Таємнича “тарілка” СРСР: як у Змієві ховали найбільшу іоносферну станцію

У лісах під Змієвом на Харківщині прихована унікальна іоносферна станція — одна з найбільших наукових установок, створених у радянські часи. Десятиліттями вона слідкувала за процесами у верхніх шарах атмосфери, допомагаючи вченим зрозуміти, як космос впливає на Землю.

Проєкт розпочали у 1960-х, під час космічної гонки. Харківські фізики обрали віддалену ділянку, де промислові завади не заважали роботі. Серцем комплексу стала кругла антена діаметром близько 100 метрів — справжнє “вухо”, яке ловило найменші коливання у іоносфері. Поруч встановили поворотну параболічну тарілку заввишки з триповерховий будинок та антенне поле розміром зі стадіон. Усі ці елементи працювали синхронно, утворюючи єдиний науковий інструмент.

Особливо вражав антенний стенд 300×300 метрів, що дозволяв надсилати потужні радіохвилі в атмосферу та спостерігати реакцію середовища. Це допомагало пояснювати збої радіозв’язку, вплив магнітних бур і поведінку сигналів під час сонячної активності. Поруч діяла радіоастрономічна обсерваторія з декаметровими телескопами, що давало змогу поєднувати атмосферні дослідження з вивченням космічного радіовипромінювання. Фактично це було автономне наукове містечко зі своєю інфраструктурою та командою фахівців.

За оцінками експертів, комплекс під Змієвом був одним із лише одинадцяти подібних у світі та єдиним такого рівня в Україні. Для Європи стометрова антена залишалася унікальною — аналогів просто не існувало.

Після розпаду СРСР станція увійшла до складу Інституту іоносфери НАН і МОН України та продовжувала моніторинг космічної погоди й участь у міжнародних програмах. Але утримання комплексу вимагало величезних ресурсів: електроенергії, ремонту металевих конструкцій, оновлення обладнання та підготовки персоналу. З роками ці витрати стали непосильними, і станція перейшла в режим епізодичної роботи.

Сьогодні металеві конструкції вкриті іржею, а антенні поля заросли травою та чагарниками. Частина приміщень зберегла креслення та графіки початку 2000-х, ніби час тут зупинився. Комплекс уже не працює повноцінно, але досі приваблює дослідників індустріальної спадщини та любителів покинутих об’єктів.

Попри занепад, станція під Змієвом залишається унікальним свідченням того, як Україна брала участь у глобальних наукових процесах та залишила по собі вражаючі технічні артефакти минулого.