ДНК прадавніх собак проливає світло на тисячолітню дружбу з людиною

Нові дані, отримані при аналізі ДНК стародавніх собак, показують, що перші генетичні відмінності між домашніми собаками і вовками з'явилися між 20 і 40 тисячами років тому. Потім 17-24 тисячі років тому собаки розділилися на дві генетично різні групи, східну і західну, передають Патріоти України з посиланням на Nature Communications.

Така версія розвитку подій передбачає, що одомашнення собаки відбулося тільки один раз. Існує й інша гіпотеза: про те, що людина і собака подружилися як мінімум два рази, в Європі і в Азії.

Загалом все генетики згодні з тим, що собаки походять від вовків, але де і як їх приручили - незрозуміло. Чергове дослідження на цю тему доводить, що доместіфікація все-таки трапилася тільки одного разу, причому не в Європі.

Вчені роблять висновки на підставі аналізу повного генома семитисячорічної собаки, останки якої були знайдені на заході Німеччини, і 4,700-річної собаки, знайденої в печері Кіршбаумхол також в Німеччині. Крім того, дослідники спиралися на фрагменти ДНК ірландської собаки, що жила майже п'ять тисяч років тому.

Дані, які вдалося витягти і обробити, свідчать про те, що собаки звикли до людини всього один раз - або двічі, і всі домашні собаки - нащадки невеликої групи одного разу одомашнених вовків (або двох). Відбулося одомашнення в Азії, а потім від азіатських собак відокремилася група тварин, які стали предками представників сучасних європейських порід.

Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Communications.