Огляд світових подій від Свирида Опанасовича

Перше, на чому фокусується око досвідченого сільського аналітика – це атлетична фігура саудівського кронпринца Мухаммеда ібн Салмана Аль Сауда, якого Аллах може чимось і обділив. Однак щедро компенсував його вади невситимою алчністю, підступною зухвалістю і полум’яною арабською мстивістю. Не знаю, який із ясновельможного пана кронпринца друг, але як ворог він воістину прекрасєн.

Друге, на кому зупиняється погляд – це Дональд Фредович Трамп. Котрий відіграє на сучасній політичній сцені дуже важливу місію, бо ідеально підходить на будь-яку роль. Тому містера Трампа дуже легко іспользувать для наглядності у будь-якій аналітичній теорії. Наприклад, як доказ непереможної потужності США й у такому разі американський президент напрочуд легко вписується в роль фронтмена алчних американських імперіалістів, які і свого не упустять, і чуже залюбки відберуть. Водночас містер Трамп на диво єстєственєн і в ролі мопсіка Хуйла, тому чимало аналітиків схильні оцінювати проісходяще, як далекоглядний замисєл Кремля з метою восстановлєнія геополітичного розкладу станом на 1985 рік. Мопс Фредович Хуйлу в цих планах услужліво підігрує, і все, що би Трамп не робив, чи не заявляв, розцінюється як покірне плазування перед Росією.

Дідусь, правда, дивиться на містера Трампа з трохи іншого кутка зору, з якого він мені видається дуже недалеким, дуже хитрим і дуже наївним. Як вовк в українській казці.

Ну і третій персонаж, якого ми з вами не можемо не бачити, хоч би й хотіли – це плюгава постать явно розгубленого зараз Хуйла. Вираз пики якого хоч іспользуй в якості ілюстрації до слів Лопе де Вега: «Я весь во власти мук и страха! Ведь если вскроется обман, я столько бедствий жду, Тристан, что наименьшим будет плаха».

Ось у цьому трикутнику на наших з вами очах і розігрується лєдєняща кров сцена, давно описана в українському фольклорі словами «Назло ворогам корову продам». Де торгуються Трамп із саудівським кронпринцем, а роль корови дісталася Хуйлу. Так ось…

Хоча розповідати багато ніби й нічого, адже усі ми бачили як геніальний стратєг Хуйло всього лише на шостий рік падіння нафтових цін догадався нарешті установить прочні узи дружби із таким важливим гравцем на ринкові нафтопродукції, якою традиційно є Саудівська Аравія. Цель такого сотруднічества – обеспечить знову високі ціни на нафту, бо це вигідно обом сторонам. Тобто задача в принципі несложна і легко виконувана. Більше того – даже США і лічно містер Трамп у цьому зацікавлені. Тобто ніяких перешкод нема і навіть Україна, з усією її потужною та професійною дипломатією перешкодити реалізації цих планів, боюся, була б нездатна. Але дід завжди казав – ми ніколи не повинні хнюпитись, якщо на зовнішньополітичній арені складається якась неприємна для України історія. Бо в неї обов`язково улізе Хуйло, а то такий рідкісний ідіот, що любо-дорого дивитися. Іноді найкраща політика – просто не заважати Хуйлу. Остальноє він зробить сам.

В общем, Хуйло взявся за установлєніє уз дружби із саудами в притаманному собі стилі, в результаті чого наслідний принц Саудівської Аравії воспилав до Хуйла огромною лічною ненавистю. Вгамувати яку можна лише одним способом – перетворенням Хуйла голого й обідраного жебрака. Мета ця без сумніву шляхетна і судячи з усього шановному Мухаммеду ібн Салману для її досягнення нічого не шкода. Він узяв та й крутанув усі вентилі, нафтові свердловини приємно урча запрацювали на повну потужність, ціни стрімко полетіли додолу, на Хуйла напала гикавка. Спроби Хуйла додзвонитися до шановного пана Мухаммеда не увінчалися успіхом, Хуйлу з Ер-Ріяду чемно відповіли, що ясновельможний пан кронпринц плаває в басейні з одалісками, а Хуйла в гробу видав.

Тим часом у США містер Трамп, спостерігаючи за наростаючою напругою між кронпринцем і Хуйлом, лише задоволено потирав руки та хитро всміхався. Наївно сподіваючись на цьому поживитися. І спочатку все складувалося, як і очікувалося: Хуйло нарешті запхав свою гордость собі в сраку та подзвонив Дональду Фредовичу на роботу, покірно, як мужик у барского под’єзда, дожидаючись поки барін Трамп візьме слухавку. Запису тої розмови у публічному доступі поки нема, але колись він обов’язково з’явиться і ми ще посміємося з розмови між хитрим та наївним американським вовком і насмерть переляканим московським скунсом.

