У Польщі екранізують у художньому фільмі діяльність улюбленої шпигунки Черчеля, котра надихнула Яна Флемінга на створення жіночого образу його бондіани

У Польщі зараз знімають фільм про неймовірне життя Кристини Скарбек, яка прославилася своїми сміливими подвигами під час Другої світової війни в окупованій нацистами Європі. Кристину називали "улюбленою шпигункою Черчилля", проте для більшості її подвиги залишалися засекреченими. Про це пише Daily Mail.

Роль Кристини виконує Моргана Поланскі, донька скандального режисера Романа Поланскі, також у фільмі грає зірка "Механічного апельсина" Малкольм Макдавелл. Наразі зйомки батальних сцен відбуваються в Польщі.

Робоча назва картини "Партизан". Це перша картина про Кристину Скарбек. Вважається, що це саме вона надихнула Яна Флемінга на створення жіночих персонажів із бондіани: Тетяни Романової "З Росії з любов'ю" та Веспер Лінд із "Казино Рояль". Ходили чутки, що вони були навіть коханцями.

Виконавчий продюсер фільму Джордж Бричинскі сказав про Кристину: "Вона була найхоробрішою з хоробрих".

Кристина Скарбек народилася 1908 року у Варшаві. Її батько був бідним польським аристократом, а мати походила з багатої єврейської родини. Батько одружився з нею, щоб виплатити борги. Кристина росла одиначкою, і, як розповідали її товариші, вона була абсолютно безстрашною. Кристина любила верхову їзду та катання на лижах, яке вона відточила під час своїх візитів у Закопане в Татрах на півдні Польщі. У всьому цьому вона наслідувала свого батька. Вона зустріла свого чоловіка на тій самій горі. Це був Єжи Гіжицький, ексцентричний і багатий хлопець, який у ранньому віці втік із дому та врешті-решт став письменником. Вони покохали одне одного й одружилися 2 листопада 1938 року у Варшаві. До того моменту, як на територію Польщі вдерлися СРСР та Німеччина, її чоловік обіймав посаду генерального консула. Він і Кристина були змушені тікати в Лондон.

Скарбек, розлючена вторгненням, попросила британську секретну службу найняти її. Спочатку вони відмовлялися, поки їй не допомогли знайомі, які познайомили її із секретною розвідувальною службою. Незабаром вони схарактеризували її як "яскраву польську патріотку, досвідчену лижницю та безстрашну авантюристку". Вона стала першою жінкою-агенткою британців, яка служила в польових умовах. Її знали під псевдонімами Крістін Гранвіль і Полін Арманд.

Її успіху приписують вплив на рішення організації вербувати більше жінок як агентів в окупованих нацистами країнах.

Тоді, коли вибухнула Друга світова війна, Кристина була одружена вдруге та, за словами автора Клер Маллі в "Шпигуні, який любив", мала кілька коханців.

Її найдовші та найсерйозніші стосунки під час війни були з польським героєм Анджеєм Коверським, але вона також зустрічалася з його близьким другом — Володимиром Ледоховським.

Серед її коханців також називають колегу-спецагента, з яким вони разом висаджувалися в окупованій Франції, та навіть альпініста, який допомагав їй переходити через Альпи. 1941 року її заарештувало гестапо. На допиті вона симулювала туберкульоз, що спонукало німців її відпустити. Її колеги розповідали, що вона могла привернути до себе будь-якого чоловіка, що дуже допомагало їй у роботі.

Вона примудрилася врятувати двох агентів із гестапо буквально за кілька годин до того, як їх мали розстріляти. Скарбек отримала перші докази плану Німеччини щодо вторгнення в СРСР, званого "Операцією "Барбаросса". Докази були в мікрофільмах, які вона сховала в пальцях своїх рукавичок, коли бігла на лижах із Польщі до ліній союзників. Цей розвідувальний звіт дійшов до Вінстона Черчилля, який був у захваті від Скарбек.

У липні 1944 року вона десантувалася до Франції, щоб приєднатися до опору в районі Веркор. Скарбек встановила перший контакт із французьким Опором та італійськими партизанами. Вона навіть переконала здатися цілий німецький гарнізон, який боронив стратегічний альпійський перевал.

Кристина підтримувала зв'язок із партизанами по всій окупованій нацистами Європі, виконувала шпигунські місії в Каїрі, Сирії, Лівані, Будапешті й Туреччині.

За свої подвиги Кристина була нагороджена Георгіївською медаллю, орденом Британської імперії та французьким Військовим хрестом.

Але повоєнні роки були до неї менш прихильні. Вона не повернулася в Польщу, але у Великій Британії їй відмовили в роботі й навіть у громадянстві. З Управління спеціальних операцій (SOE) її звільнили як "дурне дівчисько", яке виявилося "не потрібним", як показують документи МІ-6. І вона була змушена заробляти на життя продавчинею капелюхів у Harrods, прибиральницею туалетів у секціях третього класу круїзних лайнерів і офіціанткою.

У червні 1952 року вона жила в дешевій квартирі в Ерлс-Корт, де ревнивий колишній коханець Денніс Малдауні зарізав її ножем командос.

За кілька тижнів після визнання в злочині його повісили.

Після смерті Кристини шестеро чоловіків, які були її коханцями під час війни, зустрілися в лондонському клубі, щоб ушанувати її пам'ять.

Вона похована в Кенсал-Грін у Лондоні під шаром землі з Польщі, яку надіслали її друзі з батьківщини.

У неї не було дітей, але перед готелем у Лексхем Гарденс, де її було вбито, встановили синю меморіальну дошку на згадку про її життя.

Начальник шпигунської мережі Віра Аткінс пізніше описувала її як "дуже хоробру, дуже привабливу, але одиначку і закон для самої себе".

"Протягом багатьох десятиліть після вбивства Скарбек у 1952 році існувала змова мовчання. Її друзі, коханці та колеги не хотіли багато розповідати про її життя, тому що вона була шпигункою. Тільки останніми роками її історія популяризується, і багато таємниць стають надбанням громадськості", — розповів Джордж Бричинскі.