З архіву ПУ. До річниці трагедії планетарного масштабу: Гучні факти про катастрофу на ЧАЕС, які намагалися приховати

34 роки з моменту жахливої катастрофи на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою техногенною аварією за всю історію людства. Маємо слушний привід згадати деякі дані про трагедію, котрої можна і потрібно було уникнути, якщо б не "людожерська" політика радянської системи, де "гвинтики" завжди приносились в жертву великим планам, в тому числі "соціалістичним змаганням", зазначають Патріоти України.

26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції сталися два вибухи та пожежа з незбагненними наслідками для всього світу. У ліквідації аварії взяли участь сотні тисяч людей, а точна кількість постраждалих від трагедії невідома і досі.

Перші ліквідатори, які по тривозі прибули на охоплену полум'ям Чорнобильську станцію, взялися приборкувати атом практично голими руками: без спеціального захисного одягу чи протигазів. Від опромінення, отриманого в ті години, загинуло понад три десятки людей.
Щоб зменшити викиди радіації зі зруйнованого реактора, його з гелікоптерів закидали мішками з піском та свинцем. Загалом у ліквідації аварії взяли участь більше 600 тисяч людей. Точна кількість жертв та постраждалих невідома і досі.

Перші здогадки про можливий вибух з'явилися ще в 1978 році

Будівництво атомної станції почалося ще в 1970-х роках, а вже в 1978 році відбувся запуск другого енергоблоку. Виходячи з розсекречених документів КДБ, з 1973 по 1984 рік будівельники неодноразово порушували технічні норми. Крім того, є інформація про те, що на об'єкті часто були присутні сторонні особи.

Український відділ КДБ відзначав нюанси в роботі арматурного цеху. Також там були незадоволені і якістю матеріалів, які використовувалися для будівництва.

У документах йдеться про те, що будівельники часто встановлювали армокаркаси зі сталі низьких марок з поганою якістю електрозварювання.

Перші серйозні побоювання з'явилися в грудні 1978 року. Вони були вказані в звіті начальника одного з відділів КДБ. Він вказав, що при будівництві другого блоку були зафіксовані факти порушень технологічних норм і монтажних робіт. Уже тоді він писав, що це все при експлуатації реактора може спричинити надзвичайні події.

Перший "дзвіночок" пролунав ще в 1982 році

Практично під час всього періоду будівництва ЧАЕС відбувалися невеликі аварії і нещасні випадки. А ось перша серйозна аварія сталася за чотири роки до глобальної катастрофи.

14 вересня 1982 під час аварії на першому енергоблоці радіоактивне паливо випало в графітову кладку. Це призвело до підвищення рівня гамма-випромінювань до 1000 мікрорентген на секунду, що перевищило допустиму межу в 100 разів. Тоді ж під час дощу сталося забруднення території радіацією.

Керівництво станції вирішило промити забруднені ділянки водою, після чого засипали їх листям і грунтом.

Наслідки

Внаслідок вибуху на ЧАЕС утворилася величезна радіоактивна хмара, яка поширилася далеко за межі України. Більше половини викинутих в повітря небезпечних речовин осіли на території Білорусі.
Відселяти людей із зони зараження почали лише через добу після аварії. Вони покидали власні домівки із мінімальною кількістю речей та документів. Їм обіцяли - це ненадовго, виявилося - назавжди. Люди, яким тоді довелось евакуйовуватись, вже кілька років поспіль проводять акцію пам'яті і оживляють покинуту Прип'ять.

Загалом із зони навколо станції виїхало майже чверть мільйона людей. Десятки населених пунктів назавжди зникли з карти України. Навколо зруйнованої ЧАЕС - утворилася мертва зона. Там живуть лише дикі тварини та поодинокі самосели. Ця зона простяглася на площу у кілька тисяч квадратних кілометрів - на цій території могли б легко розміститися три таких мегаполіси як Київ.