Далі містер Трамп переговорив із кронпринцем, цієї розмови в публічному доступі також поки нема. Але й ця розмова колись стане достоянієм гласності та безперечно додасть нам веселого настрою. У будь-якому разі деяке підняття вартості нафти відбулося лише завдяки оптимістичним твітам містера Трампа, який наївно повірив, що можна помирити перепуганого московського скунса із розлюченим арабським жеребцем.

Всі ці зоологічні суперечності яскраво проявилися в ході засідання ОПЕК +, за підсумками якого авторитетні аналітики очікували стабілізації нафтового ринку та поступове зростання цін. Натомість розігралася ретельно підготовлена саудитами сцена торгівлі, в результаті якої Хуйла так гарно поторгував, що й должен остався. Між тим Саудівська Аравія продовжує завалювати світовий ринок нафтою і має на це юридичні підстави, але суть не в цьому. Бо за деякими ознаками саудівський кронпринц продовжує перебувати в ярості, деякі його дії важко пояснити макроекономічним глуздом. Складається цілковите враження, що шановний Мухаммед ібн Сламан не боїться фінансових втрат і переслідуючи священну мету покарання Хуйла уже навіть позарився на святая-святих - на фонд національного благосостоянія Росії. І не вгамується поки в тому фонді не залишиться ні копійки.

Позарилася на той фонд і ліберальная россійская общественность, яка взалася розкачувати тему гражданского нєповіновенія, вимагаючи від Хуйла роздать дєньгі людям. Хід це точний і коварний, бо в представлєнії аполітичного русского обиватєля наліцо вопіюща несправедливость – «У ніх денєг кури нє клюют, а у нас на водку нє хватаєт».

В общем, Хуйло довгі роки собирав у кубишку дєнєжки, а тепер, коли стало трудно, усі хочуть оті його гроші в нього відібрать. Но якби Хуйло був просто ідіот, це було б для України ще небезпечно. Але він на наше щастя жадний ідіот. Отже, коли прийде час і він свою власть просре, грошенят у тому фонді має бути достатньо і на контрибуції, і на репарації. Бо Україна, хоч би й не хотіла, неодмінно переможе.

Чимало наших аналітиків, звісно, тримається іншої думки та інших поглядів, більше смакуючи небезпеки та загрози, які зусібіч нависають над Україною. А наші люди їм вірять, хоча вірять якось необично. Не так як в інших країнах. І в цій національній особливості дідусь вбачає певну історичну спадкоємність. Бо, наприклад, на території України в Середні віки особливо помітного есхатологічного психозу ніколи не було, принаймні документи його не фіксують. Хоча тогочасні монахи та інші аналітики про скоре друге пришестя постійно і прямо попереджали. Деяке збурення народних фобій приходиться хіба що на 1492 рік, бо саме того року на Великдень і чекали на кінець світу. Чому саме того року? Бо за календарем від сотворення світу того року виповнювався якраз 7000-ий. А це така дата, що кінець світу просто мусить настати. Принаймні православні аналітики настільки твердо в це вірили, що навіть пасхалії розрахували лише до 1492, тобто 7000 року. Люди тоді з ними не сперечалися, бо також цілком допускали, що того року гряде кінець світу. Але що прикметно – вірити-то вони вірили, а от поля весною усе-одно гарненько зорали і засіяли. Бо Армагеддон Армагеддоном, а їсти хочеться завжди. Тому коли кінця світу не діждали, ніхто особливо не засмутився. Голоду не настало, а відповідно й українські аналітики від голодних та сердитих громадян тоді не вигребли. І ця цікава обставина, очевидно, й породила у вітчизняних аналітиків відчуття безкарності й вони досі спокійно пишуть всяку разну херню, не боячись, на відміну від битих західноєвропейських колег, відповідальності.

Дідусь же, як представник сільської аналітики, до своїх слів намагається ставитися відповідально, і прогнози роблю рідко. Але в цьому конкретному випадку наважуся твердо заявити, що раз Україна добу високих цін на енергоносії пережила, то епоху низьких цін на газ і нафту вже якось тяжко переживе.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених та незважаючи на карантин знаходимо час і можливість регулярно допомагати українській Армії і Флоту.

І слєдім, щоб віздє був порядок! А не то, шо січас

Джерело