживати та мислити знижується. У довгостроковій перспективі це може призводити до відчуття постійної перевтоми, імпульсивності та зниження якості як роботи, так і стосунків.

Деякі фахівці навіть порівнюють багатозадачність із залежністю. Наш мозок обожнює новизну. Кожне нове повідомлення, вкладка чи сповіщення дає маленький дофаміновий «укол», який ми помилково сприймаємо як досягнення. Додає проблем і культура постійної зайнятості, де бути перевантаженим означає бути важливим.

Однозадачність

Вона працює інакше, бо дозволяє мозку рухатися однією логічною лінією, але не розривати увагу. Фізіологічно це знижує частоту серцебиття, уповільнює вироблення гормонів стресу та створює відчуття внутрішньої витривалості. Ментально ми переходимо з реактивного режиму у стан глибшої, творчої присутності, де рішення приймаються усвідомлено.

Реакція організму

Перші дні без багатозадачності можуть бути складними. Якщо роками дробити увагу, мозок починає очікувати постійних переривань. Виникає майже фізичне бажання перевірити телефон або перемкнути вкладку. Але мозок пластичний, він адаптується. Уже за кілька тижнів формується новий спосіб мислення.

До кінця місяця змінюється так звана «щільність уваги» — здатність утримувати фокус достатньо довго, щоб доводити справи до кінця. Зникає внутрішній шум, стає легше читати довгі тексти, слухати співрозмовника без внутрішнього діалогу та справді занурюватися в процес. Це можна порівняти з тренуванням м’язів, чим частіше ви практикуєте увагу, тим сильнішою вона стає.

Продуктивність водночас змінюється, та не завжди так, як ми очікуємо. На початку може здаватися, що ви менше встигаєте. Але багатозадачність забирає до 40% робочого часу лише на повторне «входження» в задачу після переривань. однозадачність повертає цей час і, що важливіше, якість результату. Ми припиняємо починати десятки справ і нарешті доводимо їх до логічного завершення.

Тривожність

Ще один важливий ефект — зниження рівня тривожності. Коли увага роздроблена, мозок сприймає середовище як хаотичне та небезпечне, постійно тримає нервову систему у режимі тривоги. Однозадачність надсилає протилежний сигнал — сигнал безпеки. Фонові думки на кшталт «я щось забуваю», «я роблю недостатньо», «зараз щось піде не так» поступово стихають, бо ви перебуваєте тут і зараз.

Місяць без багатозадачності — це не про повільність і не про відмову від сучасного життя. Це про повернення собі уваги, глибини та відчуття внутрішньої цілісності. У світі, де нас постійно смикають, здатність робити одну справу за раз стає новою формою розкоші та турботи про власний мозок.