"Відсьогодні я більше не працюю на "1+1". Крок у нікуди": "Обличчя ТСН" не може більше миритись з тим, що відбувається на "Плюсах"

"Відсьогодні я більше не працюю на "1+1". Крок в нікуди. Це - моє друге розлучення з каналом. Вперше - 2004-го - звільнилась сама, за кілька днів до Помаранчевої революції - через цензуру, "темники" Медведчука. Зараз офіційне формулювання - "за угодою сторін", - поділилася Юлія Бориско на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Канал вимагав більше, ніж я могла йому дати. І ми з ним вже кілька разів підходили до цієї межі.
Крім того, останні роки мене мучили питання: що доброго я роблю в цьому світі, чи виконую своє призначення. Відповідь була психосоматичною. Я перестала світитися, скотилася у тривале безсоння - і це вже фізично вбивало мене, вимагаючи змін.

Більша частина мого професійного життя пов'язана з "ТСН". 2001-го - у свої 22 - почала працювала там журналісткою і три роки пояснювала собі та іншим економіку. Дякую за той шанс Олександру Трухманову (хай почує мене на Небі) і Володимиру Оселедчику. Також щиро дякую Олександр Ткаченко за 2008-ий: коли зі зміною власників каналу - на основі загального конкурсу - затвердив як ведучу нічних випусків і був керівником, якого я поважала (успіху тобі в усіх добрих справах!).

Дякую кожній гідній людині в "ТСН". Вас багато - з талантом, помноженим на чудові людські якості. Щастя вам, друзі! І подумки обіймаю тих, чиї мудрі слова та обійми були і є такою відчутною підтримкою останнім часом.

Як перфекціоністка, схиблена на підготовці текстів і анонсів, на розумінні того, про що розповідаю - ні разу в житті не вийшла в ефір, як диктор, якому вклали в руки аркуші. І завжди шукала ідеї та слова, щоб внести в свої ефіри і сюжети світло та гумор. Вірила, що ці плюси затьмарюють мінус, яким у нашій сфері вважають непублічність, нелюбов до світських заходів та інтерв'ю. Начебто - глядачі мене ідентифікували не як Юлію Бориско, а як "руденьку з ТСН". Що ж, мені це подобалось))

Тепер без "ТСН". Просто Руденька. Хоча почуваюся, наче все [руде] пір'я з мене спало, і ще не знаю, чи я - фенікс)). Що можу запропонувати світові? Свою творчість, оптимістичний світогляд і весь позитивний бік перфекціонізму! Ще навіть не уявляю ні де, ні як. Але вірю: все невипадково.

P.S. У фільмах типовий звал з офісу - це коли головні герої пакують власне добро у великий ящик, штовхають ним двері і - стрімко переходять у наступний епізод. На фото - я зі своєю єдиною особистою річчю за роки і роки в ньюзрумі))".